Християнську ввів він віру...

Розгадані  й нерозгадані таємниці  з «Історії Русів»

Інформаційне повідомлення

«Християнську ввів він віру, мов цвіт обнови для народу»

Напередодні Дня Хрещення Київської Русі в Доманівській центральній районній бібліотеці для користувачів бібліотеки підготовлене інформаційне повідомлення.

28 липня православна церква вшановує рівноапостольного князя Володимира. Це день пам'яті видатного державного і політичного діяча України Володимира Святославовича, який зумів об'єднати землі Київської Русі в єдину могутню державу. У 988 році на землях Київської Русі князь Володимир запровадив християнство як державну релігію.

Хрещення Київської Русі стало видатною подією не тільки в історії Церкви, але й в історії нашого народу. Воно мало важливі наслідки для нашої країни. Хрещення Київської Русі завершило початий у першому столітті та зміцнений працями слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія багатовіковий процес становлення християнства в нашій давній державі. Для Руської Православної Церкви Хрещення Русі було початком її офіційного існування.

Християнство створило духовну основу для єдності Давньоруської держави.  Київська Русь увійшла в родину європейських держав. Якщо говорити про вплив Хрещення Русі на культурне життя нашої країни, то він позначився у всьому. Насамперед Хрещення сприяло розвитку освіти в нашій Вітчизні. Засновувані всюди монастирі ставали центрами не тільки духовного виховання православних людей, але й книжної освіти.

Після прийняття християнства на Київську Русь почали впливати література, політична думка, природничо-наукові погляди і насамперед православне богослов'я Візантії. Прийняття християнства в 988 р. поставило вимогу придбання для Руської Православної Церкви багатьох службових та церковно-освітніх книг. Християнство дало стимул для розвитку власної писемності на Русі. Усе це дозволило великому князеві Ярославу Мудрому заснувати при Софійському соборі першу на Русі публічну бібліотеку. В ХІ ст. в монастирях Києва й Новгорода писалися літописи про події загальнодержавного значення.

Отже, прийняття християнства на Русі – акт надзвичайно великої ваги, найголовніше досягнення Володимира Великого.

Серед усіх реформ, здійснених Володимиром, звісно найважливішою була релігійна. Спочатку князь намагався реформувати язичництво, але з того нічого не вийшло, адже стара релігія, ознаками якої були багатобожжя, багатоженство й криваві жертви, цілковито себе вичерпала. Тому Володимир у 988 році прийняв християнство з Візантії та запровадив його як державну релігію на Русі. В очах Візантії прийняття Руссю християнства остаточно закріпило легітимність влади київських князів, тобто узаконило державність. Християнство стало потужним поштовхом для розвитку освіти й культури: почали відкриватися школи, в Києві було збудовано головний храм Русі – Десятинну церкву Богородиці.

Інформаційна довідка:

Володимир І Святославич (Святий, Великий, Червоне Сонечко) (р. н. невід. — 1015) — визначний державний діяч доби Київської Русі. Син Святослава Ігоровича, у 969–978 рр. — князював у Новгороді. З 980 р. — став великим князем київським. Дбав про розширення і зміцнення кордонів Русі,приєднав Закарпатську Русь і Тмутороканське князівство. Провів адміністративну та військову реформи, які обмежили владу місцевих князіві посилили владу київського князя. З метою подальшого зміцнення держави у 988 р. запровадив християнство як державну релігію Київської Русі. Зачасів Володимира Великого Київська Русь досягла значної могутності. Посмерті князя Володимира було канонізовано церквою.

«…Сей Володимир… з`єднав всі інші слов`янські князівства, які розділилися були під різними назвами поміж його братами і родичами, був один над ними самодержець і звався великим князем руським і цариком над усіма Князями; і будучи могутнім і лихим у війнах, що безнастанно точилися з сусідами, набув од них і народів віддалених великої поваги, чому ж всі держави запобігали його дружби, а для утримування її пропонували йому свої віри, або релігії. Але він, звідавши спершу їх. Слушно віддав перевагу перед усіма християнській грезького, або єрусалимського, обряду…», – написано в «Історії русів».

