пʼятниця, 31 серпня 2018 р.

Літературне краєзнавство. ЮВІЛЯРИ СЕРПНЯ: Д.Кремінь, Л.Чижова

ДМИТРО КРЕМІНЬ — ПОЕТ ЕСЕЇСТ, ПЕРЕКЛАДАЧ

21 серпня 2018 року виповнилось 65 років від дня народження Дмитра Креміня, поета, голови Миколаївського відділення Національної спілки письменників України,   лауреата Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, «Городянина року-1999», «Людини року» (2008, 2016).
Народився 1953 року на  Закарпатті. Випускник філфаку Ужгородського державного університету. З 1975 року живе і працює на Миколаївщині — в селищі Казанка та в самому Миколаєві. Голова Миколаївської обласної організації НСПУ. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, всеукраїнських літературних премій імені Василя Чумака, Володимира Свідзінського, Володимира Сосюри, Леоніда Вишеславського «Планета поета», Зореслава (Стефана Сабола), міжнародної премії імені Івана Кошелівця тощо. Нагороджений Грамотою Верховної Ради України, медаллю князя Миколи Гедройця. Автор багатьох поетичних книжок, виданих у Києві, Одесі, Миколаєві та Ужгороді. У перекладі вірші виходили в Англії, США, Канаді та Китаї.

 

 


Соняшник із-за старого тину
Посміхнувся – блиснув чорний зуб.
А колись я тут учив дитину
По землі ходити без упину.
Син і йде, у сяйві мідних труб!
А у нього – космос у долонях,
І красуня перша – це жона …
Ти ж, моя кохана, сивий сонях,
І літа вже наші мчать на конях,
Де зупинка знана і сумна.
Сумно те, що вже ми посивілі,
Та душею – зовсім не старі.
А в отецькій хаті, не на віллі,
Ти знайшла старі календарі.
Стали ми на цій землі ізгої …
Запиши – і запали скрижаль.
Тільки золотої й дорогої,
Золотої й дорогої – жаль!

*******
Дім над лиманом встає за туманом
Над одчайдушне світання душі.
Там, над лиманом, гучать голоси...
Ти принеси мені, чаєчко, птаху,
Дрібку зорі із Чумацького Шляху,
В краплі води, в краплі роси...



ЛЮДМИЛА ЧИЖОВА. ЛЮБОВ ДО РІДНОГО СЛОВА

22 серпня 2018 року виповнилось 80 років від дня народження Людмили Яківни Чижової (р.н. 1938), миколаївської письменниці, члена Національної спілки письменників України.
Народилася 2 на Кіровоградщині. В 1955 році вступила до Мигійського технікуму-радгоспу в Первомайському районі Миколаївської області, а в 1959 році отримала диплом агронома. З 1962 по 1978 р.р. була бібліотекарем Кривоозерської районної бібліотеки, директором Щербанівського та Дорошівського сільських будинків культури Вознесенського району. 1975-1995 р. – заступник директора обласного міжспілкового Будинку самодіяльної творчості профспілок та обласного Будинку художньої творчості народної освіти м. Миколаєва.
З 1970-1975рр. заочно навчалася у Київському державному інституті культури ім. О.Є.Корнейчука за фахом "режисер". З 1963 р. почала друкуватись в періодиці. У 1994 році вийшла друком перша книга лірики «Барви літа», книга для дітей «Бабусина казка», «Води живої джерело». Автор 20 книг: «Окраса життя» (1996), «Ода матері» (1997), «Ємигея» (1999), «Степова птаха» (2001), «Казка на канікулах» (2001), «Новорічна казка» (2002), «Із глибини народної криниці» (2003), «Ми малюємо осінь» (2004), «А вже весна» (2005), «Світе, мій світе» (2006), «Світле свято Миколая» (2007), «Гороскопи й зодіаки – ріка кожного ознаки» (2008), «Скриня казок» (2009), «Сонце на столі» (2011), «Пісня тополина» (2012).
У  2000 році стала  лауреатом  премії ім. Миколи Аркаса. 1997р. – член національної Спілки письменників України. 2007 рік – учасниця міжнародного симпозіуму «Візуалізація образу дитини в літературі».
 
