пʼятницю, 16 березня 2018 р.

Україна в революційну добу


17 березня 1917 року - Створено Українську Центральну Раду
 Українська революція  1917–1921 років у  історичних джерелах та художніх книгах

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ЕЛЕКТРОННИХ ДЖЕРЕЛ
  «Обставини так склались, що великі завдання і досягнення стали для нас можливі, що ми можемо творити не тільки свобідну й незалежну Україну, а й Україну Велику»
                  Грушевський М.С.
17 березня 1917 р. в Києві за участі представників українських партій, громадських, культурних, мистецьких, студентських організацій, робітників, селян, духовенства була утворена Українська Центральна Рада. Її Головою був обраний видатний український історик Михайло Грушевський, заступниками – Дмитро Дорошенко та Дмитро Антонович. Головним завданням УЦР визначено скликання парламенту та формування уряду.
22 березня 1917 р. Центральна Рада видала першу свою відозву «До українського народу».
Етапи революції 1917–1921 років
Українська революція має три етапи:
березень 1917 – квітень 1918 – утворення та діяльність УЦР, проголошення її Універсалів;
29 квітня – 14 грудня 1918 – правління гетьмана Павла Скоропадського;
грудень 1918 – листопад 1921 – встановлення влади Директорії УНР, розгортання та придушення масштабного повстанського руху.
 Доба Української Центральної Ради (березень 1917–квітень 1918)
 Перший етап Української революції розпочався відразу після перемоги російської Лютневої революції у Петрограді. В цей час у Києві було створено  національний представницький орган – Українську Центральну Раду. Після Всеукраїнського національного конгресу вона з київської організації перетворилася на загальноукраїнську.
У І Універсалі УЦР заявила про політичну мету – здобуття української автономії у складі демократичної федеративної Російської республіки. Автономна Україна мала включати території, де українці становлять більшість населення.
Відповідно до ІІ Універсалу Центральна Рада й утворений нею Генеральний Секретаріат проголошувалися вищими органами влади України.
У багатьох містах колишньої імперії відбувалося українське національне піднесення. Українці, що входили до частини Російської імператорської армії та Російського імператорського флоту, збиралися на мітинги, “українізувалися” та визнавали УЦР.
Після захоплення в Петрограді влади більшовиками надії на демократичний устрій Росії поступово розвіялися.
ІІІ Універсалом УЦР проголосила Українську Народну Республіку. Майже відразу вона зазнала більшовицької агресії з боку Росії. У розпалі бойових дій УЦР проголосила незалежність УНР (ІV Універсал). Незважаючи на героїзм під Крутами та в інших нерівних боях, українські війська відступили. УНР уклала перший в новітній історії України міжнародний договір у Бресті. Дипломатичне визнання та військова допомога Центральних держав зміцнили УНР і дали змогу відвоювати окуповані більшовиками території.
Українська революція  1917–1921 років у книгах:
Політична історія України. XX століття [Текст]: У 6 т. / редкол.: І. Ф. Курас (голова) та ін. — К.: Генеза, 2002-2003.
Т. 2: Революція в Україні: політико-державні моделі та реалії (1917-1920) / В. Ф. Солдатенко (кер.), В. Ф. Верстюк. — К.: Генеза, 2003. — 488 с.
Другий том «Політичної історії України. XX століття» присвячений подіям революційної доби - 1917-1920-х років. На широкій документальній основі відтворено складні, суперечливі процеси здійснення соціальних і національно-визвольних революцій, що склали стрижень життя і розвитку нації,
 
Грушевський М.С. ТВОРИ [Текст]:: У 50 т. / Редкол.: П.Сохань, Я.Дашкевич, І.Гирич та ін.; Голов. ред. П.Сохань. — Львів: Світ, 2002. — Т. 4. Кн. I.: Серія «Суспільно-політичні твори (доба Української Центральної Ради березень 1917—квітень 1918)»
Перша книга четвертого тому 50-томного зібрання праць М.Грушевського продовжує серію суспільно-політичних творів і вміщує публіцистичний доробок видатного історика й державного діяча доби Української Центральної Ради. Статті, промови та звернення М.Грушевського, видруковані на сторінках періодичних видань упродовж березня 1917 р.—квітня 1918 р., а також ширші праці, що вийшли окремими брошурами, стали вагомим внеском у розробку концепції Української революції та залишилися важливим джерелом для вивчення й осмислення бурхливих поточних подій зазначеного історичного періоду.
 
