вівторок, 28 лютого 2017 р.

«В бур’янах» С. Васильченка - книга-ювіляр року

КНИГА-ЮВІЛЯР 2017 року

85 років повісті С. Васильченка «В бур’янах» (1932)


 Степан Васильченко належить до творців української реалістичної прози початку XX ст. Для його стилю характерні м'який, щирий ліризм, поєднання доброзичливого гумору і нещадного сарказму, майстерність у змалюванні пейзажів і портретів, які відтворюють внутрішній світ героїв, яскрава індивідуалізація мови персонажів.
До творів Степана Васильченка про дитинство можна віднести повість «В бур'янах» — першу частину задуманого, але незавершеного твору в п'яти частинах про Шевченка. Безприкладний громадянський подвиг геніального поета, його полум'яна творчість наснажували Васильченка протягом усього свідомого життя. «Якось прохали мене написати маленький доклад на Шевченкові дні, тему радили взяти узеньку — Шевченків словник абощо... Звечора роблю собі свято — беру «Кобзаря», розгортаю... Не написав я того докладу ні одного рядка, хоч просидів допізна. Не туди повів він мене, не на ті погнав думки,— погнав могучим вітром, противитись йому було трудно, і не хотів противитись. І це не перший раз бувало — візьмеш книжку, якусь справку навести, знайти потрібний вірш, почнеш читати — вхопить жива хвиля і понесе».
«Життя нашого поет таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це — легенда» — такими словами починає Степан Васильченко свою повість про дитинство Великого Кобзаря. Він правдиво змальовує непокірну, кипучу вдачу хлопця, показує те «пекло», в якому минали дитячі роки Тараса, розповідає про сирітські поневіряння малого, про «науку» в п'яних дяків, про панську сваволю. І, читаючи ці невигадані історії, не можна не дивуватися легендарній силі поетичного обдаровання Тараса Шевченка, що пробилося крізь товстий шар «потрійного гніту».
Йдеться у повісті, написаній наприкінці 20-х років, про дитинство Тараса. Відомі факти у Васильченка отеплені щирим громадянським почуттям, заповнені живим образним змістом, перейняті духом історії. Повістяр поклав в основу твору концепцію духовного зростання людини, формування таланту митця, зіткнення обдарованої юної особистості з ворожим соціальним середовищем. Перемагає міцна внутрішня сила кріпацького сина, в цьому — вражаюча перспективна духовність образу, створеного письменником.
 

Електронні джерела
"В бур'янах" - повість Степана Васильченка про Тараса Шевченка. – Режим доступу: http://mala.storinka.org/в-бур'янах-повість-степана-васильченка-про-тараса-шевченка-з-ілюстраціями-читати-завантажити.html
С. Васильченко. В бур'янах (Повiсть) / Аудіокнига.UA. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=ekaNzamn_Wk

У бур`янах. Інсценізація твору С.Васильченка. Присвячується до 200 річчя Т.Г.Шевченка /yason02 . – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=v25_bVTiJx4

понеділок, 27 лютого 2017 р.

Книга-ювіляр 2017 року «Пурпурові вітрила» О.Гріна

КНИГИ-ЮВІЛЯРИ  2017 року


95 років повісті-феєрії А. Гріна «Червоні вітрила» (1922)
«Пурпурові вітрила» («Червоні вітрила»; рос. «Алые паруса») — повість-феєрія російського письменника Олександра Гріна про непохитну віру в диво і всеперемагаючу, піднесену мрію, написана в 1916–1922 роках.
Повість розповідає історію про життя дівчинки Ассоль, яка втратила свою матір Меррі , коли їй було лише вісім місяців,поки батько був у морі,за нею доглядала сусідка вдова. Ассоль жила зі своїм батьком моряком. Після відставки батько став робити іграшки, щоб заробити собі і маленькій Ассоль на життя. У селі всі надсміхались над Ассоль та її батьком . Одного разу Ассоль в лісі зустріла старого на ім'я Егль, який розповів їй, що коли вона стане дорослою, до неї припливе принц на кораблі з червоними вітрилами.  Ассоль повірила старому і стала чекати принца. Над нею сміялось все село. А одного дня її мрія здійснилася.