Сини Осені. Людмила Чижова

Було в Осені три сина –
Величаві, гарні, сильні.
Всі по черзі стали знатно
У свій час час господарювати.

Кожен лад давав в господі,
Особливе щось знаходив,
Щоб порадувати Осінь,
І дарунки їй приносив:
І
Місяць Вересень – найстарший,
Найулюбленіший, перший,
Повен сонячного світла,
Весь усміхнений, привітний,
І такий він роботящий…
Звісно, в матері найкращий.
Обійде сади дбайливо,
Струсить долу груші й сливи,
Нагадає людям вчасно,
Що в саду ще фруктів рясно,
Ще картоплю не копали
І припасів не надбали,
Гарбузи лежать на полі,
Їм же місце у стодолі.
Ще встигає він зробити
Виставку осінніх квітів.
Всіх пташок, що не зимують,
Враз у вирій налаштує.
ІІ
А середній, Жовтень, місяць
Тихо працював на місці.
Він маляр був дуже вправний,
Фарбував листочки славно:
Жовтим – трепетну берізку,
І вогнем шипшини низку.
У багрянець – чуби клена,
Лиш сосна одна зелена.
І мінялись безупинно
Дивні всі його картини.
Сам одягнений казково –
То ж бо майстер винятковий.
Квітами буяли шати
І раділа Осінь – мати
ІІІ
Третій місяць – Листопад,
Наймолодший в сім’ї брат.
Він такий чомусь суворий,
У хмарки ховає зорі.
Часом він буває злющим,
Верховіттям грізно свище,
Крутить віхолу із листя,
Геть зриває їх із місця
І жбурляє, скільки може,
Їх в обличчя перехожим.
Він дорогу ним встеляє,
Зиму в гості закликає.

А Зима в дорогу саме.

Підготувала Л. Даниленко 

четвер, 30 серпня 2018 р.

КНИГИ КУЗЬМИ СКРЯБІНА У БІБЛІОТЕЦІ

СПІВАК, ПИСЬМЕННИК, ТЕЛЕВЕДУЧИЙ, АКТОР

У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки Кузьми Скрябіна (Андрій Кузьменко) «Я, “Побєда” і Берлін» (українською та російською) і «Я, Паштєт і Армія», які він  встиг видати ще за життя. Сам музикант скромно іменував свої збірки “брошурами”, але шанувальники давно оцінили його легкий стиль і приголомшливе почуття гумору.

 

У новій повісті «Я, Шонік і Шпіцберген», а також у піснях 2006–2014 років, що увійшли до видання, якнайкраще розкривається яскравий талант Кузьми з його іскрометним гумором, тонким ліризмом, чіткою громадянською позицією.
Кузьма Скрябін (справжнє ім’я Андрій Кузьменко) народився в місті Самбір Львівської області 17 серпня 1968 року. Закінчив музичну школу за класом фортепіано. У 1989 році записав першу пісню у складі музичної групи «Скрябін». З того часу став відомим як співак, автор музики і текстів багатьох десятків пісень, а також ще і як талановитий письменник. 2 лютого 2015 року Кузьма Скрябін загинув в автомобільній аварії.
Основна робота була у Кузьми – гурт «Скрябін». З 2003 року працював як ведучий програми «Шанс» і «Шиканемо». У 2006 році видавкнигу-автобіографію «Я, Побєда і Берлін». Згодом вийшли і книги «Місто, в якому не ходять гроші» (2006) та «Я, Паштет і Армія» (2014), «Місто, в якому не ходять гроші» (2006), «Я, Паштєт і Армія» (2014), «Я, Шонік і Шпіцберген» (2015), «Поезії» (2016), «К'юр, Крим і Я» (не закінчена).
.У 2009 року створив гурт «Пающіє труси», а також підтримував гурт«Дзідзьо». Став членом журі літературної премії «Книга року Бі-Бі-Сі».
 Книги Ольги Михайлівни Кузьменко, матері Андрія, присвячені синові:
«Моя дорога птаха. Мамина книжка» (2015), «Група Скрябін та друзі по сцені» (2016), «Колискова для Андрійка» (2018).
Підготувала: Л. Даниленко