Винниченко В. Відродження нації [Текст] (Історія української революції (марець 1917р. – грудень 1919 р.) / В. Винниченко. - К.: Політвидав України, 1990. ( Репринтне відтворення видання 1920 року)
У трьохтомнику автор розкриває чотири доби відродження української нації: добу Центральної Ради, добу Гетьманщини, добу Директорії та добу Отаманщини.
Кульчицький С. Володимир Винниченко [Текст] / С. Кульчицький, В. Солдатенко. - К.: Альтернативи, 2005. - 376 с. – (Особистість і доба)
Перший у ХХ ст. український уряд очолив В. Винниченко. Він же взяв на себе обов’язки генерального секретаря внутрішніх справ. У травні-червні 1917 р. очолював українську делегацію, яка передала Тимчасовому урядові вимогу Центральної Ради про надання Україні національно-територіальної автономії. Володимир Винниченко – неординарний політик, блискучий оратор, автор трьох перших Універсалів Центральної Ради, голова уряду УНР, потім голова Директорії і при цьому видатний письменник і драматург, який вніс неоціненний вклад у розвиток української літератури XX ст.
Нариси історії української революції 1917-1921 років. [Текст] : Книга 2 /Владислав Верстюк, Олег Павлишин, Станіслав Кульчицький, Руслан Пиріг . – К.. 2012
У книзі розповідається про особливий період у модерній історії України, в ході якого були реалізовані перші в ХХ ст. українські державотворчі проекти: Ураїнська Народна Республіка, Українська Держава, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Соціалістична Радянська Республіка. Розкриваються соціальні, політичні та культурні аспекти революційного часу. Нариси узагальнюють великий історіографічний доробок сучасних українських істориків, які займаються вивченям Української революції
Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття [Текст]./ І. Нагаєвський. – К.: Укр. письменник, 1993. – 413 с.
Книга доктора Ісидора Нагаєвського, яка була написана в еміграції, висвітлює події в Україні часів Центральної ради, Гетьманату, Директорії (1917-1921 рр.). На основі документів, свідчень сучасників, на тлі тогочасних подій в Європі, автор розгортає картину боротьби за державність України в усій її складності і суперечливості.
Мазепа І.П.  Україна  в огні й бурі революції 1917-1921 [Текст].- Дніпропетровськ: Січ,2002.-334с.
До книги ввійшли спогади видатного українського  державного, громадського та політичного  діяча и про революційні події  на завершальному етапі визвольних змагань.
Савченко В. А. Симон Петлюра [Текст] / В. А. Савченко. - Харьков: Фолио, 2011. - 415 с. – (Время и судьба)
 
Сергійчук В. І. Симон Петлюра [Текст]/ В. І. Сергійчук. - К.: Україна, 2004. - 448 с. – ( Українські державники)
 В історії національно-визвольної боротьби та української державності ім’я Симона Петлюри займає почесне місце. Його внесок в справу національного та соціального визволення українського народу досить показний, хоч з цього приводу збереглося багато діаметрально протилежних тверджень. Інакше, мабуть, і не могло бути, бо по-різному бачилися сучасникам С. Петлюри майбутнє України та шляхи її визволення. А тому вони, залежно від своїх політичних уподобань, або гаряче схвалювали його діяльність, або ж гостро засуджували.
Солдатенко В.Ф. Україна  в революційну добу[Текст]: іст.ессе -хроніки: у 4-х т.: т.1. рік 1917.- Харків:Прапор, 2008.- 560с.
  Перша книга  історичного ессе в хронологічній послідовності відтворює  розвиток історичних подій на Україні   на переломному рубежі – у добу  революцій 1917 року
Солдатенко В.Ф.  Проект «Україна».1917-1920 рр. Постаті [Текст]. - Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013.- 511с.    
В книзі подані нариси  про  діячів  революційної доби 1917-1920рр., їх позицію і дії   на  одному з переломних  рубежів  вітчизняної  історії. Відкривається книга розповіддю про М.С.Грушевського. Назви нарисів  у більшості запозичені  з  творів  та висловлювань   тих діячів, кому присвячені сюжети  і виражають їх  позицію  та переконання.   До публікації додається коротка  бібліографія  праць та основні публікації  про  кожного з діячів.


