вівторок, 2 лютого 2021 р.

Підмогильному В. - 120 років

 ЛІТЕРАТУРНИЙ КАЛЕНДАР ЛЮТОГО

2 лютого — 120-річний ювілей одного з найвизначніших прозаїків “розстріляного відродження”, засновника українського урбаністичного роману, Валер’яна Підмогильного. Виходець із маленького села на Дніпропетровщині, він мав хист і до гуманітарних, і до технічних наук, самостійно вивчив французьку мову, а потім й англійську.

Перша книга Валер'яна Підмогильного вийшла друком, коли автору було усього 19 років. Називалася вона "Твори. Том 1".




КРУТИ 1918

 БІЙ ЗА МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ: 29 СІЧНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ПОЛЕГЛИХ У БОЮ ПІД КРУТАМИ

29 січня українці вшановують події кінця січня 1918 року, коли юні захисники Української Народної Республіки власною кров'ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху — бій під Крутами.

 У читальному залі Доманівської бібліотеки підготовлено історичний експрес-перегляд  «Пам’ятайте люди українські Крути»

В бібліотеках підготовлені історичні перегляди, книжкові виставки «Подвиг під Крутами – символ національної честі», «Пам’яті Героїв Крут» , «Пам’ятаймо про Крути».

На сторінці Доманівської публічної бібліотеки у соціальній мережі Фейсбук підготовлено огляд-рекламу книги Костянтина Тур-Коновалова «Крути 1918»: «Крути 1918: драматична історія про героїзм» та відео-перегляд  «Пам’ятаймо українські Крути: сторінка пам’яті».

Зеленоярська бібліотека філія у групі  Фейсбук пропонує переглянути виставку однієї книги "Крути. Січень  1918 року". До книги увійшли невідомі і маловідомі документи, матеріали, свідчення, спогади учасників бою під Крутами

Огляд книжкової виставки «І ту гарячу кров святу Землі вкраїнській - не забути!» у Фейсбук представлено Кузнецівською бібліотекою-філією

 


понеділок, 6 квітня 2020 р.

Шкляр В.


ВАСИЛЬ ШКЛЯР - батько українського бестселера

Василь Шкляр: «Хто не чує голосу предків, того спалює чорне сонце»

Василь Шкляр — один із найтитулованіших та найулюбленіших письменників країни, «батько українського бестселера», автор знаменитого роману «Чорний Ворон», який приніс йому широку славу та найпрестижніші літературні нагороди. Саме за цю книжку 2011 року авторові було присуджено Шевченківську премію, однак Василь Шкляр, уперше в історії цієї державної нагороди, не прийняв її на знак протесту проти антиукраїнської гуманітарної політики тодішньої влади.
Автор роману «Ключ», який приніс йому кілька престижних літературних премій, серед яких Гран-прі конкурсу гостросюжетного роману «Золотий бабай», премії столичних журналів «Сучасність» та «Олігарх», премію міжнародного конвенту фантастів «Спіраль століть».
Народився на Черкащині, навчався в Київському Університеті на філологічному факультеті, згодом — в Єреванському університеті. Цей період дав змогу вивчити вірменську мову. Саме тому перші переклади українською Шкляра — це розповіді класика Акселя Бакунца, вірші Амо Сагіяна, Вагана Давтяна, "Мисливські оповідання" Вахтанга Ананян.
Після навчання працював журналістом і написав перші збірки оповідань.
Період політичної журналістики в гарячих точках згодом опише в романі Елементал.
Автор романів: Ключ(1999), Елементал (2001), Кров кажана (2003), Залишенець. Чорний Ворон (2009), Маруся (2014), Чорне сонце (2015), Троща (2017) та ін. Дитячі книжки автора: Песик Гав, соловейко, джміль і два голуби, Помста Баби Яги та інші.
 Твори письменника України перекладено багатьма мовами світу, зокрема англійською, португальською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою та ін.