ЛЮДМИЛА СТАРИЦЬКА-ЧЕРНЯХІВСЬКА – 150

МИТЕЦЬ І ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ, ГІДНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ДУХУ
29 серпня 2018 року виповнилося 150 років від дня народження Старицької Л. М. (Старицька-Черняхівська), (1868-1941), української письменниці

Згадаймо ім'я вітчизняної письменниці, літературного критика, громадського діяча — Людмили Михайлівни Старицької-Черняхівської. Народилася у Києві в родині відомого письменника, драматурга, громадського діяча Михайла Петровича Старицького та Софії Віталіївни Лисенко — рідної сестри композитора М. Лисенка.

Ще в дитинстві вона склала перші казочки та вірші для молодшої сестри. В п'ятнадцять років Людмила вже писала для домашнього театру. Родина Старицьких була осередком українського духу Наддніпрянщини, тут не згасала національна ідея, пам'ять про славне минуле українського народу, його побут, звичаї, панувала особлива літературна атмосфера, звучала співоча українська мова. Бували тут діячі Громади — О. Русов, М. Драгоманов, П. Чубинський Людмила постійно спілкувалась з В. Антоновичем, М. Садовським, М.Кропивницьким, П. Житецьким, М. Заньковецькою.
У 1887 р. альманах "Перший вінок" (Львів) опублікував поезію дівчини "Панахида", присвячену Т. Шевченкові. Її ранні твори друкувалися в "Правді" ("Перед бурею"), "Дзвінку" ("Пожежа", "Ледащо", "Три вечора"), "Зорі" ("Мрія"), в альманахові "Складка" ("Три друга").
Людмила стає учасницею театру корифеїв, театру самого М.Старицького, була серед організаторів, учасників театрального аматорства Наддніпрянщини. Вона організовує аматорські гуртки, пише для них водевілі, ліричну драму "Сафо", одну з кращих своїх драм "Аппій Клавдій".
Разом з батьком Людмила Михайлівна створила трилогію "Богдан Хмельницький", історичні твори "Останні шуліки", "Червоний диявол", а також широко відомі — "Останні орли", "Розбійник Кармалюк" і мало знані — "Руїна", "Молодість Мазепи".
Людмила Михайлівна пише спогади, нариси про І. Франка, Лесю Українку, Б. Грінченка, А. Кримського, М. Коцюбинського, рецензії на твори М. Рильського, О. Пчілки, О. Левицького, С. Черкасенка, Л. Яновської. Вона — один з організаторів вшанування М. Лисенка та О. Пчілки, святкування 100-річчя Т. Шевченка.
Після революційних подій 1905 р. входить до Української демократично-радикальної партії, а потім — Товариства українських поступовців.Під час Першої світової війни Людмила Михайлівна працює в товаристві допомоги біженцям "Юг России", сестрою милосердя у шпиталі, організовує дитячі притулки для сиріт. Із моменту створення Центральної Ради Л. Старицька-Черняхівська стала її членом, а в квітні 1917 р. увійшла й до Малої Ради, брала найактивнішу участь у створенні українських установ, проголошенні перших універсалів ЦР. Наприкінці 1920-х — початку 1930-х рр. письменниця та її рідні зазнають гонінь і переслідувань. В останні роки життя Л. Старицька-Черняхівська працює над спогадами про своє життя і людей, з якими жила, співпрацювала, зустрічалась. Остання її праця називається "Відгуки життя". На початку 1938 р. заарештовано єдину доньку Черняхівських Вероніку, поетесу, перекладачку, яка пропала без сліду.
Її творчість відобразила животворну силу волелюбного українського народу, залишила помітний слід в історії вітчизняної культури, літератури, театру, сприяє сучасному національному відродженню.
Драматичні твори «Гетьман Петро Дорошенко» (1908), «Крила» (1913), «Останній сніп» (1917) , «Розбійник Кармелюк» (1926), «Іван Мазепа» (1927)