Життя самого Олександра Гріневського часто було наповнено бідами і невдачами, i здавалося б, більше спонукає до скептичного і недоброзичливого погляду на життя. Але попри все - цей самий романтичний з романтиків подарував нам свої чудові книги, навіть назви яких звучать, як далека і прекрасна музика: «Бегущая по хвилям», «Блискучий світ», «Червоні вітрила». Обов'язково прочитайте його автобіографічну повість. Вона не була їм написана до кінця: у цій книзі він встиг розповісти тільки про своє дитинство і юність, але в ній є найголовніше - вона дає зрозуміти читачам, що ніякі життєві обставини не зможуть знищити паростки творчості, прагнення до краси, душевне спілкування між людьми.


Олександр Грін створив у своїх творах свій особливий світ. У цьому світі віє вітер далеких мандрівок, його населяють добрі, сміливі, веселі люди. А в залитих сонцем гаванях з романтичними назвами - Лісс, Зурбаган, Гель-Г'ю - прекрасні дівчата чекають своїх женихів. У цей світ - трохи піднесений над нашим, одночасно фантастичний і реальний, ми і запрошуємо читачів.
  

Електронні джерела:
«Пурпурові вітрила» короткий зміст [Електронний ресурс] / О.Грін . – Режим доступу : http://dovidka.biz.ua/purpurovi-vitrila-korotkiy-zmist/ . – Назва з екрану
Червоні вітрила - Олександр Грін [Електронний ресурс] / О.Грін . – Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua//printthebookzl.php?id=164&bookid=0&sort=0  . - Назва з екрану
Червоні вітрила О. Грін [Електронний ресурс] / Ганна Черкаська  . – Режим доступу: http://uahistory.com/topics/famous_people/1592
Олександр Грін. Пурпурові вітрила [Електронний ресурс] [Скорочено]  / Аудіокнига.UA. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=z4uTGqsYjxg&t=504s
Алые паруса, Александр Грин #1 аудиокнига с картинками [Електронний ресурс] / Аудиосказки для детей с картинками . – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=jXY-nwCaCKQ
Алые паруса, Александр Грин #2 аудиокнига с картинками [Електронний ресурс] / Аудиосказки для детей с картинками . – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=zz71dH-Ak8g
Алые паруса, Александр Грин #3 аудиокнига с картинками [Електронний ресурс] / Аудиосказки для детей с картинками . – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=5ozT1QE-NO8
Алые паруса фильм 1961 год  [Електронний ресурс]  / Светлана Егорова . – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=nn9wnDlEK3g
Вікторина по повісті «Червоні вітрила» [Електронний ресурс]  / Дитячий літературний сайт - республіка. – Режим доступу: http://skarb-papcha.ru/uk/literaturnye-igry/2119-viktorina-po-povesti-grina-alye-parusa-kniga-letyashhaya-po-volnam.html




Архип Тесленко - співець знедолених (українська класика)

