Павлу Глазовому - 95

ЛІТЕРАТУРНИЙ КАЛЕНДАР

30 серпня 2014 року виповнюється  95 років від дня народження Павла Прокоповича Глазового (1922 – 2004), українського поета-гумориста

Іскорки сміху українського гумориста Павла Глазового

Павло Глазовий - найулюбленіший український «сміхотерапевт» останнього півстоліття. Його твори запалюють радістю і юні, й дорослі серця, підбадьорюють у найскладніші хвилини безнадії. Творчість Павла Глазового — гірка й прекрасна водночас правда про нас самих. Його гуморески роблять людей веселішими, відкритішими, добрішими та оптимістичнішими. Притаманні поету любов до рідної землі, до свого народу, вболівання за українську мову, українське мистецтво, донесені до людей в гумористичній формі, допомогають їм переосмислити своє буття.

Павло Прокопович Глазовий народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім'ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 р. був призваний служити в армії. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни Глазовий навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту ім. О. М. Горького. У 1950—1961 рр. — заступник головного редактора журналу "Перець", згодом заступник головного редактора журналу "Мистецтво". Помер 31 жовтня 2004 року у Києві

На тексти гуморесок Павла Прокоповича Глазового композитори (зокрема П.Андрійчук) написали пісні. Пісні на тексти П.Глазового виконують: веселий дует "Бузина" та Заслужений ансамбль пісні "Дарничанка".

Друкувався з 1940 року.  Серед останніх книжок — "Вибрані усмішки" (1992), "Веселий світ і Чорна книга" (1996), збірка "Сміхослов" (1997). В них зібрані твори різних жанрів, зокрема байки, гумористичні, ліричні поезії, проза, жартівливі поеми, дитячі казки.

Невичерпними джерелами творчості гумориста є скарби живої мови, іскристі перлини народної мудрості. Гумор Павла Прокоповича — доброзичливий, веселодайний. Байкам притаманні дотепність й влучність. Чимало байок та мініатюр мають риси народного анекдоту. Його твори з задоволенням виконують майстри слова, народні артисти А. Литвинов, А. Паламаренко, а ще раніше лунали вони з вуст Андрія Сови. Творчість П. П. Глазового — життєдайна, вона є завжди відкритою сторінкою веселої вдачі українського народу, його доброго настрою.

 

Поетичні збірки сатири та гумору

Сміхологія (вибране)"Великі цяці" (1956)

"Карикатури з натури" (1963)

"Коротко і ясно" (1965)

"Щоб вам весело було" (1967)

"Усмішки" (1971)

"Смійтесь, друзі, на здоров'я" (1973)

"Байки та усмішки" (1975)

"Весела розмова"(1979)

"Хай вам буде весело" (1981)

"Сміхологія" (1982)

"Вибрані усмішки" (1992)

"Веселий світ і Чорна книга" (1996)

збірка "Сміхослов" (1997)

Лауреат премії ім. Остапа Вишні 1988 року за книжку "Сміхологія". Перший лауреат премії ім. Петра Сагайдачного 1996 р. орден "За заслуги" (1997) за вагомий внесок в українську літературу.

Плідною була багаторічна творча співдружність Павла Прокоповича Глазового з народними артистами України Андрієм Совою, Анатолієм Паламаренком, Анатолієм Литвиновим, Неонілою Крюковою. Він писав інтермедії для Штепселя і Тарапуньки, з якими його пов’язувала щира дружба. Товаришував із Юрієм Нікуліним: вони любили і розуміли гумор і часто обмінювалися ідеями.

Павла Глазового цькували за те, що він відверто показував через промовисті художні деталі мовний суржик пристосуванців, обмеженість героїв, ситуаційну анекдотичність, грубість тощо. Твори гумориста були адресовані широким верствам українського громадянства – селянам, робітникам, інтелігенції. Від першого до останнього рядка в його гуморесках відчувається: він був, є і залишиться справжнім патріотом Батьківщини, яку любив і оспівував не лише в гумористичних, а й ліричних творах. Над усе глибоко любив наш народ, нашу мелодійну пісню, солов’їну мову, багату літературу, тонко відчував звучання слова.

Його гумор залишився життєдайною силою для читачів і після смерті письменника 29 жовтня 2004 року:

                         Щасливі будьте та здорові,

                         Живіть у радості й любові.

                         Нехай від лих і бід усіх

                         Вас береже здоровий сміх.