З дитинства почала віршувати, складати казки. З цього приводу Людмила Старицька-Черняхівська писала :

«В наших обох родинах Старицьких і Косачів панував особливий літературний дух; тому, хто мав хоч іскру таланту, не писати тут було цілком неможливо. Тут завжде писали, розбирали твори, читали їх, видавали збірники і взагалі жили в осередку громадських і літературних інтересів. Як Ольга Петрівна, так і батько мій підтримували кожного, хто виявляв найменше бажання займатися літературою, розжеврювали найдрібнішу іскру таланту».

Про неї читати у книзі:

Хорунжий, Ю. М. Шляхетні українки [Текст] : есеї-парсуни. — К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2003. — 207 с. : фотоілюстр.

Підготувала: Л. Даниленко


вівторок, 21 серпня 2018 р.

НОВІ КНИГИ ДЛЯ МОЛОДІ


 
Йоанна Яґелло. Тирамісу з полуницями / пер. з пол. Божени Антоняк. – Львів: Урбіно, 2017.
Це третя книжка бестселерового циклу про молоду дівчину Халіну Барську.
У другом класі ліцею Лінка нарешті втілює свою мрію: вона створює власний блог, де регулярно пише про все, що здається їй важливим. Її кохання з Адріаном триває, дівчина на сьомому небі від щастя! І Лінка вже не уявляє собі життя без роботи, шукає її – і знаходить! За всім цим у неї дедалі менше часу на відверті розмови з подругою, Наталією. А в тієї багато чого змінилося…
Це книжка про те, як мало ми знаємо навіть про найближчих нам, найрідніших людей. Лінка не підозрювала, з якими проблемами змагається Наталія, не знала, що молодший братик має в школі серйозні проблеми, не здогадувалася, чому раптово змінилася Рута, у якої вона працює. На щастя, ніхто з нас не є самотнім островом. Головне – вчасно помітити, підтримати, допомогти.
У цій книзі підіймається багато проблем, з якими стикаються молоді люди, а саме: нестримне прагнення виглядати якнайкраще і, відповідно, виснажливі дієти і тренування; перші сексуальні стосунки і незапланована вагітність; спроба заглушити свої проблеми в алкоголі і легких наркотиках; непорозуміння з батьками; депресія на ґрунті взаємин, що не склалися, тощо. Дійсно, зайняті власними справами, ми часто можемо не помічати, що відбувається з близькими людьми, тому важливо вчасно зупинитися, приділити їм увагу, підтримати й допомогти.
У першій книзі циклу «Кава з кардамоном» були і сімейна таємниця, і елементи детективу. У «Тирамісу з полуницями» авторка більше розкриває поточні проблеми молодих людей, їхній внутрішній світ. Вона цікава й оптимістична, дає усвідомлення того, що завжди можна знайти вихід зі складної ситуації.
Про авторку: Йоанна Яґелло — польська письменниця і журналістка, багато пише для дітей та підлітків. Вивчала англійську філологію у Варшавському університеті. Працювала вчителькою, перекладачкою та редакторкою підручників англійської мови, але душа Йоанни вимагала творчої реалізації. Так з'явилися перші твори — збірка віршів і молодіжний роман «Кава з кардамоном». Книга «Кава з кардамоном» Йоанни Яґелло була номінована на книгу року польським IBBY. Українською мовою також були перекладені романи «Кава з кардамоном» і «Шоколад із чилі», які з'явилися завдяки перекладу Божени Антоняк.