2 березня - 135 років від дня народження
Архипа Юхимовича Тесленка
(1882 – 1911), українського письменника
Архип Юхимович Тесленко є одним з найбільш оригінальних письменників початку XX ст., який з’явився в українській літературі на зламі століть і цілих історичних епох, у своїй творчості він застосовував народну розповідь.
Архип Юхимович Тесленко народився 2 березня 1882 року в с. Харківцях Лохвицького повіту на Полтавщині в бідній селянській родині. Власної землі, крім городу з невеличким садком, не було, тому матері доводилося  наймитувати. А батькові, інвалідові без лівої руки, іноді приходилось підробляти в ратуші переписуванням паперів. Заробітки були дуже малі, і в сі’мї ледве зводили кінці з кінцями, добре знаючи ціну заробленої копійки. Від недостатку, голоду та холоду діти часто хворіли і вмирали. З десяти дітей вижили лише двоє.
Малого Архипа, хлопчика хворобливого й вразливого, не вабили  галасливі дитячі розваги. У нього рано розвинулася спостережливість, нахил до осмислення всього баченого й чутого, нестримний потяг до читання та нових знань. Поетична жилка в ньому відгукувалася на почуті від матері казки та пісні. Добре закінчивши в 1894 році однокласну церковно-парафіяльну школу, Архип одразу ж вступає до двокласної.
Молодий Тесленко вирішує самотужки підготуватися до екзамену на народного вчителя. Але на заваді стали злидні: довелося йти наймитувати, щоб якось допомогти батькам. Тяжка фізична праця  виявилася не під силу юнакові. Десь наприкінці 1897 року - на початку 1898 року йому  пощастило влаштуватися писарчуком у  м.Лохвиці, а в серпні 1898 року він перевівся на службу до міської нотаріальної  контори. Тут його змушували виконувати не лише канцелярську роботу, а й працювати в домашньому господарстві нотаря. Надсильна праця, нестерпні побутові умови згубно впливали на його здоров’я, і без того неміцне. У ці роки чимало працював він і над самосвітою - у міській громадській бібліотеці, а згодом - у новоствореній бібліотеці Народного дому.
У серпні 1901 року Тесленко покинув службу нотаря і поступив на курси телеграфістів на ст. Долинській Південно-Миколаївської залізниці, але через слабкий зір був скоро відчислений. В цей час Тесленко захоплюється театром, пробує себе в драматургії. В 1902 році він пише драму «Горобина ніч», а навесні 1903 - драму «Не стоїть жить». В цей же рік він організував аматорський театр у рідному селі. Десь на початку 1904 року Тесленко розпочав працю над своїми першими оповіданнями - і в цьому жанрі утвердив себе як письменник. Перші оповідання, переписані до одного зошита, навесні 1905 року склали збірочку, яка містила п’ять творів. З нею він поїхав у червні 1905 року у Київ, бажаючи її надрукувати. Та на цей раз спроба не вдалася. Згодом збірку було передано до журналу «Нова громада», в якому у 1906 році і були надруковані оповідання.
5 грудня 1905 року відбулися політичні виступи в Лохвиці, в яких прийняв участь і Архип Тесленко. Почались арешти. Тесленко покинув село і вирушив до Києва. Архип був змушений шукати випадкового заробітку й нічлігу. Постійним притулком для нього стала редакція газети «Громадська думка», де він міг працювати, читати, вчитися. Першими з написаних у Києві творів були оповідання «Радощі» та «Школяр», які побачили світ в 1906 році.
У рідне село Тесленко повернувся у другій половині серпня 1906 року, але там він попав під слідство, а потім по етапу його відправили на північ. Близько двох років його тримали в тюрмах, а потім заслали до Вятської губернії. Тюрми та етапи, жорстокі поводження тюремщиків підірвали здоров’я письменника. Хворий на туберкульоз, він у 1909 році повернувся в Харківці.
Протягом 1909 року письменник написав дві редакції нової повісті «Страчене життя». Тим часом відбувся новий суд над Тесленком, який засудив його на 2 тижні ув’язнення. Наприкінці 1909 року його збиралися відправити до в’язниці, але погодились зачекати, доки одужає тяжко хвора мати. Її поховали 3 січня, а другу половину січня хворий письменник відсидів у Лохвицькій в’язниці. Стан його здоров’я погіршав. Після смерті матері хворий письменник залишився без усякої допомоги, у вкрай тяжких побутових умовах. 
28 червня 1911 року у лікарні м.Луки Архип Юхимович Тесленко помер.
На вшанування його пам’яті в 1939 році на центральній площі села Харківців урочисто було відкрито пам’ятник. А в 1982 році за рішенням ЮНЕСКО широко відзначалося 100-річчя з дня народження письменника.
Цінність творів Тесленка полягає в тому, шо він надзвичайно проникливо відобразив нужденне, безправне життя селяннської бідноти, трагедію класового класового розшарування, поривання передових селян до чогось кращого, а це краще  - мрії про землю, волю, демократію і освіту.
Головний герой А. Тесленка — безземельний селянин, який перебивається заробітками, сільський пролетар. Це і Павло Грищенко, і Кирило Хоць, і Грицько Куделя, і багато інших героїв його творів. В оповіданнях А. Тесленка першого періоду його творчості (1904-1906 рр.) зустрічаємось з образом селянина, у свідомості якого поступово зростає розуміння свого класового становища. Ненависть до панів і загалом до всяких гнобителів, почуття людської гідності, нестримне прагнення до людських умов життя — ось риси, які постійно підкреслює А. Тесленко у своїх героїв.
Твором, у якому з найбільшою повнотою відбилися життєві спостереження, оцінки і погляди письменника, є повість «Страчене життя», яку він написав в 1910 році. В основу твору покладені дійсні факти. 
Центральною постаттю в повісті «Страчене життя» є сільська дівчина Оленка. Оленчині батьки живуть бідно. Щороку в сім’ї невистачало хліба до нового врожаю. Оленка від природи була розумна, обдарована. Ставши школяркою, дівчина навчалася з великою наполегливістю й старанням. Невдовзі вона стала найкращою ученицею на весь повіт. Її віддали спочатку до так званої второкласної, а потім в церковно-учительської школи на казенне утримання. І тут дівчина охоче оволодівала наукою. Оленка щиро захоплювалась досягненнями науки, культури, освідченими людьми і ставила їх собі за приклад.
 Духовне для Оленки - невід’ємна частина того, що складає життя «по-людському», життя, до якого вона жадібно тягнеться. Дівчина прагне не стільки вирватися з обіймів нужди, скільки людей добру навчити. Людина з народу, Оленка не забуває про своє походження. Особливо гостро вона відчула потребу спілкування з простими людьми, з природою, коли впевнилася у лицемірстві панства. Дівчина здатна розпізнати душевні якості людини. Духовно убогих, честолюбивих людей вона зневажала, не запобігала перед ними. Саме тому вона й залишилась без роботи. Її правдиву і чесну, світ лицемірства не прийняв.
Людська гідність Олени, молодої вчительки, гнівно постала проти моральної гнилі буржуазних відносин, якій вона не могла нічого протиставити, крім свого життя. Її мрії розбиваються об жорстоку дійсність. Самогубство дівчини - не вияв хворобливого безвілля, духовного занепаду. Воно викликано глибоким переконанням в недоцільності жити так, як живе її оточення, небажанням розмінювати людську гідність на приниження, лицемірство і брехню.
Самогубством Олени Тесленко засудив капіталістичне суспільство, в якому панують гнобителі, честолюбці і лицеміри, а чесні і правдиві люди гинуть.
Повість Архипа Тесленка «Страчене життя» - це епопея духовного пробудження.