Твори:

Глазовий, П. П. Весела розмова [Текст]: гумор і сатира / П. П. Глазовий. – К.: Молодь, 1979. - 111 с.

Глазовий, Павло. Залізний характер [Текст]: гуморески / Павло Глазовий // Дніпро. – 2014. - № 2. – С. 65.

Глазовий, Павло. Гуморески. Старі й нові [Текст]: книжка для дорослих (і кілька жменьок дітям) / Павло Глазовий; худ. Кость Лавро. - Вид. 5-те. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010. – 335 с.: іл.

Глазовий, Павло. Сміхологія [Текст]: посібник для всіх, кому любий сміх: Сатира і гумор / Павло Глазовий. – 2-е вид., доп. – К.: Дніпро, 1989. – 573 с.: іл.

Глазовий, Павло. Хай вам буде весело! [Текст]: байки, усмішки, жарти / Павло Глазовий. - К.: Рад. письменник, 1981. – 69 с.

Україна сміється / Остап Вишня [та ін.]; укл. тексту Н. Д. Кусайкіна. - К.: Шанс, 2008. - 463 с. - Бібліогр.: C. 443.

Український гумор та сатира [Текст] /:Андрусяк Іван, Руданський Степан, Котляревський Іван, Нечуй-Левицький Іван, Франко Іван, Вишня Остап, Хвильовий Микола, Павло Глазовий, Ірванець Олександр. - К.:Національний Книжковий Проект, Школа ТОВ, 2013 . – 352 с. . – (Бібліотека шкільної класики)

 

Про нього:

Кіт Данило. Патріарх українського гумору: Шкіц до портрета Павла Глазового [Текст]/ Д. Кіт // Дивослово. – 2005. - № 1. – С. 55-56.

Павлів І. Життєствердний сміх Павла Глазового [Текст]: урок позакласного читання у 6 класі / І. Павлів // Дивослово. - 2012. - N 4. - С. 25-27.

Павло Глазовий. Слово як зброя [Текст]: 95 років від дня народження (1922 - 2004) // Шкільний світ. – 2016. – N 24. – С. 21-24.

Решетняк Н. В. Про гумор: всерйоз і жартома / Н. В. Решетняк // Позакласний час. - 2010. - №3. - С. 32-36.

Рига В. Чарівники сміху: Усний журнал (Г.Бойко, П.Глазовий, С.Олійник, Є.Бандуренко, А.Гарматюк) / В. Рига // Шкільний Світ. - 2007. - № 10. - С. 4-8.

Сом М. Хто не любить Глазового? [Текст]: до 90-річчя від дня народження письменника / М. Сом // Літературна Україна. – 2012. – 6 вересня. – С. 1, 11.

Ресурси Інтернет

Глазовий Павло Прокопович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енцикл. – Електрон. дані. – Режим доступу:   http://uk.wikipedia.org/wiki/%C3%EB%E0%E7%EE%E2%E8%E9_%CF%E0%E2%EB%EE_%CF%F0%EE%EA%EE%EF%EE%E2%E8%F7 . – Назва з екрана.  

Глазовий Павло Прокопович: біографія [Електронний ресурс] // People: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.people.su/ua/28462.  – Назва з екрана

Глазовий Павло [Електронний ресурс] // Українська література: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/biography/glazoviy1.html.  – Назва з екрана.  

Глазовий Павло Хронологічна таблиця [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://dovidka.biz.ua/pavlo-glazoviy-hronologichna-tablitsya/ . – назва з екрану

Глазовий Павло Гуморески [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gumoreski.in.ua/autors/glazoviy-pavlo/

Вірші Павла Глазового [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://onlyart.org.ua/ukrainian-poets/virshi-pavla-glazovogo/

Глазовий Павло Гуморески [Електронний ресурс] /Смішного!. – Режим доступу: http://humour.ukrlife.org/glazoviy.htm  . – Назва з екрану

Глазовий Павло Не в своїй тарілці: Гуморески [Електронний ресурс] . – Режим доступу http://ukrclassic.com.ua/katalog/gg/glazovij-pavlo/2959-pavlo-glazovij-ne-v-svojij-tariltsi . - Назва з екрану

Глазовий П. Мова і Язик [Електронний ресурс] / П. Глазовий; читає А. Паламаренко // YouTubeua: сайт. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=cv1JhQJcCGg. 7.