НОВІ ВИДАННЯ В БІБЛІОТЕЦІ

«Троща» — роман про УПА, про перемогу людини над обставинами і над собою. Сам автор каже, що книга написана для того, аби показати світові, що українці не змирилися з режимом, і продовжують боротьбу, як і раніше.
Для головного героя, вояка УПА, війна вже минула, проте боротьба не забулася. Та раптом він бачить на цвинтарі недавню могилу свого бойового товариша, і спогади наринають на нього з новою силою. «Свої» і «чужі», дружба та розбрат, кохання і зрада, помилування й помста, свобода й неволя… Перед його очима знов розгортаються бої та тривають допити, постають обличчя різних людей, та ніяк не з’являється личина зрадника…

Роман «Тінь сови» — найгуманніший з усіх написаних Шкляром. Кохання та журба, на жаль, часто ходять поруч… Життя Катерини і Степана сповнене любові та світлої поезії. І коли приходить біда – як тінь сови, що вони побачили перед весіллям, – заради спокою дружини Степан ладен пожертвувати всім. Смерть сильніша за кохання? Мабуть, навпаки… Непідвладна часу історія кохання, що надихає та дає надію. Кохання, яке перетворюється на легенду...

Чорне Сонце
Російсько-українська війна — очима бійця полку «Азов»!
Хто і навіщо затягує криваву драму? Чому гинуть найкращі? Чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами? Яким наш герой бачить майбутнє Вітчизни? Глибока, сповнена смутку, болю й надії оповідь хлопця, якого честь і сумління змусили взяти до рук зброю.
До видання ввійшли твори: «Чорне Сонце», «Танець під чортову дудку», «Крук — птаха нетутешня», «Останній шанс Захара Скоробагатька», «Високі гори у Ялті», «Цілком таємні історії».

Кров кажана
 Таємнича містика, відверта еротика, божевільна кримінальна історія… Анастасія ніколи не була вірна своєму чоловіку, а невдовзі після його загадкової смерті отримала приголомшливу звістку: її призначення — народити для світу диявола. Жінка мало не збожеволіла, та її коханець, отець Серафим, обіцяє не допустити до гріха. Але здається, ніби він у змові з нечистою силою…
  
Ключ
 Журналіст Андрій Крайній — справжній ерудит, вільно володіє живими й мертвими мовами, але з матеріальними цінностями якось не склалося: доживши до віку Христа, не має даху над головою. Не йому, безхатченку, гребувати теплим помешканням — хай навіть заповітний ключ простягнув йому дивакуватий незнайомець, а номер квартири навіює забобонний страх. Що ж це було: манна небесна чи прикра помилка? Незабаром Крайньому знадобляться ще два ключі: до таємниці зникнення господаря квартири номер 13 і до серця фатальної жінки, до якого не так легко достукатися…

 «Самотній вовк» (під попередньою назвою «Елементал») — найдинамічніший роман Василя Шкляра, написаний на основі реальних подій. Українець, вояк Французького іноземного легіону, отримує надважливе завдання — вивезти з окупованої Чечні дочку генерала, на яку полюють російські спецслужби. Легіонер охоче вирушає в «гарячку точку» не лише завдяки фантастичній винагороді — до Чечні втекла його дівчина разом з тамтешнім командиром кримінального угруповання. Воїн-одинак розпочинає вкрай небезпечний двобій з московськими людоловами… Але чим насправді було це завдання і яка роль належала дочці генерала? Відповідь на це запитання приголомшить найпроникливішого читача

Характерник
У другій половині ХVІІ століття в Запорозькій Січі сталася неймовірна подія, яку зафіксовано в архівах тодішньої Московії і яку не оминув увагою жоден доскіпливий хроніст козаччини. Та особливого чару ця пригода набуває під пером письменника, що на основі документальних джерел творить яскраву історичну реальність з життя «лицарів списа і шаблі». Кошовий Сірко, кинувши виклик самому цареві, розпочинає велику, вкрай небезпечну гру з Москвою. І треба зробити неможливе, аби в цьому поєдинку зберегти козацьку честь і гідність матері Січі. Хто просуне голову в пащу скаженого звіра?
 «Характерник» — найдивовижніший роман Василя Шкляра.

Чорний ворон. Залишенець (кінообкладинка)
Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб убити у пам’яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили — але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: «Воля України або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони — залишенці — обрали собі смерть.