  

Процюк С. Чорне яблуко. Роман про Архипа Тесленка [Текст] . – К.: Академвидав, 2013. – 192 с. – (Авторгафи часу)
Роман Степана Процюка «Чорне яблуко» — драматична і зворушлива історія платонічного кохання Архипа Тесленка у складній панорамі його короткого життя.

 Електронні джерела:
Архип Тесленко. Любов до ближнього [Електронний ресурс] . – Режим доступу :  http://md-eksperiment.org/post/20151227-arhip-teslenko-lyubov-do-blizhnogo . - Назва з екрану
Архип Тесленко. За пашпортом [Електронний ресурс] . – Режим доступу :  http://md-eksperiment.org/post/20151227-arhip-teslenko-za-pashportom . - Назва з екрану
Архип Тесленко. Дід Омелько [Електронний ресурс] . – Режим доступу : http://md-eksperiment.org/post/20151227-arhip-teslenko-did-omelko  . - Назва з екрану
Архип Тесленко Хуторяночка : Оповідання дядька Степана Електронний ресурс] . – Режим доступу :  http://www.ukrcenter.com/%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0/%D0%90%D1%80%D1%85%D0%B8%D0%BF-%D0%A2%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE/55458-1/%D0%A5%D1%83%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%BD%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%B0  . - Назва з екрану
Архип Тесленко. Твори [Електронний ресурс] . – Режим доступу : http://chtyvo.org.ua/authors/Teslenko/ .- назва з екрану
Образ сільського революціонера у творах А. Тесленка [Електронний ресурс] . – Режим доступу : http://md-eksperiment.org/post/20151227-obraz-silskogo-revolyucionera-u-tvorah-a-teslenka . - Назва з екрану
Співець знедолених: А. Тесленко [Електронний ресурс] . – Режим доступу : http://md-eksperiment.org/post/20151227-spivec-znedolenih . - Назва з екрану 

Анонс: "Земляки" А.Тесленко [Електронний ресурс] / Телеканал Лтава . – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=1PMd7-oMrlc  . - Назва з екрану

Г. Лонгфелло, Д.Стейнбек - письменники світової літератури (США)