Гуморист Павло Глазовий [Електронний рескрс] // Великі Українці: веб-сайт. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://velykiukrainci.livejournal.com/41479.htm l. – Назва з екрана

Сміхотворець Павло Глазовий // YouTubeua: сайт. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=HEvUOZoJy-U

 

***

ЗАМОРСЬКІ ГОСТІ

Прилетіли на Вкраїну

Гості із Канади.

Мандруючи по столиці,

Зайшли до райради.

Біля входу запитали

Міліціонера:

— Чи потрапити ми можем

На прийом до мера? —

Козирнув сержант бадьоро.

— Голови немає.

Він якраз нові будинки

В Дарниці приймає. —

Здивуванням засвітились

Очі у туриста.

— Ваша мова бездоганна

І вимова чиста.

А у нас там, у Канаді,

Галасують знову,

Що у Києві забули

Українську мову. —

Козирнув сержант і вдруге. —

Не дивуйтесь,— каже. —

Розбиратися у людях

Перше діло наше.

Я вгадав, що ви культурні,

Благородні люди,

Бо шпана по-українськи

Розмовлять не буде.

***

ДОПИТЛИВИЙ СИН

— Чуєш, тату,— син питає,—

Що таке хамелеон?

— Знав колись, тепер не знаю,—

Каже батько Филимон.

— Слухай, тату, ще спитаю.

Що таке аукціон?

— Я забув, не пам’ятаю,—

Каже батько Филимон.

Мати сердиться на хлопця:

— Все питання задаєш!

Батьку навіть у неділю

Відпочити не даєш.

— Не кричи,— говорить батько,—

Я люблю балакать з ним.

Хай пита, чого не знає,

А то виросте дурним.

***

ТАЄМНИЦЯ МОЗКУ

Кличе хлопець:

— Чуєш, татку!

— Чого тобі синку?

— Я знайшов у себе в книжці цікаву картинку.

На картинці людський мозок. Череп ніби знятий...

Так чого в людини мозок геть увесь пом'ятий? —

Батько глянув, посміхнувся:

— Тут ясна картина.

Як народиться, синочку, на цей світ людина,

То вправляють і вправляють їй «мозга» потрошку,

Доки стане в неї мозок схожим на гармошку.

ДІДОВІ ПРАВА

Виграв дід автомобіль,

Вивчивсь на шофера

І боїться над усе

Міліціонера,

Бо порушив десь права,

Як летів під гірку,

І пробив йому сержант

У талоні дірку.

Раз до міста мчався дід,

Щоб купити солі.

Той самісінький сержант

Стрів його у полі.

— Покажіть свої права, —

У віконце стука.

— Причепився, — дід бурчить. —

Не їзда, а мука.

Документи взяв сержант,

Витирає пальці.

— Чом залапані? — пита, —

Прямо наче в смальці.

— Ге, залапані, — старий

Став відразу цапа. —

Будуть чистими, як їх

Кожне стерво лапа.

***

ЛОТЕРЕЙКА

Вийшов п’яний без копійки

З торгової точки.

А тут тітка лотерейні

Продає квиточки.

— Купи квиток, бухарику! —

Штовха його в спину. —

За п’ятдесят копієчок

Виграєш машину.

— Ну, виграю, — каже п’яний, —

Додому доставлю.

Ну, а де я ту машину

Уночі поставлю?

— У гаражі, — учить тітка.

— Я його не маю.

— То поставиш у сараї.

— Немає й сараю.

— То поставиш на подвір’ї.

— А як хтось украде?

— Як украде — упіймають,

У тюрягу сяде.

— Люди добрі! — крикнув п’яний,

Що вона базіка?

Вона хоче, щоб загнав я

В тюрму чоловіка!

Підготувала Л. Даниленко

Юрію Яновському - 115

ЛІТЕРАТУРНИЙ КАЛЕНДАР

Шанувальникам вітчизняної класичної літератури.

Юрій Яновський – шлях до майстерності

27серпня 2017 року відзначається 115 річниця від дня народження Юрія Івановича Яновського,  українського письменника

(1902 —1954)

Юрій Яновський — один з найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини ХХ століття. При згадці цього імені постає перед очима «світ спекотний і шалений, бачиться степ у переблискуванні шабель, охоплений курявою битви».

Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902р. в с. Нечаївці (Компаніївський район Кіровоградської області), де колись був хутір пана Майєра. У квітні 1945р. Ю. Яновський з уст матері записав деякі подробиці про свій родовід та місце народження, а опубліковані вони повністю 1983р.