Йоанна Ягелло є творцем книг, які отримали міжнародне визнання, успішно співпрацює з популярними польськими журналами, ростить двох дочок і регулярно ходить у тривалі піші походи, які дозволяють їй очистити свідомість і придумати нові цікаві сюжети. Літературна творчість Йоанни Ягелло отримало теплий прийом і серед читачів, і серед професійних критиків.
___________________________________________________________


 
Фрідріх де ля Мотт Фуке Ундина : повість / Фрідріх де ла Мотт Фуке; пер. З нім. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, - 2017. – 160 с. - (Світовид)


Казкова повість «Ундина» (1811) — найвідоміший твір німецького письменника епохи романтизму Фрідріха де ля Мотт Фуке — належить до класики світової літератури. В основі повісті — сюжет із германської міфології про чарівну ундину — звабливого духа води, що закохується в прекрасного юнака. Твір, написаний у дусі середньовічного лицарського роману, сповнений елементів фантастики й подекуди справді нагадує казку.


Фрідріх Генріх Карл де ла Мотт Фуке (1777 — 1843) — німецький письменник епохи романтизму, відомий як автор казкової повісті «Ундіна» (1811).

Володимир ЛИС "Діва Млинища"


ПРОПОНУЄМО НОВУ КНИГУ
Володимира Лиса «Діва Млинища»


 Лис Володимир. Діва Млинища: роман. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 368 с.
Cаме в тенетах любові заплуталися всі персонажі нового історичного роману-епопеї «Діва Млинища» Володимира Лиса. Книга є своєрідним «ідейним продовженням» роману «Століття Якова» і описує події життя і повороти доль мешканців волинського села Загоряни. Оповідь книги охоплює проміжок часу  довжиною в шість поколінь або ж три з половиною століття.
В основі сюжету - історія декількох поколінь родини Терещуків (з половини XVII до XXI ст.). У вирішальні моменти життя мешканцям Загорян з`являється таємнича Діва у білому вбранні, щоб порятувати у небезпечній ситуації, допомогти знайти вірне рішення, «підказати»,  як зробити правильний вибір…
В історії кожного покоління родини є «любовний трикутник. Заради благополуччя коханих герої книги вчиняють злочини, позбуваються малесенької донечки, яку односельці рятують із холоднечі лише дивом… чи то таємнича біла панна «своєю незримою присутністю оберігає від найстрашнішого – зради совісті…»?

Хто ж відшукає старовинну родинну реліквію – мапу Млинища, намальовану у далекому Парижі у час Французької Революції? Чому її доведеться повертати власникові, аби його душа нарешті знайшла Вічний спокій у Царстві Небесному? Чому від успіху цього відчайдушного вчинку залежить життя та здоров`я Таміли?  І як старовина мапа, що кілька століть пролежала під стріхою батьківської хати, змінить життя історика – науковця Святослава Чишука? Все це Ви неодмінно маєте дізнатись, поринувши у калейдоскоп почуттів, вчинків, прикрощів і радощів таких різних людей, чиї долі «розлетяться світами, аби на початку XXI століття зійтися в рідному селі – і знову летіти вільними птахами…».


Про письменника:
Володимир Лис — відомий український журналіст, прозаїк і драматург. Народився у 1950 році в селі Згорани на Волині. 1977 закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Служив в армії, працював журналістом у районних газетах Волині, Хмельниччини, Херсонщини та Рівненської області. Завідував літературною частиною Рівненського музично-драматичного театру.

У літературі дебютував як драматург, п’ять його п’єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо. У 2007 році став переможцем Першого Всеукраїнського конкурсу радіоп’єс (за п’єсу «Полювання на брата»). Як прозаїк заявив про себе у 1985 році. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Письменник відомий також як народний синоптик. Його довгострокові прогнози на цілий рік неодноразово збувалися.