Генрі Лонґфелло — американський поет

Генрі Водсворт Лонґфелло — американський поет і перекладач. Автор «Пісні про Гайавату» та інших поем і віршів.
Народився в місті Портленд (штат Мен) 27 лютого 1807 року в родині адвоката. Був нащадком старовинного йоркширського роду, вихідців з Англії. У дитинстві захоплювався читанням, складати перші вірші почав рано. Газета вперше опублікувала вірші Генрі, коли йому було 13 років. Після здобуття початкової освіти в Портленді Лонгфелло вступив до Гарвардського університету, Боудойнський коледж. Після закінчення навчального закладу йому запропонували залишитися і працювати професором нових мов. Щоб грунтовно підготуватися до вступу на посаду, Лонгфелло більше трьох років провів на європейському континенті, був в Іспанії, Італії, Німеччині, Франції, де вивчав мови і літературу. Враження, отримані за кордоном, стали основою для майбутньої збірки подорожніх нотаток-нарисів «За океаном». 1829-1835 рр. Лонгфелло працював в Боуден-коледжі. На аналогічну посаду його в 1835 р запросили працювати в Гарвардський університет. І знову Лонгфелло їде подорожувати до Європи. Під час поїздки поет переживає особисту трагедію: померла його дружина, з якою вони одружилися в 1831 р. В кінці 1836 р Генрі Уодсуорд повертається в Америку і приступає до викладання, зайнявши кафедру нових мов. У Гарварді працював до 1854 р. Після видання книги «За океаном» (1835), Лонгфелло повністю присвячує себе поетичній творчості. Популярність йому приніс один з перших опублікованих віршів; в 1839 р побачила світ перша поетична збірка «Нічні голоси». Потім видаються поетичні збірки — «Балади і інші вірші» (1842), «Вірші про рабство» (1842) та ін. Світову популярність Лонгфелло принесла «Пісня про Гайавату» — епічна поема, в основу якої лягла індіанська міфологія. Лонгфелло вніс вклад в національну культуру як перекладач. Переклади віршів поетів Італії (зокрема, він переклав «Божественну комедію» Данте), Німеччини, Франції користувалися величезним успіхом як у літературних критиків, так і простих читачів. Останні роки життя поета були затьмарені фізичними стражданнями (його мучив ревматизм), однак він продовжував писати. Помер 24 березня 1882 року в Кембриджі.

  


Електронні джерела:

Лонгфелло біографія [Електронний ресурс] / Лариса Шидяєва . – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=cBffMb3mQao . – Назва з екрану

Песнь о Гайавате 2 Трубка мира Генри Лонгфелло Перевод И Бунина [Електронний ресурс] / Аудио Книги. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=LycOMXfTS3o . – Назва з екрану

Песнь о Гайавате 3 Четыре ветра Генри Лонгфелло Перевод И Бунина  [Електронний ресурс] /Аудио Книги. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=zfxxN2Feb_g. – Назва з екрану

Песнь о Гайавате 16 Плач Гайаваты Генри Лонгфелло Перевод И Бунина [Електронний ресурс]  /Аудио Книги . – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=yfWWqfxA250 . – Назва з екрану