Яневський Д.Б.  Проект «Україна». Грушевський. Скоропадський. Петлюра [Текст]. - Харків: Прапор,2012.- 921с.
На сторінках своєї  книги   журналіст, телеведучий,  доктор історичних наук Данило  Яневський  намагається створити цілісне  і об’єктивне  уявлення  про  феномен  української державності. Читачі  дізнаються, що  часом приховують сучасні міфотворці  про вітчизняну історію періоду 1917-1920рр.,  спробують   разом з  автором   з’ясувати   що відбувається в   країні в наш час.  

Горліс - Горський Ю. Холодний яр [Текст]: роман у двох частинах / Ю. Горліс- Горський. - Львів: Червона калина, 1994. - 342 с.
Осередком боротьби за державність України та антирадянського руху став Холодний Яр, де повстанські загони під гаслом «Воля або смерть» у 1918-1922 роках утримували незалежність проголошеної ними Холодноярської республіки.
Події відбуваються на теренах сучасних Черкаської, Кіровоградської та Вінницької областей, у Києві, Полтаві й на території тодішньої Польщі.
Шкляр В. М. Чорний ворон [Текст]: роман / В. М. Шкляр. - К.: Ярославів вал, 2009. - 356 с. - (Українська кліо)
Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб вбити у пам`яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили — але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: «Воля України або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони — залишенці — обрали собі смерть.
Електронні джерела:
Березень 1917-го. Як було створено Центральну Раду [Електронний ресурс] //Історична правда: [сайт]– Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2016/05/27/149095/ . – Назва з екрану. – Дата публікації: 16.03.2018. - Дата перегляду: 16.03.2018
Доба Української Центральної Ради (березень 1917–квітень 1918) [Електронний ресурс] //100 років боротьби. Українська революція 1917-1921 років : [проект]– Електрон. дані. – Режим доступу: http://unr.memory.gov.ua/most-important-events/unr  . – Назва з екрану. –Дата перегляду: 16.03.2018
 До 100-річчя від дня створення Української Центральної Ради (1917–1918 рр.) [Електронний ресурс] . – Електрон. дані. – Режим доступу: http://ddpu.drohobych.net/departments/biblioteka/wp-content/uploads/2017/03/%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0-%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%B0.pdf . – Назва з екрану. - Дата перегляду: 16.03.2018
 Любарська Л.В. До 100-річчя утворення Української Центральної Ради [Електронний ресурс] . - Електрон. дані. – Режим доступу: http://archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_1_2017/3.pdf– Назва з екрану. – Дата перегляду: 16.03.2018
 Утворення і діяльність Української Центральної Ради [Електронний ресурс] //Історія: [сайт]– Електрон. дані. – Режим доступу: https://history.vn.ua/book/history5/46.html . – Назва з екрану. – Дата перегляду: 16.03.2018
Підготувала: Л.Даниленко

вівторок, 13 березня 2018 р.

КРАЄЗНАВЧИЙ КАЛЕНДАР БЕРЕЗНЯ МИКОЛАЇВЩИНА

9 березня - 70 років від дня народження
Т. А. Лещинської, (р.н. 1948), миколаївської поетеси.
.