пʼятниця, 27 березня 2020 р.

ВОЛОДИМИР ЛИС







Володимир Лис — відомий український журналіст, знаменитий прозаїк і драматург. Його називають справжнім народним письменником і феноменом сучасності. Він є володарем численних престижних літературних премій, серед яких титул «Золотий письменник України», багаторазовий призер «Коронації слова», автор уже легендарного «Століття Якова» — «Найкращого роману десятиріччя», що ліг в основу однієї з найбільш успішних екранізацій останніх років.

Народився у 1950 році в селі Згорани на Волині. 1977 закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Служив в армії, працював журналістом у районних газетах Волині, Хмельниччини, Херсонщини та Рівненської області. Завідував літературною частиною Рівненського музично-драматичного театру.

У літературі дебютував як драматург, п’ять його п’єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо. У 2007 році став переможцем Першого Всеукраїнського конкурсу радіоп’єс (за п’єсу «Полювання на брата»). Як прозаїк заявив про себе у 1985 році. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Письменник відомий також як народний синоптик. Його довгострокові прогнози на цілий рік неодноразово збувалися.

Дружина Володимира Лиса — відома українська поетеса, письменниця і журналістка Надія Гуменюк. Лауреатка літературно-мистецької премії імені А. Кримського. Лауреатка міжнародного літературного конкурсу«Коронація слова»: диплом 2011 року за роман «Янгол у сірому», спеціальна премія 2013 року за роман-фентезі для дітей «Роденія, або Подорож за веселку», спеціальна премія 2014 року за роман «Енна» та найвища відзнака — I премія конкурсу 2015 року за роман «Вересові меди».

З НОВИХ НАДХОДЖЕНЬ



Століття Якова.
 Лис, В. С. Століття Якова [Текст] : роман / В. С. Лис ; передм. О. Забужко. — Вид.
5-е. — Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. — 240 с. : іл.
  Роман — своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п’ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СССР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття.
У житті старого Якова Меха на короткий час, мов той метелик, з’являється дівча-приблуда. Вона питає, чи любив він колись, — і виринає десь із глибини пам`яті його кохання, і біль втрати, і круговерть війн та режимів, і радощі та горе в родині, і гріхи й каяття
 
 Соло для Соломії
 Як що до історії однієї людини, жінки, котра прагнула звичайного щастя?
 Лис, В. С. Соло для Соломії : роман / Володимир Лис ; передм. Т. Прохаська. - Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. – 368 с.
  Вона йде за покликом серця, помиляється сама й легко пробачає помилки іншим, сходить на самий верх величі людського духу та падає у безодню засудження оточуючих… Карколомні події ХХ століття – війна, примусова колективізація назавжди змінили людей, Україну і жінку Соломію.


Країна гіркої ніжності
  Лис, В. C. Країна гіркої ніжності [Текст] : роман / В. C. Лис. — 4-те вид. — Харків :Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. — 368 с.
 Три покоління однієї родини, три жіночі долі, три щемливі історії, з яких складається вже історія власне країни у жорсткому і несентиментальному ХХ столітті. У неї було дивне ім`я і дивовижна доля. Даза Даздраперма, дочка визначного радянського діяча, у 30-ті роки пройшла крізь пекло дитбудинку для дітей ворогів народу, а згодом опинилася у вирі повстанської боротьбі на Волині... Її донька Віталія, витончена естетка та прихильниця поезії, понесе свій хрест — кохання до кримінального авторитета та боротьбу із власною пристрастю. І навіть молодша, онука Олеся, не уникне випробувань, коли разом з Євромайданом до її життя ввірвуться кохання та зрада… Три покоління однієї родини, три жіночі долі, три щемливі історії, з яких складається вже історія власне країни у жорсткому і несентиментальному ХХ столітті.


четвер, 26 березня 2020 р.

Антологія трьох приятелів


ПРЕЗЕНТАЦІЯ ОДНІЄЇ КНИГИ
''Свято гарбузової княгині'' - антологія любовної прози трьох естетично і філософськи близьких сучасних українських письменників, у творчості яких любов нагадує живу істоту, що переживає своє народження, розвиток, кризу і смерть. Це почуття показано у всій його багатогранності, коли свобода і щастя переплітаються з болем, стражданням і випробуваннями, які щохвилини можуть знищити глибокі почуття між чоловіком і жінкою.