Песнь о Гайавате Эпилог Генри Лонгфелло Перевод И Бунина  [Електронний ресурс] /Аудио Книги . – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=ogXoJwhTHEo . – Назва з екрану
Стейнбек Джон Ернст відомий американський письменник
(Steinbeck, John Ernst)
(1902-1968)
Стейнбек Джон Ернст відомий і популярний письменник в американській літературі 20 століття. Виграв Пулітцерівську премію за романи «Грона гніву» (англ. Grapes of Wrath), що вийшов 1939 року, та «Про людей та мишей» (Of Mice and Men) — 1937 року. За життя встиг написати 25 книг: 16 романів, 6 нехудожніх книг і кілька збірок оповідань. 1962 року Стейнбек отримав Нобелівську премію з літератури.
Народився 27 лютого 1902 в Салінас (шт. Каліфорнія). Протягом п'яти років з перервами відвідував Станфордський університет. Змінив ряд занять, намагався публікувати розповіді, писав свій перший роман «Чаша золота» (Cup of Gold, 1929) про Корсара 17 століття Генрі Моргана. У 1930 оселився поблизу Монтерея в Каліфорнії і повністю присвятив себе літературній праці.
Там були написані «Райські пасовища» (The Pastures of Heaven, 1932) - збірка історій про мешканців невеликої долини; «Невідомому Богу» (To a God Unknown, 1933) - насичений символізмом роман про містичний зв'язок людини із всесвітом, і «Квартал Тортилья-Флет» (Tortilla Flat, 1935) - роман про монтерейских гуляк-бессребренніків, що відкидають вульгарний практицизм сучасного суспільства. Більшість оповідань зі збірки «Довга долина» (The Long Valley, 1938) написані в той же період.
Літературну репутацію Стейнбеку створили три наступні книги: роман «Битва з неясним результатом» (Dubions Battle, 1936), про жорстокій сутичці сільськогосподарських робітників-мігрантів з організованими каліфорнійськими фермерами, до цих пір залишається кращим американським романом про страйк; «Про мишей і людей» (Of Mice and Men, 1937) - лаконічна оманливе проста повість про трагічну дружбу двох сезонників; та «Грона гніву» (The Grapes of Wrath, 1939), найбільш відомий і значний роман Стейнбека, що оповідає про масове переселення до Каліфорнії Оклахомських фермерів.
Під час Другої світової війни, працюючи в державних органах НТІ, Стейнбек написав повість про опір в окупованій країні – «Місяць зайшов» (The Moon Is Down, 1942). Його військові кореспонденції склали книгу «Колись була війна» (Once There Was a War, 1958). Незабаром після повернення з Європи Стейнбек опублікував «Консервний ряд» (Cannery Row, 1945), «Перлину» (The Pearl, 1947) за мотивами мексиканської притчі і «Заблукавший автобус» (The Wayward Bus, 1947) - сатиру на сучасної ділової людини. Цей роман, так само, як «Консервний ряд», містить їдку критику жадібності і короткозорою матеріалістичної моралі, що лежить в основі сучасної цивілізації.
Після «Заблукавшого автобуса» творчість Стейнбека прийняла нову спрямованість, стверджуючи віру в споконвічну доброту людини і можливість її торжества над пороком і суспільним злом. Тема книги «Світло горить» (Burning Bright, 1950) - братерство всіх людей; довгий, почасти автобіографічний роман «На схід від Едему» (East of Eden, 1952) стверджує здатність людини вибирати між добром і злом. У романі «Милостивий четвер» (Sweet Thursday, 1954) Стейнбек знову звертається до світу «Кварталу Тортилья-Флет» і «Консервного ряду». Коротке правління Піпіна Четвертого (The Short Reign of Pippin IV, 1957) - сатира на французьку політику того часу.
«Зима тривоги нашої» (The Winter of Our Discontent, 1961), роман про вдачі заможного американського передмістя, з'явився безпосереднім приводом для присудження Стейнбеку Нобелівської премії з літератури (1962). У книзі «Подорож з Чарлі» (Travels with Charley, 1962) Стейнбек розповів про поїздку зі своїм пуделем Чарлі у фургоні через всю Америку. У документальній, ілюстрованої фотографіями книзі «Америка і американці» (America and Americans, 1966) Стейнбек продовжує розмірковувати про свою країну. Діяння короля Артура і його благородних лицарів (The Acts of King Arthur and His Noble Knights) - перекладення роману Т.Мелорі «Смерть Артура» (1485) - були опубліковані посмертно в 1976.
В основу голлівудських фільмів лягли 17 його творів (деякі з них знімалися неодноразово), включно з «Cannery Row» (1945), «The Pearl» (1947), та «East of Eden» (1952) — завдяки успіху яких Стейнбек завоював собі славу голлівудського письменника.
У 1947 році Джон Стейнбек відвідав Україну. Про свої враження він написав у своєму «Russian Journal», виданому з фотографіями. Про Україну 11 серпня 1947 року з Києва він писав так: «Ми знаходимося тут уже тиждень і лишатимемося тут до наступної п'ятниці. Чудова країна і чудове місто, але воно було так жорстоко, дико зруйноване німцями. Відбудова йде всюди, однак великі труднощі через відсутність механізмів та машин. Мій записник швидко заповнюється, а Кейпа багато фотографує, більшість знімків, на мою думку, прекрасні. Ми збираємо відмінний матеріал, але боюся, що газетам Херета він не сподобається. Ці українці — прекрасні приязні люди, з чудовим почуттям гумору. Я ретельно записую довгі розмови з селянами й робітниками, щоби не забути. Нам просто пощастило, що ми змогли сюди приїхати. Ми так багато побачили».
Помер Стейнбек в Нью-Йорку 20 грудня 1968.
 