 Іван Крип’якевич. Історія Русів. - Львів, 2001. — с.167-171

Електронний ресурс . – режим доступу: http://litopys.org.ua/rizne/kryp3.htm

В бібліотеці оформлено тематичний православний куточок "З іменем Христовим: православна Укоаїна"

До вашого перегляду література з православного куточку:

Святий Київ [Текст]: Фотоальбом /Упоряд. Н.Д.Прибєг за участю С.К.Горкавого.-К.:Мистецтво,2011.-240с.:іл.-Укр.,англ..нім.,фр.,ісп.

Мов на небі висить святий Київ наш великий - так казав Тарас Шевченко. Київ... Древній, сивочолий і водночас дивовижно юний і сучасний. Кожного, хто знайомиться з Києвом, вражають його числені святині й історичні пам'ятки. Серед них -собор св.Софії, Київо-Печерська лавра, Успенський собор, Михайлівський Золотоверхий собор, Кирилівська та Андріївська церкви та інші. Неповторний образ "стольного града" Києва постає зі сторінок фотоальбому.

Собор Святої Софії в Києві [Текст]: Книга-альбом /Автор тексту Г.Логвин; Упоряд.:Г.Н.Логвин, Н.Г.Логвин.-К.:Мстецтво,2001.-352с.:іл.

Книга-альбом про унікальну пам'ятку Русі-України XI століття Софійський собор у Києві відомого українського вченого доктора мистецтвознавства Григорія Логвина є значним внеском у скарбницю світової мистецтвознавчої науки. протягом майже 50-річного дослідження автор дійшов принципово нових висновків щодо часу спорудження. історії будівництва та виначення майстрів мозаїк і фресок софійського собору, внесеного до списку Всесвітньої культурної і природної спадщин ЮНЕСКО.

Храми України [Текст]: Альбом/ Вступ. ст.., комент. та упоряд. Л.Прибєги. - К.: Мистецтво, 2000. - 296с.: іл.

Альбом розповідає про тисячолітню історію храмового будівництва на теренах України, розкриває архітектурно-мистецькі особливості храмових споруд різних історичних періодів.

Книги серії, яка вийшла до 2000 - ліття Різдва Христового, «Національні святині України»  знайомлять з історіями храмів України.

Кілессо Т.С. Братський Богоявленський монастир і Києво-Могилянська академія [Текст].-К.: Техніка, 2002.-144с.:іл. - (Нац.святині України)

Розповідається про цікаву історію Братського Свято-Богоявленського учительного монастиря, про засновану при ньому ершу нанаших теренах вищу школу - Києво-Могилянську колегію й академію. На території монастиря майже 300 років формувався й удосконалювався унікальний архітектурний ансамбль, де в мистецькій гармонії співіснували  різні стилі- хвилююче українське бароко й вишуканий класицизм, працювали видатні зодчі, художники-монументалісти, майстри прикладного і декаративного мистецтва.

 Кілессо С.К. Києво-Печерська лавра Текст].-К.:Техніка, 2003.-200с.:іл.- (Нац.святині України).

У книжці розповідається про монастир, назва якого відома всім. Це Києво-Печерська лавра. Від часу її заснування преподобними Антонієм і Федосієм, які оселилися в печерах, минуло 950 років. За цей період монастир пережив цікаву й непросту, багату подіями і видатними людьми історію, а його архітектурний ансамбль стоїть у ряду найвидатніших надбань світової культури.

Толочко Л.І. Подільські храми Києва[Текст].-К.: Техніка, 2003.- 176с.:іл.- (Нац.святині України).

Поділ - один із найдавніших торговельно-ремісничих районів м.Києва, де здавна будувались християнські храми. Автори архітектурних комплесних споруд - зодчі, іконописці, народні майстри -вклали свій талант, богате уявлення про красу, любов до рідного краю. Багато сакральних споруд Подолу стали шедеврами будівничого мистецтва.

В книзі розповідається про відновлення храму Богородиці Пирогощої, наводиться історія найдавнішої церкви Подолу-Ілліанської. Особливу увагу приділено храмам часів бароко і класицизму.     