Сім’я мала дев'ятеро дітей; злидні й нестатки змушували її кілька разів змінювати місце свого мешкання, з 1917р. жили в Єлисаветграді, де батько працював на заводі сільськогосподарських машин.

Далі — середня освіта (народне училище, земське реальне училище); служба в 1919 — 1921 pp. у різних установах; не завершене навчання в Київському політехнічному інституті (1922 — 1925), де він бере участь у літературній студії інституту, входить у театральні кола столиці, допомагає акторам і режисерам театру-студії імені Г. Михайличенка у створенні ряду вистав, виявляючи неабиякі знання фольклору, і пише в співавторстві з С. Греєм гротескну п'єсу "Камергер"; співробітництво з групою київських панфутуристів.

Перший прозовий твір — новела "А потім німці тікали" — опублікуваний у газеті "Більшовик" 2 березня 1924р. Підсумок літературної молодості — два романи — "Майстер корабля" (1928) та "Чотири шаблі" (1930), (у 1930р. кілька розділів "Чотирьох шабель" опублікував журнал "Красная новь").

Як сценарист Ю. Яновський також створює сценарій художнього фільму "Зв'язковий підпілля" (1951), літературний сценарій "Павло Корчагін" (за мотивами роману М. Островського "Як гартувалася сталь", 1953) та сценарій документального фільму "Микола Васильович Гоголь" (1952).

Не стало Ю. Яновського 25 лютого 1954р.

Спадщина письменника здобула широке визнання читачів. Двічі виходили його твори п'ятитомними виданнями. Кращі з них перекладені багатьма мовами, опубліковані в Болгарії, НДР, Польщі, Угорщині, Чехословаччині, Австрії, Італії, Франції.

Нові видання в бібліотеці:

Яновський Юрій Оповідання. Романи. П’єси [Текст] .-  К.: «Наукова думка», 1984

В українській радянській літературі ім’я Юрія Яновського належало до найпомітніших, а художня спадщина становилаь яскраву сторінку її класики. Видатного письменника знала вся багатонаціональна країна, його твори входилиь до тих надбань, які гідно репрезентували духовну культуру суспільства. Ще в перше десятиліття його творчості О. М. Горький, прочитавши в журналі «Красная новь» розділи роману Яновського «Чотири шаблі», завбачив, що з автора «будуть люди» . Невдовзі по тому створені славнозвісні «Вершники», що стали, як писав П. Г. Тичина, «немовби патентом на одержання зрілості прози української».

 Юрій Яновський Вершники [Текст]. -  Х. : «Фоліо», 2006

За змістом, життєвим матеріалом й за художньою вагою роман Ю. Яновського «Вершники» (1935) — один із кращих творів радянської літератури про героїку Громадянської війни, і як не дивно він має свій прихований зміст "Годі вже українцям вбивати один одна за чужі погляди", Адже це не рідкість на території Україні. Заради примарних ідеалів брат убивав брата, батько вбивав сина, а син підіймав руку на батька: смерть чаклувала на кожному кроці. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останні дні світу... Але між тим «Вершники» — це справжня поема про боротьбу добра і зла на землі, про красу українського неба і степу, про людську витривалість і жадання свободи. До книжки увійшли також роман «Чотири шаблі» та оповідання.

Юрій Яновський Вершники  [Текст] . – К.: «Школа»,  2009  

Романи письменника «Вершники» і «Чотири шаблі» належать до кращих творів про героїку Громадянської війни. До видання включено оповідання («Роман Ма», «Байгород», «В листопаді» та ін.), есеї («Голлівуд на березі Чорного моря»), романи («Майстер корабля», «Чотири шаблі», «Вершники»), в яких розкривається яскравий талант Юрія Яновського.

Юрій Яновський Майстер корабля. Вершники [Текст]. - Донецьк: «БАО»,  2007

До книжки увійшли відомі твори неперевершеного майстра української прози Юрія Яновського. «Майстер корабля» — один з найоригінальніших творів періоду Розстріляного Відродження — сьогодні повертається до читача. Це романтичний пригодницький роман, у якому яскраво втілено тему подвигу, кохання, відданості дитячій мрії. Роман у новелах «Вершники» — широке епічне полотно, що оповідає про трагічні події громадянської війни в Україні. Автор зумів надати цьому твору високого гуманістичного звучання. Видання адресоване широкому колу шанувальників вітчизняної класичної літератури. 