Володимира Лиса називають справжнім феноменом сучасності. Журналіст, драматург, прозаїк, майстер витонченого слова і глибоко народний письменник, з кожним новим романом Володимир Лис розкриває нові грані свого таланту. Перелік його нагород вражає: «Людина року», кавалер ордена «За заслуги» III ступеня, автор «Найкращого роману десятиріччя» (за роман «Століття Якова»), володар численних премій конкурсу «Коронація слова», «почесний громадянин Волині».
Автор романів: «Айстри на зрубі», «І прибуде суддя», «Камінь посеред саду», «Маска», «Острів Сильвестра», «Продавець долі», «Романа», «Графиня», «Століття Якова» та ін.

УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО ДЛЯ ВСІХ І КОЖНОГО

ПУТІВНИК У МОВНОМУ МОРІ

Доманівська центральна районна бібліотека пропонує нове видання з українського мовознавства
Пономарів О.Д. Українське слово для всіх і кожного. – Видання 2-ге. – К.: «Либідь», 2017. – 360 с.
У виданні містяться спостереження над традиційними й новими явищами в українській літературній мові, даються поради щодо вибору найкращих варіантів висловлення думки в галузі лексики, вимови, наголосу, морфології, синтаксису, стилістики, фразеології. Наводяться способи відтворення українських та іншомовних топонімів, антропонімів, етнонімів як окремих лексичних одиниць та як складників фразеологізмів. Розділ «Роздуми й коментарі» відбиває різні етапи становлення української мови як державної та функціонування її в незалежній Україні.
Для науковців, редакторів, лекторів, журналістів, викладачів, студентів, широкого загалу читачів.

середа, 15 серпня 2018 р.

Новий роман Л. Дашвар ПОКРОВ


ПРОПОНУЄМО ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ НОВУ КНИГУ
ЛЮКО ДАШВАР «ПОКРОВ»

Дашвар Л. Покров [Текст] : роман /Дашвар Люко. – Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2017. – 384 с.
Романи Люко Дашвар незмінно мають успіх у читача. Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно й чутливо, що торкається струн душі кожного… Неможливо не співчувати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання, які порушує письменниця… Ніч проти 30 листопада 2013 року багато чого змінює і в житті країни, і в долі киянки Мар’яни Озерової. Після розміреного напівсонного існування дівчина опиняється у вирі подій і несподіваних зустрічей: виснажливі чергування на Майдані, зникнення коханої людини та пошуки нащадків у сьомому коліні славного козака Яреми Дороша, яких прокляла його дружина — зарозуміла шляхтянка Станіслава. Та чи не даремні пошуки? Адже перед цими щасливцями постає непростий вибір — незліченні скарби, що їх мають успадкувати від свого предка, чи кохання і воля…
ЗМІСТ:
Люко Дашвар Покров
Розділ 1 Ярема
Розділ 2 Мар’яна
Розділ 3 Загублені
Розділ 4 Ярко
Розділ 5 Гірше не буває?…
Розділ 6 Останній Дорош
Розділ 7 Наосліп
Розділ 8 Родина
Розділ 9 Захований рід
Розділ 10 Заповіт
Розділ 11 Неможливе

 

Про письменника:
Сучасна українська письменниця Ірина Чернова, відома під псевдонімом Люко Дашвар, з 2006 року пише свої твори виключно українською. Працює автор на ниві драматичних романів про сучасний світ з його соціальними, політичними та особистими проблемами. Крім цього, вона є володарем ряду престижних літературних премій, талановитим журналістом і сценаристом. Купити книги Люко Дашвар варто тим читачам, які захоплюються любовними романами чи стежать за сучасною українською літературою. Всі книги Люко Дашвар написані про наших сучасників, а дія в них відбувається в знайомих кожному реаліях простого українського села або міста. Від редактора «Селянської зорі» до відомого письменника: творчість Люко Дашвар Ірина Чернова пройшла довгий і складний шлях до успіху. Вона народилася в 1957 році в Херсоні, там же закінчила школу, здобула дві вищі освіти. Довгий час працювала журналістом і головним редактором в місцевій газеті, а на початку нового тисячоліття переїхала до Києва. Тут вона отримала посаду редактора «Селянської зорі». Саме в цей період майбутньо відома письменниця дізналася величезну кількість жалісливих історій, які потім частково використовувала в своїх творах.
 Л. Даниленко