Лещинська Таїса Анатоліївна (літературний псевдонім Лета Тилигул) народилася 9 березня 1948 році в м. Березівка Одеської області. У 1976 році закінчила фізико-математичний факультет Одеського державного педагогічного інституту, заочний Московський університет мистецтв ім. А. Луначарського.
      Перші публікації віршів з’явилися в районній газеті «Степовий маяк» в 1968 році. Друкувалася у колективних збірках обласного літературного об’єднання миколаївської письменницької організації – «В ожидании чуда» (1991), «Души прекрасные порывы» (1991), «Литературная заря» (1996). Автор поетичних книжок «Когда душа не ведает покоя» (1991), «Надеясь, веруя, любя» (1992), «Когда зовет любовь» (1993), «Я – гитара твоя» (1994), «Ты пришел» (1994), «Я – женщина» (1995), «З любов’ю до вас» (2003), «Осознание» (2004) та інші. Таїса Ліщинська - автор трьох збірок для дітей: «Мечта рыболова» (1993), «Сонячний зайчик» (2002), «Щедрий сад» (2002), пісенника «Моя весна» (1995), до якого увійшло понад 20 пісень на її вірші (муз. В. Лепешка).
      На слова поетеси композитори О. Нежигай, В. Лепешко, О. Сичов створили музичні твори - понад 50 пісень. Миколаївська телерадіокомпанія видала аудіоальбоми «Зорепад любові» (1999); «Мелодія любові» (2003). Записала компакт – диски вибраних пісень на свої вірші: «Обманывай себя» (2003), «Жизнь моя, любовь моя» (2004), «Призвание» (2004), «Город сердца моего» (2006), «Неслучайная встреча» (2006).
      Вірші переповнені почуттям любові до свого краю, до коханої людини, до поезії. В них - чисті і зворушливі спогади дитинства, зрілі філософські міркування про сенс життя, про головні цінності людства: порядність, патріотизм, працьовитість, вірність.
      У 1992 р. на громадських засадах Т. Ліщинська заснувала видавництво «Юпітер». Протягом 1992 – 1996 років викладала літературну творчість у МФ Київського державного інституту культури. Була керівником молодіжного літературного об’єднання «Акорд».
      Лауреат обласної премії ім. Миколи Аркаса (2004) в номінації «Народна творчість і художня діяльність».
Таїс Ліщинська (Таїса Анатоліївна Ліщинська) // Лауреати обласної премії ім. Миколи Аркаса: альманах.. – Миколаїв, 2006. – С.49.
Ржепецький Л. А. Щоб в любові розтануть земній…: [творчість Т. Ліщинської ] / Л. А. Ржепецький // Ліщинська Т. З любов’ю до вас. – Миколаїв, 2003. – С. 3 – 4.
Ліщинська Таїса Анатоліївна [Електронний ресурс] // Миколаївська обласна бібліотека для дітей ім.. В.О. Лягіна. - Електрон. дані. - Режим доступу:  http://laginlib.org.ua/mykolaiv/literatura/lystchynska.php. - Назва з екрану.- Дата перегляду: 13.03.2018
14 березня - 60 років від дня народження
І. Б. Марцінковського (р.н. 1958), кандидата медичних наук, краєзнавця, просвітника, колекціонера, голови громадської організації «Українське товариство «Просвіта» Миколаївщини».

Марцінковський Ігор Богданович – краєзнавець (м. Миколаїв), кандидат медичних наук, лікар-кардіолог, доцент Гуманітарного інституту НУК ім. адм. Макарова, голова Миколаївського обласного об'єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.
Під його редакцією вийшли книги та статті:
Бойченко В., Марцінковський І. Автор перших словників мови Тараса Шевченка у Миколаєві та Херсоні //Просвіта Херсонщини – Режим доступу:  http://prosvita-ks.co.ua/boychenko-v-marcinkovskyy-i-avtor-pershyh-slovnykiv-movy-tarasa-shevchenka-u-mykolayevi-ta-hersoni // Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літ.-наук. зб.: Вип. 7. — К.–Херсон: Просвіта, 2010. — С. 79-93
Марцінковський І. Історія «Кобзаря» з варшавського архіву Василя Біднова / Ігор Марцінковський // Сл. Просвіти. – 2011. – 8–14 груд. – С. 11.
Про життєвий і творчий шлях українського науковця, історика, краєзнавця, бібліографа та громадського діяча В. Біднова (1874–1935), зокрема його діяльність із вивчення творчості Т. Шевченка.
  Нестор Літописець (Нестор Малеча) Словничок Шевченкової мови [Текст] : [довід. вид.] / Нестор Літописець ; слово до читача, ред. Є. Г. Горбурова, К. Є. Горбурова, І. Б. Марцінковського. - Друге вид., доп. - Миколаїв : Видавець Шамрай П. М., 2013. - 100 с. ;
Шевченківський енциклопедичний словник Миколаївщини [Текст] : 200-літтю від дня народження Тараса Шевченка присвячується / ред. І. Б. Марцінковський [та ін.]. - Миколаїв : НУК, 2014. - 564 с. : іл. - (Шевченкіана Миколаївщини).
 