821.161.2
С25     
    Даниленко, В.
    Свято гарбузової княгині [Текст] [Текст] : Любовні історії і не тільки: антол. трьох приятелів / В. Даниленко, В. Жовна, В. Габор. – Львів : Піраміда, 2017. – 241 с. – (Приватна колекція). – 172.80.
 




ПРО АВТОРІВ

 ДАНИЛЕНКО ВОЛОДИМИР
Володимир Даниленко народився 13 вересня 1959 р. у с. Туровець Житомирського району Житомирської області. Сучасний український письменник-прозаїк, критик, літературознавець. Голова Київської міської організації НСПУ з 24 січня 2015 року. Володимир Даниленко належить до так званої Житомирської прозової школи.
Автор збірки оповідань «Сон із дзьоба стрижа» (2006), повістей «Місто Тіровиван», «Усипальниця тарганів» (1999), «Дзеньки-бреньки» (1997), романів «Газелі бідного Ремзі» (2008), «Кохання у стилі бароко» (2011), «Капелюх Сікорського» (2010), збірки повістей «Тіні в маєтку Тарновських» (2012), «Грози над Туровцем» (2014).
Твори Даниленка перекладено німецькою, японською, польською, російською, італійською, словацькою, білоруською мовами.
 ЖОВНА ОЛЕКСАНДР
 Жовна Олександр Юрійович народився 15 лютого 1960 року у м. Новомиргороді Кіровоградської області. Закінчив дефектологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. М. Горького. Нині живе в рідному місті Новомиргороді, працює вихователем у дитячому будинку для розумово відсталих дітей.
Олександр Юрійович – письменник, кіносценарист, кінорежисер, член Національної Спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України, заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературних премій.
Перші оповідання надрукував 1991 року у львівському часописі “Дзвін”, згодом друкувався у часописах – “Дніпро”, “Донбас”, “Україна”, “Кур’єр Кривбасу”, “Лель”, “Вежа”, “Степ” та інші.
Твори Олександра Жовни друкувались у колективних збірниках “Квіти у темній кімнаті” та “Приватна колекція”.
Автор книг оповідань та повістей “Партитура на могильному камені”, “Вдовушка”, “Експеримент”, “Маленьке життя”.
Його твори видані в Токіо та Нью-Йорку. Ім’я Олександра Жовни занесене до Української енциклопедії визначних особистостей ХХ століття.
Письменник тричі виступав автором сценаріїв до фільмів, знятих за його творами. Всі вони – “Партитура на могильному камені”, “Світла ніч” та “Секонд-хенд”, вже побачили світ. У четвертому фільмі «Маленьке життя» Олександр Жовна дебютував ще й як режисер–постановник та актор.
Член Національної Спілки письменників України з 1994 року.
Лауреат премій “У свічаді слова” Євгена Бачинського (США, 1996), “Благовіст” (1999).
За вагомий внесок у вітчизняну літературу, Олександр Жовна став ще й лауреатом премії імені Володимира Винниченка газети «Народне слово» (2008).
Лауреат Обласної літературної премії ім. Є. Маланюка (2008), за книгу оповідань та повістей «Її тіло пахло зимовими яблуками» у номінації «Художня література».
 ГАБОР ВАСИЛЬ
 
