Джеймс Хедлі Чейз (Англія)

Джеймс Хедлі Чейз – автор славнозвісних англійських детективів

 24 грудня 2016 року виповнюється 110 років від дня народження Джеймса Хедлі Чейза (1906-1985), англійського письменника-детективіста

Рене Реймонд Брабазон (1906–1985) — таке справжнє ім'я англійського письменника, широко відомого як Джеймс Хедлі Чейз (писав також під псевдонімами Джеймс Л. Доггерті, Реймонд Маршалл, Емброз Грант), — опублікував свій перший роман «Немає орхідей для міс Блендіш» 1939 року, і вже за п'ять років цю книжку було перевидано мільйонним тиражем. Нині Дж. X. Чейз — загальновизнаний класик детективного жанру, автор близько ста гостросюжетних творів, перекладених багатьма мовами світу.

Біографічних відомостей про письменника дуже обмаль, так, як письменник не полюбляв спілкуватися з критиками, журналістами, біографами. Народився Джеймс Хедлі Чейз в сім'ї відставного офіцера. Батько сподівався, що син обере собі надійну кар'єру банківського службовця, але сам Джеймс вирішив інакше. Уже юного Джеймса Хедлі потягнуло до літератури, проявилася нестримна любов до цікавих книг. Він навчався в королівській школі в Рочестері і вже тоді виявляв прагнення до незалежності, самостійності і у вчинках, і в намірах; до цього його підштовхувало і читання цікавих пригодницьких книг.

Після закінчення навчання змінив декілька місць роботи. Його перший роман "Ніяких орхідей для міс Блендиш" побачило світло в 1939 році. У той час Джеймс працював продавцем в книжковому магазині. Цей твір відразу став бестселером. І у віці 33-х років (після написання першого роману) Джеймс визначив свою майбутню кар'єру.

За своє життя Чейз написав більше 100 романів. Частіше усього його герої жили в Америці, хоча сам Джеймс бував в США всього кілька разів. Сюжети гучних бестселерів "Ця не моя Справа", "Я сміятимуся останнім", "Яблучне бренді", "Змусьте танцювати мерця", "Єва" і інші були узяті з різних довідників, карт, енциклопедій і з творів американських авторів. Незважаючи на таку кількість виданих книг, кожен роман Чейза ретельно продуманий і написаний прекрасною, добротною мовою, усі сюжети дуже динамічні і заворожуючі.

 "Майстер поліцейського детектива", як називали Джеймса, успішно пробував себе і в якості сценариста Його фільми такі ж гарні і захоплюючі, як і романи. Найбільш популярні і відомі  його фільми - це "Прекрасним літнім ранком", "Поворот дверної ручки", "Остання сторінка", "Жебрак і красуня".

Чейз не любив втручання в його особисте життя, тому вів дуже непомітний і потайний спосіб життя. Моменти його біографії досить мізерні і маловивчені. Відомо, що він дуже любив подорожувати, працював деякий час редактором журналу Королівських ВПС. Майже усе життя Чейз прожив в Швейцарії. Там він і помер 6 лютого 1985 року.

  

  

Цитати з творів Д.Х.Чейза:

«Мёртвые не кусаются» — детективний роман, написаний  в 1939 році:

-               А иных людей хлебом не корми, дай только им поторговаться.

-               Впервые в жизни она поняла, что такое иметь рядом мужчину. Ее не нужно было сейчас принуждать или советовать. Ей говорили, и она слепо повиновалась.

-               Опасный тип. Мужик, который не пьет, не курит и не знается с девочками. От него надо держаться подальше.

-               ..слишком много развелось холодных баб.

-               Ведь вы, бабы, все на одну колодку. Что есть у одной, то есть и у другой, верно?

-               Кто больше платит, тому и больше служат.

Роман «Нет орхидей для мисс Блэндиш» (1939 р.)

-               Миром правят женщины и деньги!

-               «Когда у тебя много денег, - совсем расстроился Бэйли, - то начинаешь вести себя, как свинья».

-               Женщины, — усмехнулся он. — Они придумают любую уловку, чтобы сохранить лицо.

-               Ты никогда не страдала, а люди, не испытавшие страданий, не ценят ничего на свете.

-               Все мужчины одинаковы. Фрэнки был такой же. Все, что вас интересует, это мое тело и как я выгляжу. А что я чувствую, вас это не касается.

-               Если пирожное вкусное, какая разница, из чего оно сделано, — заметил он.

-               А если бы я была некрасива, Эдди? Посмотрел бы ты на меня? Конечно нет! А ведь это была бы та же самая я.

-               Люди любят раскаявшихся грешников. Они импонируют им даже больше, чем герои.

-               Ненавижу этих газетчиков! Вечно вынюхивают, шпионят, не оставляют в покое! Им наплевать, что они причиняют боль, вонючие подонки!