 

Електронні джерела:
Джон Стейнбек / John Steinbeck. Великие писатели [Електронний ресурс]. – Режим доступу :   / Век писателей./ ЖИЗНЬ ЗАМЕЧАТЕЛЬНЫХ ЛЮДЕЙ https://www.youtube.com/watch?v=6NsLzkb-piw . – Назва з екрану
Литературный клуб - Джон Стейнбек  [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://www.youtube.com/watch?v=N_xpJZMAodk&t=40s . – Назва з екрану
Книги: Джон Стейнбек "О мышах и людях" [Електронний ресурс] /Фильмы, книги, два кота. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=bkKaJ7R5Aig . – Назва з екрану
Джон Стейнбек Гроздья гнева 1 часть" [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  /Аудиокнига Книги вслух https://www.youtube.com/watch?v=ZxDrR9URIc4 . – Назва з екрану



четвер, 23 лютого 2017 р.

Євген Положій «Іловайськ»

Книга «Іловайськ» Євгена Положія –
книга про сучасну війну
До Доманівської центральної районної бібліотеки надійшла нова книга! 
10 серпня – 3 вересня 2014 року увійшли в історію під назвою «Іловайський котел». Видавництво Фолiо видало книгу Євгена Положія «Іловайськ» у двох версіях – українською та російською мовами.

Книга «Іловайськ» Євгена Положія, яка одержала премію Форуму видавців як краща книга про війну й увійшла в рейтинг 10 найкращих українських книг про АТО.
Роман "Іловайськ" Євгена Положія, українського письменника, журналіста, громадського діяча та головного редактора газети "Панорама", – розповідь про війну без купюр та сантиментів. Текст побудовано на реальних подіях – свої історії авторові розповіли близько 100 очевидців жахливих подій – бійці добровольчих батальйонів "Донбас", "Дніпро-1", "Херсон", "Миротворець", 39-го ("Дніпро-2"), 40-го ("Кривбас"), 42-го батальйонів територіальної оборони, солдати та офіцери 17-ї танкової бригади, 51-ї, 92-ї, 93-ї бригад ЗСУ, прикордонники Сумського пересувного загону. Деякі з цих розповідей увійшли до книги.


Євген Положій: «Іловайськ — це метафора безвідповідальності» [Електронний ресурс] / Громадське ТБ Дніпро. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=hYAdHxScNPE
ЄВГЕН ПОЛОЖІЙ, АВТОР КНИГИ "ІЛОВАЙСЬК": МЕНІ БУЛО ВАЖЛИВО ПОКАЗАТИ ЗІТКНЕННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЙ – УКРАЇНСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ [Електронний ресурс] /Є.Положій. – Режим доступу: http://www.5.ua/interview/yevhen-polozhii-avtor-knyhy-ilovaisk-meni-bulo-vazhlyvo-pokazaty-zitknennia-tsyvilizatsii-ukrainskoi-ta-rosiiskoi-91409.html
Книга про війну, яка вчить людяності. Рецензія на роман "Іловайськ" [Електронний ресурс] / Вероніка Міронова. – Режим доступу: http://24tv.ua/ru/kniga_pro_viynu_yaka_vchit_lyudyanosti_retsenziya_na_roman_ilovaysk_n641499
"Іловайськ". Фрагмент з нового роману [Електронний ресурс]/Українська правда історична правда. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/reviews/2015/09/10/148534/

В.Гюго - теоретик французького романтизму

26 лютого -  215 років від дня народження
Віктора Марі Гюго (1842 – 1885),
французького письменника