Василь Васильович Ґабор (10 грудня 1959, с. Олександрівка Хустського району Закарпатської області) — український письменник та літературознавець. Упорядник серії «Приватна колекція» видавництва «Піраміда». Член Асоціації українських письменників.
З його материнської лінії (рідний дядько мами) походить відомий закарпатський поет, представник празької школи Іван Колос (справжнє прізвище Іван Кошан).
Василь Ґабор закінчив факультет журналістики Львівського державного (нині — національний) університету ім. Івана Франка (1986). Працював у львівських газетах (1987—1990) та історико-краєзнавчому журналі «Літопис Червоної Калини» (1991—1992).
 З 1993 р. — науковий працівник, а з 2000 р. — заввіділу досліджень іншомовної періодики Відділення «Науково-дослідний центр періодики» (нині — «Науково-дослідний інститут пресознавства») Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України (нині — Львівська національна наукова бібліотека України ім. Василя Стефаника).
Василь Ґабор відомий як автор задуму та упорядник концептуальних антологій серії «Приватна колекція» літературної аґенції «Піраміда».
Прозові твори опубліковано в альманахах «Вітрила’87» (К.: Молодь, 1987), «Високий Замок» (Львів: Каменяр, 1989), «Королівський ліс» (2000, 2002), а наприкінці 90-х рр. XX ст. ― в журналах «Авжеж!», «Буковинський журнал», «Дзвін», «Кур’єр Кривбасу», «Сучасність», «Україна», «Українські проблеми» та багатьох газетах.
Його твори вміщені в антологіях «Десять українських прозаїків. Десять українських поетів» (К., 1995), «Квіти в темній кімнаті: Сучасна українська новела» (К., 1997), «Нічний гість: Моторошні оповіді» (Львів, 2001), «Приватна колекція» (Львів, 2002), «Сновиди: Сни українських письменників» (К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010).
Найновіша збірка письменника «Жінка, закохана у вітер: Новели, невигадані історії, візуальні твори та розмови» вийшла у антології Свято гарбузової княгині»
Окремі новели перекладено англійською, німецькою, хорватською, сербською, словацькою, чеською та японською мовами.




середа, 25 березня 2020 р.

Пагутяк Галина та її твори

ЗАГАДКОВА ТА ТАЄМНИЧА ГАЛИНА ПАГУТЯК

«Це світ змінився, а не я»    Г. Пагутяк

Галина Пагутяк - відома українська письменниця, яка є автором безлічі книг як для дітей, так і для дорослих. У своїх творах вона відкриває власну душу і багатий внутрішній світ. Згідно відгукам самої Галини, починаючи свій письменницький шлях, вона не намагалася сподобатися уже усталеним письменникам і критикам або читачеві, вона знала, що, врешті-решт, її оцінять. Вона писала, тому що цього просила її душа і тематику вона теж вибирала, прислухаючись до себе і внутрішнім голосам. Згідно рецензій до її робіт, письменниця відкриває перед читачем неймовірний фантастичний світ, при цьому змушуючи його повірити в реальність описаного, так що легко можна втратити нитку дійсності.
Галина Пагутяк (Москалець) народилася 26 липня 1958 року в селі Залокоть Дрогобицького району на Львівщині, згодом родина переїхала в село Уріж. Наймолодша з трьох доньок.
Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із роду Басарабів, або, як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб).
Вищу освіту здобула на філологічному факультеті Київського держуніверситету ім.Т.Шевченка. Працювала в школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, Львівській картинній галереї.
Як прозаїк дебютувала в журналі «Дніпро» повістю «Діти» (1981 р.). Через рік у письменницькому видавництві України вийшла її перша книга під тією ж назвою.
Авторка книг: «Діти» («Повість про Марію і Магдалину»; «Філософський камінь (1982); «Господар» (1986), «Гірчичне зерно» (1990); «Записки Білого Пташка» (1999) «Захід сонця в Урожі» (2003), «Писар Східних Воріт Притулку» (2003), «Втеча звірів, або Новий Бестіарій» (2006), «Слуга з Добромиля» (2006), «Мій Близький і Далекий Схід» (2009), «Урізька готика» (2010), «Сни Юлії і Германа» (2011), «Уріж та його духи» (2012), «Кожен день — інший» (2013) та інших.
Лауреат Шевченківської премії 2010 р. за книгу прози «Слуга з Добромиля». Двічі лауреат літературної премії «Портал» за книги «Книгоноші з Королівства» та «Зачаровані музиканти».
Бібліографія
Книги:
«Діти» К.: Радянський письменник, 1982 (Діти (роман); Повість про Марію і Магдалину; Лялечка і Мацько; Філософський камінь (роман))
«Господар» К.: Радянський письменник, 1986 (Господар (фантаст. роман); Соловейко (повість))
«Потрапити в сад» К.: Молодь, 1989 (Компроміс (роман);Трагічні оповідання (цикл))
«Гірчичне зерно» К.: Радянський письменник, 1990 (Повісті)
«Записки Білого Пташка» К.: Український письменник, 1999 (Смітник Господа нашого (роман); Радісна пустеля (роман); Записки Білого Пташка (повість))
«Захід сонця в Урожі» Л.: Піраміда, 2003 (Романи: Смітник Господа нашого;Книга снів і пробуджень. Повісті: Захід сонця в Урожі та інші)
«Писар Східних Воріт Притулку» Л.: Піраміда, 2003 (Роман)
«Королівство» Тернопіль: Джура, 2005 (Роман)
«Втеча звірів або Новий Бестіарій» Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2006 (Казкова повість)
«Слуга з Добромиля» Київ: Дуліби, 2006 (Роман)
«Книгоноші з Королівства» Пригодницький роман. — Тернопіль: Джура,2007
«Мій Близький і Далекий Схід» Повість та есеї. — Львів, ЛА «Піраміда», 2009
«Урізька готика» Київ: Дуліби, 2010 (Роман)
«Зачаровані музиканти» К.: Ярославів Вал, 2010 (Роман)
«Сни Юлії і Германа» К.: Ярославів Вал, 2011 (Роман)
«Зачарованные музыканты»  — Саарбрюкен: YAM publishing, 2012 (роман, переклад російською – В.И.Щербаков)