18 березня - 70 років від дня народження
А. В. Вербеця (1943-2015), миколаївського драматурга, режисера, заслуженого артиста України, члена Національної спілки письменників України

Вербець Альберт Васильович (18 березня 1943— 14 грудня 2015, м. Миколаїв) — заслужений артист України (1999), член Національної Спілки письменників України, Спілки письменників Росії, актор театру та кіно. Писав російською мовою. В Миколаївському російському художньому драматичному театрі працює з 1975 року. Член Миколаївської організанці НСПУ з 1988 року. Його зараховують до умовного кола представників «нової хвилі» в сучасній українській драматургії. Автор п’єс «Глубина», «Дорога из Черного царства». «Восьмое чудо света», «Новоселье», «Голгофа», «Марья-краса, золотая коса», «Из ночи в ночь», «Избушка на курьих ножках», збірника п’єс «Экипаж «Летучого Голландца». Втілив десятки ролей — Серебряков «Дядя Ваня», Епіходов «Вишневий сад» по А. Чехову, роль в п'єсі Марії Ладо «Очень простая история» тощо.
Вербец Альберт Васильевич Экипаж «Летучего голландца»: Трагикомедия в двух частях //Николаев литературный – международный литературный интернет-журнал писателей  http://litnik.org/index.php/dramaturgiya/albert-verbets
Вербец Альберт Васильевич // Кіно-театр.ру http://www.kino-teatr.ru/teatr/acter/sov/37079/bio/
22 березня - 80 років від дня народження В. В. Савченка (1938-2016), письменника, уродженця м. Вознесенська.

  Народився в м. Вознесенськ Миколаївської областi 22 березня 1938 р. Пiсля закiнчення  Дніпропетровського металургійного інституту працював в Макіївському науково-дослідному інституті. Вiн кандидат хімічних наук (1980)  і доктор філософських наук (2011). Перша публікація - повість про молодих науковців «Я ще повернуся» була опублікована в 1972 році в донецькому журналі «Донбас». Перша збірка наукової фантастики - «Ночівля в карбоні» вийшла в 1984 році українською мовою. В. Савченко автор науково-фантастичних романів «Тільки мить» (1988), «Під знаком цвіркуна» (1994), «З того світу - інкогніто» (2003), «Монолог над безоднею» (2004), «Діти Мардука» (2014 року) та iн. Член Спілки письменників СРСР, з 1984 року член Союзу письменників України, Національної спілки письменників України (НСПУ). З 1994 по 2002 рр. - голова Ради Дніпропетровської організації Національної Спілки письменників України. Двічі обирався з'їздами письменників членом Ради і Президії НСПУ. Останні роки працював в Інституті геотехнічної механіки НАНУ. Помер 31 серпня 2016 року.
Савченко Віктор Васильович Тільки мить [Електронний ресурс] // Николаев литературный: інтернет-журнал. - Електрон. данні. – Режим доступу: http://litnik.org/index.php/proza/viktor-savchenko. - Назва з екрану – Дата перегляду: 13.03.2018
Савченко Віктор Васильович Біографія [Електронний ресурс] // УкрЛіб: Бібліотека української літератури. - Електрон. данні. – Режим доступу http://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=2903 . - Назва з екрану – Дата перегляду: 13.03.2018
Овсієнко В.В. Савченко Віктор Васильович Біографія. Бібліографія [Електронний ресурс] // Аргонавти Всесвіту: сайт україномовної фантастики. - Електрон. данні. – Режим доступу: http://argo-unf.at.ua/publ/savchenko_viktor_vasilovich/12-1-0-61 . - Назва з екрану – Дата перегляду: 13.03.2018
Підготувала: Л.М. Даниленко


понеділок, 12 березня 2018 р.

Володимиру Вернадському - 155


12 березня 2018 року відзначається 155 років від дня народження Вернадського В. І. (1863-1945), українського вченого-енциклопедиста, історика, філософа, природознавця