Народився Віктор Гюго 26 лютого 1802 у французькому місті Безансон в сім’ї генерала. Перші роки провів в Марселі, а також різних містах Італії, через військову карєру батька. Освіту почав здобувати в ліцеї Людовика Великого. Перші твори Гюго написав у 14 років. Інтерес читачів привернув завдяки сатирі «Телеграф». З перших же років заняття поезією і прозою отримує визнання на літературних конкурсах. У 1822 році він одружився на Адель Фуше, в шлюбі народилося п’ятеро дітей. Перший роман Гюго був виданий в 1823 році — «Ган ісландець», підштовхнув автора до створення літературного гуртка, який також видавав журнал. Вже в 1824 вийшло зібрання віршів «Нові оди». У 1825 році Гюго отримав орден Почесного легіону, увійшов до складу гуртка романтиків. Драма Гюго «Кромвель», написана в 1827 році, висловлює принципи романтизму автора. Період з 1829 по 1843 роки виявився для Гюґо надзвичайно продуктивним. 1829 року з’явилася п’єса «Маріон Делорм», заборонена цензурою через невтішне зображення Людовика XIII. Потім Гюго пише драму «Ернані», «Битва за Ернані». Не менший резонанс мали і наступні п’єси, зокрема, «Король бавиться» (1832) і «Рюи Блаз» (1838).
Особливе місце у творчості письменника займає «Собор Паризької Богоматері» (1831). Збірники ліричних віршів Віктора Гюґо — «Осіннє листя» (1831), «Пісні сутінок» (1835), «Внутрішні голоси» (1837), «Промені і тіні» (1840) — виникли значною мірою завдяки особистим переживанням. У цей час у житті Гюго відбулися важливі події: Сент-Бев закохався в його дружину, а сам він перейнявся пристрастю до актриси Жюльєт Друе. У 1841 році Гюго став членом Французької академії. 1842 року письменник видав книгу подорожніх нотаток «Рейн» (1842), в якій виклав свою програму інтернаціональної політики, закликаючи до співпраці між Францією та Німеччиною. У 1843 році поет пережив страшну трагедію: його дочка Леопольдіна потонула під час корабельної аварії на Сені. Віддалившись на час від суспільства, Гюго став обдумувати план великого соціального роману під умовною назвою «Негаразди». Робота над книгою була перервана революцією 1848 року: Гюго вступив в сферу активної політики і був обраний до Національної Асамблеї. Після державного перевороту 2 грудня 1851 року письменник зник у Брюсселі, звідти перебрався на острів Джерсі, де провів три роки, а в 1855 — на острів Гернсі.
За час вигнання Гюґо написав — «Наполеон Малий», «Відплати»  1856 року вийшла збірка «Споглядання» — лірична поезія Гюґо, а 1859 було видано перші два томи «Легенди століть», які затвердили його славу великого епічного поета. У 1860—1861 Віктор знову звернувся до роману «Негаразди», значно переробивши його і розширивши. Книга була надрукована 1862 року під назвою «Знедолені». У період свого перебування на Гернсі Гюґо опублікував книгу «Вільям Шекспір» (1864), збірку віршів «Пісні вулиць та лісів» (1865), а також два романи — «Трудівники моря» (1866) і «Людина, яка сміється» (1869).  У 1870 році Гюґо повернувся до Парижа, був обраний у Національну Асамблею 1871 року. Але незабаром склав з себе депутатські повноваження на знак протесту проти політики консервативного більшості. 1872 року Віктор видав збірник «Грозний рік», що свідчить про втрату ілюзій щодо Німеччини, до союзу з якою він закликав Францію починаючи з 1842 року. 1874 року Гюґо пише історичний роман «Дев’яносто третій рік».
У віці 75 років Віктор Гюґо видав не тільки другу частину «Легенди століть», але і збірник «Мистецтво бути дідом», на створення якого його надихнули онуки Жорж і Анна. Заключна частина «Легенди століть» вийшла 1883 року. У тому ж році Жульєтта Друе померла від раку, і ця втрата підкосила сили Гюґо. Гюго помер 22 травня 1885 у віці 83 років від пневмонії. Його останки були поміщені в Пантеон — поруч з Вольтером і Руссо.
 
  

 


Биография Виктор Гюго (Биографии великих людей) https://www.youtube.com/watch?v=ZNxvFtuM5NY
Виктор Гюго - Невероятные истории любви – 2012 https://www.youtube.com/watch?v=Nod8I4kL1DE