Підготувала: Л. Даниленко

Іван Франко - поет і мислитель

ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ ІВАНА ФРАНКА

Іван Франко – поет і мислитель, співець боротьби

(1856 – 1916)

В історію української культури Іван Франко ввійшов як один з найвидатніших поетів і мислителів кінця XIX і початку ХХ ст. В його творчості гармонійно поєднались глибокий реалізм, гостро-викривальний пафос і проникливий ліризм. Щодо ширини творчого діапазону, то він не має собі рівних в українській літературі минулого століття.

І.Франко – співець боротьби, поет глибоких почуттів, першорядний белетрист, майстер широких соціальних полотен та психологічних мініатюр, невтомний вчений, філософ, історик, економіст, соціолог, літературознавець, етнограф, фольклорист, гарячий популяризатор досягнень слов’янської і світової літератури, палкий публіцист, редактор кращих українських журналів, які зуміли об’єднати навколо себе найвидатніші сили України, і , нарешті, громадський діяч, що вогнем слова будив живу думку у народних масах.

Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867). У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету. 
Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг». Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло». 
В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії. З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. 
Помер 28 травня 1916  р. у Львові.

 Малий Франко в батьківській кузні

Іван Франко у студентському гуртку

Лекція Івана Франка у Львівському туніверситеті в 1895 році.

Труш Іван. Портрет І. Франка. 1898. Львівський літературно-меморіальний музей Івана Франка

Збірки:

-    «В поті чола» (1890)

 -  «Зів’яле листя» (1896)

-  «Мій Ізмарагд» (1897)

-   «Галицькі образки» (1897)

-   «Смерть Каїна» (1889)

 -  «Іван Вишенський» (1900)

 -  «Із днів журби» (1900)

-    «Semper tiro» (1906)

 -  «Давнє і нове» (1911)

 Твори:

-  поема «Мойсей» (1905)

- повість «Boa constrictor» (1878)

- соціальний роман «Борислав сміється» (1882)

 -  історичну повість «Захар Беркут» (1882)

 - дитячий твір «Лис Микита» (1890)

 - роман «Для домашнього вогнища» (1892)

 -  соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1893)

-  дитячий твір «Абу-Касимові капці» (1895)

- роман «Основи суспільности» (1895)

 - роман «Перехресні стежки» (1899–1900 рр.) -         та інші.

Нові видання в бібліотеці:

Франко І. Земле, моя всеплодющая мати...: Вірші, оповідання, казки: для мол. та серед. шк. віку/ Упоряд., текстолог, підгот. та передм. Н.О.Вишневської; [Обкл. В.І.Касіяна; Мал. В.І.Лопати; Худож. оформл. А.О.Лівня]. - К.: Веселка, 2000. - 399 с.: іл. - (Шк. б-ка).

Франко І. Мозаїка [Текст] . – Львів: Каменяр, 2002. – 430 с.

Франко І. Украдене щастя [Текст] . – в кн.: Антологія української драматургії. – К.: Мистецтво, 2004. – с. 222-268.

Будівничий української державності [Текст] : Хрестоматія політологічних статей Івана Франка / Упоряд. Д.Павличко. - К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2006. - 640 с.: портр.

Гундорова Т. Невідомий Іван Франко: Грані Ізмарагду [Текст]. - К.: "Либідь", 2006. - 360 с.; іл.

Франко І. Шевченкознавчі студії [Текст] / Упоряд. М.Гнатюк. – Львів: Світ. 2005. – 472 с.

Горак, Роман. Твого ім’я не вимовлю ніколи [Текст]: повість-есе про Івана Франка / Р. Горак. – К. : Академія, 2008. – 224 с. – (Автографи часу)

 Електронні ресурси:

Іван Франко 1856–1916 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://poetry.uazone.net/default/a.phtml?place=franko . – назва з екрану

На сайті подається повний АБЕТКОВИЙ ПОКАЖЧИК ТВОРІВ Франка. Та посилання на них.

Іван Франко [Електронний ресурс] / БІБЛІОТЕКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ . – Режим доступу:  http://www.ukrlib.com.ua/books/f/fran.html . - назва з екрану

Подаються варіанти біографії та життєвого шляху І.Я. Франка.

Іван Франко [Електронний ресурс] / БІБЛІОТЕКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ . – Режим доступу:  http://www.ukrlib.com.ua/kratko/book.php?id=8  . – Назва з екрану

Франко Іван: Стислий переказ творів (виклад змісту, теми, сюжету).

Підготувала Л. Даниленко