Досягнення Володимира Вернадського
Вченого Володимира Вернадського (1863-1945) можна сміливо зарахувати до геніїв, і недарма його наукові досягнення порівнюють з напрацюваннями Ісаака Ньютона, Чарльза Дарвіна і Альберта Ейнштейна. Занадто глобальні були відкриття Володимира Вернадського для всього людства. Крім того, що він є автором понад 700 наукових праць, він також знаменитий як:
1. Засновник цілої науки біогеохімії, що вивчає хімічний склад живої речовини і геохімічні процеси, які протікають в біосфері Землі, на основі якої Вернадським була відкрита перша в світі біогеохімічна лабораторія (в даний час Інститут геохімії та аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського РАН).
2. Основоположник геохімії - науки про хімічний склад Землі і оточуючих нас планет, про об'єктивні закони руху елементів і ізотопів в різних геологічних середовищах і процесах формування ґрунтів, гірських порід і води на Землі.
3. Автор терміна і нової науки - ядерної геології (радіогеології), відкритої ним... у 1935 році, що вивчає закономірності, які відбуваються в природі ядерних перетворень, і їх прояв в геологічних процесах. Після його ініціативи на території СРСР почався пошук природних родовищ урану і радію.
4. Творець цілого філософського напряму космізму - теорії про народження і еволюцію Всесвіту, згідно з якою космос не хаос, а "структурно-організований впорядкований світ", в якому людина - це не громадянин (раб, підмайстер, робочий) якоїсь країни, а "громадянин світу".
5. Найбільший учений ще як мінімум у 12 (!) галузях науки, який здійснив найважливіші відкриття, актуальні донині. А саме: в кристалографії, геології, радіогеології, метеоритиці, палеонтології, ґрунтознавстві, біогеохімії, мінералогії, геохімії, біології, а також філософії і історії.
Радянська енциклопедія називала його "великим радянським ученим", сучасна Вікіпедія - "найбільшим російським ученим", забуваючи, що він був українцем і створив у незалежній Україні у 1918 році першу національну Академію Наук за часів гетьмана Павла Скоропадського, академік АН Франції, Чехословаччини, СРСР та інших держав.
Визначний учений зі світовим ім’ям. Шанувальник української культури. Все це — Володимир Вернадський.
Володимир Вернадський народився 12 березня 1863 року в Петербурзі. Він провів дитинство у Харкові та у батьківському маєтку в селі Великі Шишаки неподалік Миргорода. Вернадський навчався в гімназіях Харкова і Петербурга та на природничому відділенні фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Студентом він входив до народницького гуртка, а у віці 42 років став співзасновником партії конституційних демократів і був обраний до її центрального комітету.
Завершивши навчання в університеті, Вернадський проходив стажування в університетах Німеччини, Італії та Франції. Після повернення з-за кордону він оселився у Москві й упродовж двадцяти одного року викладав там в університеті. У 45 років Володимир Вернадський був обраний академіком Російської імператорської академії наук.
Після Лютневої революції 1917 року Вернадський був призначений товаришем (тобто заступником) міністра народної освіти у російському Тимчасовому уряді. Він не сприйняв більшовицького перевороту і невдовзі виїхав із Петрограда до Полтави. На початку травня 1918 року Володимир Вернадський переїхав до Києва, а в червні він очолив тут Комісію з вироблення законопроекту про заснування Української академії наук.
Вернадський склав карту ґрунтів у Полтавській губернії під керівництвом Докучаєва. Крім того, молодий вчений виявив стоянку первісних людей періоду палеоліту біля містечка Гінці. Про знахідку Вернадський розповів в тексті публікації, яка Докучаєвим визнана дуже важливою для науки. Протягом майже 30 років, починаючи з 1889 року, він обов'язково деяку частину літа проводив разом з сім'єю в Полтаві. У 1913 році для відпочинку сім'я академіка використовувала заміський будинок біля Шишаків на території Полтавської губернії.
Крім наукових праць, Вернадський писав також філософські твори. Згодом потенціал, закладений в філософії вченого, тільки посилюється як джерело думки, яка віддячує людству в цілому своїм добром. В першу чергу Вернадський вірив у безсмертя особистості. За прикладом свого батька академік називав себе пантеїстом, оскільки вірив у божественне походження всього земного.