-               … современные женщины только и думают, что о деньгах.

Ювіляри грудня 2016 року

ЮВІЛЯРИ   ГРУДНЯ

Крушельницька Марія

8 грудня 2016 року - 140 років від дня народження                                                 М.С. Крушельницької (Слободи)  (1876-1935),                                  української актриси і письменниці

Крушельницька Марія Степанівна (псевдонім і криптонім.: Слободівна, Слободівна Марія, Марія Степанівна, Слобода-Крушельницька, М. С., М.)

Народилася 08. 12. 1876 р. в с. Ульгівці, Рава-Руського пов., Галичина, нині Люблін. воєводства, Польща. Померла – 28. 08. 1935, Харків) – актриса, письменниця, публіцистка. Дружина Антона, мати Володимири, Івана, Богдана і Тараса, бабуся Лариси та Марії, прабабуся Тетяни Крушельницьких.

Народилася в сім’ї австрійського урядовця – брата А. Вахнянина. Закінчила Львівську українську гімназію (1893). Відтоді – одна з провідних драматичних актрис Театру т-ва «Руська бесіда» у Львові, з яким гастролювала в Україні та Польщі. Виконувала головні ролі в п’єсах І. Франка, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, І. Крашевського, Л. Толстого, Г. Зудермана та ін. 1901 року зіграла востаннє у драмі «Влада темряви» Л. Толстого. Залишивши сцену, почала писати нариси, новели, драми, статті (переважно на тему жіночої долі, рівноправності жінок і чоловіків, призначення мистецтва), сповнені глибокого соціального змісту. 1915–25 мешкала у Відні, де допомагала чоловікові у підборі матеріалів, редагуванні журналів, підручників, художньої літератури для українських шкіл та гімназій. Згодом переїхала до Рогатина (нині Івано-Франківської обл.), 1928 – до Львова, де продовжила публікувати нариси і статті в журналах «Нова хата», «Нові шляхи»; 1933–34 – редактор журналу «Критика». Друкувалася у газетах «Буковина» (Чернівці), «Діло», ж. «ЛНВ» (обидва – Львів), публіцистичні статті про фахову освіту жіноцтва в альманасі «Жіноча доля» (Коломия, 1927).

Авторка п’єси на 3 дії «Мачуха» (1899, не опублікована), циклу оповідань «Штука», «Прощання», «Хвилі туги», «Поезії її молодих літ» та ін. у зб. «І хто ж вона була?» (Чц., 1901); новел «Мати», «Скарб Оксани», п’єси «Вона» (усі – Коломия, 1911). Писала поезії в прозі – «На дні душі» («Нові шляхи», 1929, ч. 2), «Крик тиші», «Моє квіття», «Золото осені» (усі – 1929), «Чар музики» («Нова хата», 1935). На запрошення українського радянського уряду 1934 разом із сім’єю виїхала до Харкова. Після розстрілу синів, арештів чоловіка і ще 3-х дітей самотня померла у лікарні.

Додаткові джерела:

Крушельницька. Мати Марія [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://espreso.tv/article/2014/12/08/krushelnycka_maty_mariya . - Назва з екрану

Микола Карпович Садовський

13 грудня - 160 років від дня народження

 М.К. Садовського (М.К. Тобілевич) (1856-1933),

українського актора і режисера одного з засновників українського професійного театру

Микола Карпович Садовський (справжнє прізвище Тобілевич) народився 1 (13) грудня 1856 у селі Кам’яно-Костувате на Херсонщині.

Його батько Карпо Адамович Тобілевич викупив із кріпацтва його майбутню матір Садовську Євдокію Зіновіївну.

Він навчався в Єлисаветградському реальному училищі, замолоду брав участь в аматорських гуртках. З початком Російсько-турецької війни прямо з училища іде на фронт добровольцем, бере участь практично у всіх найбільших битвах. Був нагороджений Георгієвським хрестом, представлений до офіцерського чину.

Повернувшись на Єлисаветградщину зайнявся сімейним захопленням – театром. У 1881 році Садовський виходить на професійну сцену, працює спочатку в трупі М. Л. Кропивницького, потім у трупі М.Старицького.

1888 року організував власну трупу. У 1888 році Микола Садовський спільно з М. К. Заньковецькою очолив власну трупу. Згодом, в 1898 році ця трупа злилася з трупою Саксаганського, а в 1900 році з трупою Кропивницького.

У 1905 р. Садовський очолював театр “Руської Бесіди” у Львові. Повернувшись до Києва, Садовський заснував перший український стаціонарний театр, який розпочав свою роботу 1906 року в Полтаві, а потім діяв аж до 1919 в Києві. Артисти київського міського театру у січні 1919 майже повним складом на чолі з Садовським переїхали до Кам’янця-Подільського.