Твори та про неї на сайтах:



Особистий сайт http://pahutyak.com/

Цікаві факти
Галина Пагутяк обожнює котів. В її квартирі разом з нею проживає 5 домашніх улюбленців.
Місцем дії багатьох її творів є рідне село письменниці Уріж. Саме в Урожі, за словами самої Галини Пагутяк, їй відкрився дивний світ людських вірувань про потойбіччя, до яких вона ставилася більш, ніж серйозно. Саме село, що є сусіднім з батьківщиною Франка — Нагуєвичами, вона вважає дуже містичним та загадковим.
Наймістичнішим письменником України, як часто називають її, сама письменниця вважає Франка.
За мотивом переказу Франка про спалення опирів в Нагуєвичах під час холери 1831 р. Галина Пагутяк написала роман «Урізька готика», який авторка відносить до вершинних своїх творів.
Галина Пагутяк — особлива мандрівниця. Подорожі селами Галичини вилилися 2014 р. в незвичайну книгу розповідей, кілька днів у Туреччині — у повість «Новий рік у Стамбулі». Часто буває в Ізраїлі, а Єрусалим вважає найтаємничішим містом світу, яке володіє неабиякою харизмою. У своїх творах показує власну зацікавленість країнами Близького Сходу. Коли американці та місцеві мародери розгромили музей в Багдаді, письменниця написала повість «Брат мій Енкіду».
Намагається не писати твори від свого імені після цікавого випадку з читачем. Чоловік думав, що Галина Пагутяк їздить на візку, бо прочитав її повість «Соловейко», де головна героїня викидується із вікна та стає інвалідом.
З НОВИХ НАДХОДЖЕНЬ


  

Пагутяк Г. Небесна кравчиня [Текст] : Книга беззахисності: Рромани, повісті/Галина Пагутяк.—Львів: ЛА «Піраміда», 2017.—300 с.—(Серія «ПРИВАТНА КОЛЕКЦІЯ»)
Пагутяк Г. Жорстокість існування [Текст] : Книга есеїстична: роман-есей, есеї, щоденникові записи/Галина Пагутяк.—Львів: ЛА «Піраміда», 2017.—280 с.—(Серія «ПРИВАТНА КОЛЕКЦІЯ»)
Пагутяк Г. Зачаровані музиканти. Слуга з Добромиля [Текст] : романи. Книга містична/Галина Пагутяк.—Львів: ЛА «Піраміда», 2019.—292 с.—(Серія «ПРИВАТНА КОЛЕКЦІЯ»)

«НЕБЕСНА КРАВЧИНЯ».     Книга беззахисності.