Електронні джерела:  

Чому був канонізований князь Володимир Великий?  [Електронний ресурс] . – Режим доступу: https://ukr.media/ukrain/315199/

Свята княгиня Ольга – що ми знаємо про неї?  Це, певно, найвідоміша особа жіночої статі за всю нашу писану та неписану історію. 24 липня - день пам'яті святої рівноапостольної княгині Ольги

Свята княгиня Ольга – що ми знаємо про неї?  [Електронний ресурс] . – Режим доступу: https://ukr.media/culture/314499/

24 липня - день пам'яті святої рівноапостольної княгині Ольги [Електронний ресурс] . – Режим доступу: https://ukr.media/culture/314496/

Підготувала Л. Даниленко

Декларація про державний суверенітет - 27 річниця

27 річниця прийняття Декларації про державний суверенітет України

16 липня 1990 року Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України, зробивши перший крок до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель.

Декларація визначила основні політичні, економічні, соціальні цілі та довгострокові перспективи розвитку Української держави, відкривши новий етап в історії нашого народу, заклавши підґрунтя для прийняття 24 серпня 1991 року Акта проголошення незалежності України, який разом з державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року.

До 27-ї річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України в Доманівській центральній районній бібліотеці розгорнуто книжкову виставку-дослідження «Тернистий шлях українського державотворення» та історичний етюд «Декларація про державний суверенітет України: витоки незалежності» із циклу тематичних заходів на відзначення пам’ятних дат. Для перегляду запропоновані законодавчі документи, монографії та історичні нариси вітчизняних і зарубіжних авторів, збірники, фотоальбоми, які висвітлюють цю доленосну подію в історії нашої держави й дають цілісне уявлення про основні віхи становлення її незалежності. Зміст виставки  розкриває питання самовизначення української нації, народовладдя, державної влади, громадянства, територіальної цілісності, економічної самостійності, екологічної безпеки, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, міжнародних відносин.

Для відвідувачів комп’ютерної зали запропоновано відеоперегляд «Декларація про державний суверенітет України: Початок нової історичної віхи».

ДЕКЛАРАЦІЯ про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). – 1990. - N 31. -  ст.429

Проза про Львів - 17

БІБЛІОТЕЧНІ НОВИНКИ

ЦІКАВІ НАДХОДЖЕННЯ

ХУДОЖНЯ ПРОЗА ПРО ЛЬВІВ

Лущик П.М. Ратники князя Лева [Текст] : роман / Петро Лущик ; худож. оформ. В. М. Карасик. – К. : Довженко Букс, 2016. – 252 с.

Петро Лущик народився 1963 року на Львівщині. Після закінчення фізичного факультету Львівського університету ім. Івана Франка незмінно працює вчителем. Лауреат літературного конкурсу “Коронація слова”, автор романів: “Полювання на дрохв”, “Тамплієри короля Данила” та “Настане день, закінчиться війна…” Минуло двадцять років від подій, описаних у романі “Тамплієри короля Данила”. Сподівання Данила Галицького на допомогу Риму у боротьбі із Золотою Ордою не справдилися. На землю Руську знову прийшли монголи. Король Данило помер, так і не виконавши своєї місії. Те, чого не вдалося батькові, намагається здійснити його син Лев. І саме тоді до Львова знову повертаються хрестоносці. Але цього разу – не допомагати…

Лущик П.М. Ратники князя Лева [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.kuchaknig.ru/avtor/petro-luschik/kniga-ratniki-knyazya-leva-440905/ http://www.kuchaknig.ru/avtor/petro-luschik/kniga-ratniki-knyazya-leva-440905/

 Курков А.Львівська гастроль Джимі Хендрікса  /Курков Андрій

«У житті найцікавіше — це життя», — сказав одного разу Андрій Курков, звертаючись до своїх читачів. І його новий роман «Львівська гастроль Джимі Хендрікса», де переплітаються дійсність і вигадка, де немає межі між реальністю і сюрреалізмом, яскраве тому підтвердження. Над сухопутним Львовом літають чайки, і в місті часом пахне морем. Колишні хіпі в компанії з екс-капітаном КДБ збираються на Личаківському цвинтарі біля могили... американського рок-співака і гітариста Джимі Хендрікса. А по стародавніх вулицях міста носиться ночами старенька іномарка з людьми, жадаючими вилікуватися...