У роки української державності Садовський працював головним уповноваженим у справах народних театрів – в червні 1919 його призначено головноуповноваженим із питань організації народних театрів для фронту і тилу на території УНР; 1920 року в Галичині, з 1921 – очолював театр “Просвіти” в Ужгороді. З 1923 р. жив у Празі. Після повернення до УРСР (1926 р.) Садовський у тодішній політичній ситуації вже не мав права на власний театр і виступав у своєму репертуарі в різних театрах, знімався у головній ролі у фільмі “Вітер з порогів” (1929 р.); залишив спогади “Мої театральні згадки”, опубліковані посмертно (1956 р.).

Помер 7 лютого 1933 у Києві.

Додаткові джерела:

Микола Садовський – легенда закарпатського театру  [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://grazhda.uz.ua/2016/06/mikola-sadovskiy-legenda-zakarpatskogo-teatru/. - Назва з екрану

Коцюбинська Михайлина

                    18 грудня 2016 року - 85 років від дня народження                                             М.Х. Коцюбинської (1931), українського літературознавця

Михайлина Хомівна Коцюбинська, одна із моральних авторитетів та інтелектуальних символів шістдесятництва.

1948 рік: Михайлина Коцюбинська з батьками - Хомою Михайловичем і Катериною Яківною. Фото з домашнього архiву

Михайлина Коцюбинська (1931–2011) – відомий історик літератури, критик та перекладачка, активна учасниця руху шістдесятників, популяризатор поезії Василя Стуса. Племінниця письменника Михайла Коцюбинського.

Своїми духовними наставниками вважала, особливо, літератора й відомого перекладача Григорія Кочура – у сфері культурно-естетичній – та письменника Бориса Антоненка-Давидовича – в політичній. Великий вплив на неї мали Євген Сверстюк, Іван Світличний, Юрій Бадзьо та інші шістдесятники, об’єднані в Клубі Творчої Молоді. Дружила з Аллою Горською, Оленою Апанович, Ліною Костенко, Зіновією Геник-Березовською з Праги. Мандрувала по Вкраїні з Григорієм Логвином. В Інституті познайомилася з аспірантом Василем Стусом. Хоча й не жила політичними гаслами і не вважала себе дисиденткою, та брала активну участь у виготовленні та поширенні літератури самвидаву. Зокрема, передруковувала працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?».

Автор книг «Зафіксоване і нетлінне: Роздуми про епістолярну творчість» (2001), «Мої обрії» у 2-х томах (2005), «Книга Споминів» (2007), «Історія, оркестрована на людські голоси» (2008), «Листи і люди. Роздуми про епістолярну творчість» (2009) і численних передмов і рецензій. Почесний доктор філології Києво-Могилянської Академії. Лауреат Шевченківської премії, премій імені Василя Стуса, Олени Теліги, Михайла Коцюбинського. До Дня Незалежності 2006 р. нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.

Додаткові джерела:

Коцюбинська Михайлина  [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://duh-i-litera.com/kotsyubynska-myhajlyna/#more-7247. - Назва з екрану

Небога від Бога [Електронний ресурс] : Коцюбинська Михайлина / Олесь Обертас. Українська правда. Історична правда . – Режим доступу:  http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/01/11/12766/. - Назва з екрану

Григору Тютюннику - 85

5 грудня 2016 - 85 років від дня народження Григора Тютюнника

(1931-1980), українського прозаїка

Григір Михайлович Тютюнник  (5 грудня 1931 — 6 березня 1980) — український письменник-прозаїк, брат письменника Григорія Тютюнника. Автор багатьох новел, нарисів, оповідань, повістей… Автор літературного сценарію за романом Григорія Тютюнника «Вир». Перекладав українською мовою твори В. Шукшина, М. Горького, І. Соколова-Микитова та інших російських письменників.

Творчість Григора Тютюнника відмічена літературною премією ім. Лесі Українки (1980) та Державною премією ім. Т. Г. Шевченка (посмертно).
Про письменника:

Цікаве про Григора Тютюнника [Електронний ресурс] /Філологічний експрес. Блог Ірини Денисюк. - Режим доступу:  http://irynadenysjuk.blogspot.com/2014/09/blog-post_12.html . – Назва з екрану

Тютюнник Григір Михайлович. Життєвий та творчий шлях, біографічні статті [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=110 . – Назва з екрану

Тютюнник Григір – життєвий та творчий шлях [Електронний ресурс] /Бібліотека школяра твій помічник у навчанні. - Режим доступу: http://www.ukrtvory.com.ua/tutun.html . - Назва з екрану

Тютюнник Григір Михайлович (1931–1980) – український письменник-прозаїк [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://catalog.library.tnpu.edu.ua:8080/library/TopicDescription?topic_id=26431. – Назва з екрану