"На світі є дуже мало речей, яких неможливо уникнути. Наприклад, смерті чи беззахисності. Смерть можна полегшити надією на інше життя, беззахисність - надією на захист. Але у вічності ми беззахисні і смертні". Ці слова Галини Пагутяк можуть бути лейтмотивом до всієї книжки "Небесна кравчиня", хоча кожен її твір має власний ключ до прочитання. До "Книги беззахисності" з майбутнього десятикнижжя письменниці ввійшли повісті "Соловейко", "Гірчичне зерно" та "Небесна кравчиня", романи "Смітник Господа нашого" і "Біографія Леонтовича". Ця книга відображає важкий шлях і вперту боротьбу беззахисної людської душі у нашому жорстокому світі.

“ЖОРСТОКІСТЬ ІСНУВАННЯ”      Роман-есей
“Erarre humanum est  - людині властиво помилятись. Але це стосується лише її розуму, а не серця”
 У своєму романі письменниця, як вдумливий есеїст-філософ, ставить точний діагноз розвитку сучасного суспільства і, глибоко осмислюючи наболілі теми сьогодення, шукає шляхів порятунку людини від тотальної жорстокості та байдужості.

 “ЗАЧАРОВАНІ МУЗИКАНТИ, СЛУГА З ДОБРОМИЛЯ”. Книга містична

До книги містичної прози відомої української письменниці ввійшли два знакові її романи - "Зачаровані музиканти", один із вершинних її творів (за словами Михайла Слабошпицького), та "Слуга з Добромиля", відзначений Національною премією України імені Тараса Шевченка 2009 р. Надзвичайно природня й артистична проза Галини Пагутяк зачаровує і не залишає людей байдужими.







____________________

понеділок, 23 березня 2020 р.

Ювілей поета

МАКСИМУ РИЛЬСЬКОМУ – 125

«Поет — це людина, що палко любить слово, як найгострішу зброю…  Поет любить слово. Але він — не слуга слова, він — його володар.»                                                         М. Рильський

19 березня 2020 року виповнюється 125 років від на народження  українського поета, літературного та громадського діяча Максима Тадейовича Рильського. Близько шістдесяти років тривала  його діяльність в українській поезії, в якій він посів одне з перших місць після Івана Франка і Лесі Українки. Він був головою правління Спілки письменників України (1943-1946), протягом двадцяти років – директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Був головою Українського і Міжнародного комітетів славістів. Його твори були удостоєні високих державних нагород: Ленінської премії (1960) – за книги «Троянди і виноград» та «Далекі небосхили», Державної премії СРСР (1943,1950) – за книги воєнних років «Слово про рідну матір», «Світла зброя», «Світова зоря» і за переклад ««Пана Тадеуша» А. Міцкевича.
 Поет народився 19 березня 1895 р. в сім’ї українського культурного діяча, економіста та етнографа Т. Рильського. Його дитячі роки минули в селі Романівка на Житомирщині (тепер Попільнянського району). Він зростав у дружбі з селянськими дітьми і палкому, як він сам писав, замилуванні природою. В 1908 р. Максим поступив до третього класу гімназії у Києві. Великий вплив на формування його світогляду мав композитор М. Лисенко, у якого мешкав гімназист.
  Писати почав рано – перший його вірш був опублікований уже в 1907 р., а через три роки побачила світ дебютна збірка «На білих островах» (1910 р.).
  З 1915 р. М. Рильський – студент Київського університету, медичного факультету, через два роки продовжить навчання на історико-філологічному, але революція, громадянська війна змусили його перервати освіту і переїхати в село Вчорайше Ружинського району, а потім у рідну Романівку, де він вчителюватиме у початковій школі аж до осені 1923 р.
  Пізніше, в Києві, вже маючи відоме літературне ім’я, деякий час викладає стилістику і практику перекладу в Українському інституті лінгвістичної освіти. У літературних колах М. Рильський належав до групи «неокласиків». Цією обставиною спричинено, що його теж не обминули репресії: 1931 р. він півроку пробув «під слідством» в ув’язненні, доки не був звільнений "за відсутністю достатніх даних для обвинувачення й суду».
  Напружена літературна праця М. Рильського тривала й у майбутні роки, хоча політичний клімат тоталітарної держави обмежував творчу свободу й багато в чому деформував тематику та ідейний зміст його поезії.
У роки Великої Вітчизняної війни його поезія почала відроджуватись, зазвучала по-новому, справді натхненною мовою. Патріотичні твори М. Рильського «Слово про рідну матір» і бгато інших гаряче сприймались і на фронті, і в тилу. У повоєнні десятиліття у житті поета були трагічні часи. Безжально несправедлива критика, відкрите політичне гоніння. Але були й роки високого творчого піднесенн, які сам поет назвав добою свого «третього цвітіння», на жаль, останнього, передзимного…
  Творче відродження поета припадає на пам’ятну «відлигу» в житті суспільства, що почалася в середині 50-х років. Поетичні збірки цього останнього періоду в житті М. Рильського «Троянти й виноград» (1957 р.), «Далекі небосхили» (1959 р.), «В затінку жайворонка» (1961 р.) та інші – гідно вивершують його творчу біографію.
М. Рильський – один з найвидатніших в українській та світовій літературі майстрів художнього перекладу з російської, польської та французької літератур, які він досконало знав.У польській літературі його увагу привертали великі романтики ХІХ ст. – А.Міцкевич, Ю. Словацький, Ю. Тувім, у французькій – П. Корнель, Ж. Расін, Ж.-Б. Мольєр, Вольтер, В. Гюго та інші. А ще були «Король Лір» та «Дванадцята ніч» в Шекспіра, численні зразки лірики Гете, Гейне та сучасною українською мовою перекладено «Слово про Ігорів похід». Вагому спадщину залишив М. Рильський в галузі літературно-художньої критики і літературознавства та фольклористики, етнографії, мистецтвознавства, лінгвістики.
  Помер М.Т. Рильський після тяжкої хвороби 14 липня 1964 року. Через усе життя проніс він синівську вірність рідному краю, материнській пісні, друзям дитинства, з якими ріс, вчився розуміти життя.