ГЛУШКО О.К. - 80 років


ЛІТЕРАТУРНЕ КРАЄЗНАВСТВО МИКОЛАЇВЩИНИ
ГЛУШКО ОЛЕКСАНДРУ КІНДРАТОВИЧУ - 80


Глушко Олександр Кіндратович, прозаїк, журналіст. Кандидат філологічних наук, доцент. Головний редактор журналу «Вітчизна». Народився 14 серпня 1938 року на Кінбурнській косів с.Покровка Очаківського району Миколаївської області.
У 1966 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка. З шістдесятих років ХХ ст. працював в пресі – кореспондентом, завідувачем відділу миколаївській обласній газета «Південна правда», редактором газети «Ленінське плем’я».
Після закінчення аспірантури Академії суспільних наук у Москві з 1975 року -заступник головного редактора республіканського журналу «Під прапором ленінізму». З 1986 року – головний редактор літературно-художнього та громадсько-політичного журналу «Вітчизна».
З 1990 року викладає в Інституті журналістики Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри періодичної преси. Підготував і видав навчальні посібники для студентів «Основи журналістики» та «Журналістське розслідування: історія, теорія, практика».
Він автор чотирнадцяти книг художньої прози, літературної критики, журналістикознавста і публіцистики, багаточисельних публікацій у періодичній пресі. Популярними серед читачів стали його історичні романи «Кінбурн», «Стрибок тарпана», збірки новел «Маслиновий гай», «Фонтан с музыкой», «Італійське каприччо» тощо.
Перша збірка оповідань «Маслиновий гай» (1981) відкрила для українських читачів нових героїв - рибалок, виноградарів, моряків, що живуть на загублених в морі островах, продутих вітрами Північного Причорномор’я. Цей куточок Батьківщини дуже скупо був відображений у творах нашого письменства. У 1989 році оповідання склали основу збірки «Фонтан с музыкой», виданої у Москві.
Найбільш значною роботою О. К. Глушка став роман «Кінбурн» (1988) – багатопланове історичне полотно, що відображає події «времен Очакова и покоренья Крыма», які передували утвердженню Росії на берегах Чорного моря, колонізації Північного Причорномор’я і заснуванню міста Миколаєва.
О.К.Глушко – член Національної спілки письменників України (1982), заслужений журналіст України, лауреат премії ім. Олеся Гончара (1994), республіканської літературної премії ім. Андрія Головка за кращий роман року «Стрибок тарпана» (1998) і журналістської премії «Золоте перо».
Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня (2003), «Святого рівноапостольного князя Володимира Великого» та «Архистратига Михаїла», Грамотою Верховної Ради України і Почесною грамотою Національного університету імені Тараса Шевченка.
 ТВОРИ ГЛУШКО О.К. :
 Чорноморський заповідник (1972),
На бистрині часу : Тематичні шукання новелістики 70-х років (1980),
Маслиновий гай : оповідання (1981),
Кінбурн : історичний роман (1988, 1991),
Фонтан с музыкою : рассказы (1989)
Стрибок тарпана : історичний роман (1998)
Феномен лідера : художньо-докум. оповіді про чеченця Адама Яхієва - громадянина і патріота України (2004),
Журналістське розслідування: історія, теорія, практика : навч. посіб. для студ. Вузів (2006)
Італійське каприччо : новели  (2008).
Публіцистика незалежної України: хрестоматія / упоряд. : О. К.Глушко, В. О. Карпенко (2009),
Куди ти йдеш, Україно? : нариси, есе, журналіст. розслідування (2012),
«Лебедина пісня» в ритмі козацького маршу : худож.-докум. повість в есе про людину, що не дає собі зістарітися (2013)