Радимо дізнатись більше:
Володимир Вернадський  [Текст] / Л. Тома. — Х. : Фоліо, 2012. — 126 с. : портр. ; 18 см. — (Знамениті українці)

Тома, Л. В. Володимир Вернадський [Текст] / Л. Тома. - К.:Укрвидавполіграфія, 2012. - 128 с.
 В історії науки важко уявити вченого, який би зробив так багато для людства, як Володимир Вернадський. Природознавець, філософ, основоположник генетичної мінералогії, біогеохімії, радіогеології, вчення про живу речовину, теорії ноосфери як якісно нового стану розвитку біосфери, він був «хрещеним батьком» багатьох науково-дослідних інститутів, музеїв, наукових шкіл, організатором і першим президентом Української академії наук, захисником академічних свобод, принципів демократії, справедливого розв’язання національного питання в Україні.
Попович М. В., Макаренко Д. Є. Вернадський Володимир Іванович [Текст] //  Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. : іл.
Вернадський Володимир Іванович [Текст] // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с
Ситник К. М, Апанович Е. М, Стойко С. М. В. И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украине. — К.: Наукова думка. — 1988. — 368 с.
Щербак Н. П. Владимир Иванович Вернадский. — К.: Наукова думка. — 1988. — 106 с.
Електронні ресурси:
Вернадський Володимир Іванович [Електронний ресурс]: Володимир Вернадський – український вчений, якого порівнюють з Ньютоном і Енштейном . – Режим доступу: http://heroes.profi-forex.org/ua/vernadskij-volodimir-ivanovich. - Назва з екрану .- Електрон та графічн. дані. -  Дата звернення: 05.03.18.
Ідеї Володимира Вернадського і сучасність [Електронний ресурс] /Анатолій Загородній ; Світ. -№ 9-10 (757-758) березень. – Режим доступу: http://www1.nas.gov.ua/svit/Article/Pages/13_0910_2.aspx . - Назва з екрану .- Електрон та графічн. дані. -  Дата звернення: 05.03.18.
Підготувала: Л. Даниленко

ВИСТАВКИ ДО ШЕВЧЕНКІВСЬКИХ ДНІВ

Щороку в березні в районній бібліотеці  проводиться цикл заходів до Шевченківських днів. З початком весни запрошуємо на виставки, що знайомлять зі спадщиною Тараса Григоровича Шевченка (9.03.1814-10.03.1861), як митця слова та пензля:
Виставка-подорож «Тарасовими стежками мандруємо в світ»
На ній представлені публіцистичні, науково-дослідницькі, літературознавчі та літературні твори, які розкривають життя поета,  творчу та мистецьку спадщину, показують Шевченка як творця епічних поем, глибокого лірика, видатного драматурга та художника. У нових виданнях поряд з оригіналом подано літературні переклади англійською, німецькою, польською мовами.
Творчість Тараса Шевченка багатогранна й невичерпна, вона відобразила в собі всі сторони життя української нації в різних часових пластах. А образ жінки  у поетичному слові та в живописі супроводжує його протягом всього життя, про це розкриває перегляд літератури «Жіночі образи у творчості Тараса Шевченка»

 Його прекрасні поеми «Причинна», «Катерина», «Наймичка», «Марія» зображують надзвичайно виразні й глибокі жіночі типи, українських жінок — закоханих і щасливих, зневажених і гордих, жінок-покриток і жінок-матерів, ладних віддати своє життя заради дитини. Образ жінки в поезії Т. Шевченка опоетизований, він є символом самої України, прекрасної й сумної Батьківщини Великого Кобзаря, яка дала йому непересічний талант, та не дала долі, так само як не могла дати долі своїй дитині покритка Катерина. Узагалі, до жінки-матері поет ставиться з любов’ю і повагою. І, можливо, жодному поетові після нього не вдавалося створити такі глибокі й правдиві у своїй простоті жіночі образи. У багатьох своїх творах Шевченко розкрив невимовно тяжку долю жінки-матері, жінки-кріпачки, жінки-покритки.
У ранній ліриці Т.Шевченко в образах ліричних героїв, персонажів поеми "Катерина", "Тополя", "Наймичка", "Мар'яна-Черниця" проказував свої переживання І лише на засланні та в останні роки життя Т.Шевченко розкриває таємницю свого серця, пише глибоко інтимні поезії, присвячує їх жінкам, які залишили в його пам'яті слід, як наприклад, Ганна Закревська та інші .
Жіночі образи показані і на полотні, у його живописі.

Запрошуємо оглянути художні та літературні твори на виставках та продовжувати знайомство з творчою спадщиною Т.Г. Шевченка разом з численними виданнями в бібліотечному фонді.

Пр. бібліотекар ЦБ Л.М. Даниленко