КНИГИ АВТОРА

Рильський М. Т. Вибрані твори: у 2 томах Том 1: Вірші. Поеми. / Укладачі: Колесник В. Л., Панченко В. Є., Слободяник А. Я.; Вступна частина: Панченко В. Є. . - Видавництво: К.: Видавництво «Укр. енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2005 . – 608 с.
Анотація: «Вибрані твори» М.Т. Рильського у двох томах – перше з видань започаткованої видавництвом «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана багатотомної серії «Бібліотека Української Літературної Енциклопедії: вершини письменства», в якій випускатимуться кращі твори видатних майстрів української та світової літератури, представлених в УЛЕ.
У першому томі вміщено вірші та поеми, написані Максимом Рильським у різні періоди творчої діяльності. Вони дають можливість осягнути основні теми і мотиви поетичної спадщини митця, відчути неповторний світ образів, дум і поривань автора, просвітлено-життєлюбний дух поета.
Том супроводжується ґрунтовною вступною статтею, науково-енциклопедичними коментарями та примітками, бібліографією тощо.
Для широкого кола читачів

Рильський М. Т.   Яблука доспіли, яблука червоні!.. / Упорядник: Ільєнко І. О. ; Передмова: Драч І. Ф.  . - Видавництво: К.: Веселка, 1986 . - 343  с.
Анотація: У збірці поезій М. Т. Рильського (1895-1964), видатного українського радянського діяча, лауреата Ленінської і Державної премій СРСР, ніби сконцентровані глибокі роздуми про життя і любов до Батьківщини, про людину нового соціалістичного суспільства, про роль мистецтва у вихованні високих і благородних почуттів.
Для широкого кола читачів.

  

Читайте більше:
«Я ніколи не сидів у нього на колінах»: як онук Максима Рильського зберігає пам'ять про діда [Електронний ресурс] //Українська правда/ А.Шапоренко. – Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/society/2018/06/14/231575/  . – Назва з екрану
Вірші М. Рильського. – Режим доступу: http://poetyka.uazone.net/rylsky/rylsk22.html
«Дощ» Вірш М. Рильського. – Режим доступу https://www.youtube.com/watch?v=v6GoDPNRpSw