Андрій Курков – відомий далеко за кордоном України: його твори перекладені на 36 мов. Книги прозаїка розходяться величезними тиражами, та читаються в Швейцарії, Австрії, Франції, Голландії, Іспанії, Японії, Китаї тощо.

Роман «Львівська гастроль Джимі Хендрікса» вийшов однаковим тиражем двома мовами – і російською, і українською (у перекладі Володимира Бойка). Ідея написання роману з’явилась під час кавування із мером Львова Андрієм Садовим. Власне, за пропозицією градоначальника й було написано книгу.

Курков А.Львівська гастроль Джимі Хендрікса [Електронний ресурс] . – Режим доступу: https://www.litmir.me/bd/?b=229601

Львівське море Андрія Куркова. Рецензія [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://texty.org.ua/pg/article/LPB2/read/43004/Lvivske_more_Andrija_Kurkova_Recenzija

Процайло А. Я. Мер сидить на смерті [Текст]  : роман / А. Я. Процайло ; худож.-оформ. О. Д. Кононученко.- Харків: Фоліо, 2016. - 268 с.

Мер Львова осідлав смерть і дійняв її до живого. Бо вона й гадки не мала ділитися своїми секретами. Хотіла взяти місто тихо і без проблем. Адже 15 квітня 2015 року - час змови! Місто Лева, стародавній прекрасний Львів, має померти - так вирішили привиди! Гіршої біди місто не знало від заснування. Чому його потайки від людей треба зтерти з лиця землі і хто в цьому винен - проблема не лишень українського красеня. Леву Безрукому знову доводиться рятувати світ. І це не перебільшення. Бо ціною тепер є не тільки звільнення однієї неприкаяної душі. На шальках терезів - свобода! Пітьма прагне раз і назавжди вкрасти в світу сонце!..

У час, коли Земля нарешті усвідомила, що її епіцентр - Україна, це не дивина..

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ!!!

                                        

Підготувала: Л.Даниленко

Книга кулінарне дослідження та книга-оберіг

Завітавши до нашої бібліотеки, Ви зможете більш детально ознайомитись з виданнями, які пропонуються Вашій увазі:

Книга історико-кулінарне дослідження

        

Лильо І. Львівська кухня  [Текст] / І. Лильо. - Харків : Факт, 2016. - 253 с.

ЛИЛЬО ІГОР МИКОЛАЙОВИЧ БІОГРАФІЯ [Електронний ресурс] . – Режим  доступу: http://old.clio.lnu.edu.ua/Pracivniki_kafedri_istorii_serednih_vikiv_ta_vizantinistiki/Zapisi/2012/3/28_LILO_IGOR_MIKOLAJOVIC.html

Відомий знавець міста Лева - Ігор Лильо - автор цієї книги, познайомить вас із деякими цікавими людьми, що залищили слід в історії Львова та Галичини. А рецепти, які передавалися у львівських родинах з покоління в покоління сучасні господині охоче їх готують і сьогодні.

Львівська кухня - як складова частина галицької - це напрочуд дивна суміш української, польської, єврейської та вірменської традицій. Тому ця кухня неповторна. Але по­при свою витонченість та оригінальність, львівська кухня і далі намагається опиратись на місцеві продукти, традиції та історичну пам’ять. А це викликає велику повагу.

Тож, гортаючи сторінки цієї кулінарної книги, перед вами відкриється величезна колекція найрізноманітніших рецептів страв на усі випадки життя. Це і духмяні борщі та юшки, соковиті запіканки та січеники, апетитні вареники й деруни, смачні пиріжки та пампушки, а також деякі старовинні методи приготування кави по-львівськи та спиртних напоїв і наливок.

Рецептурна палітра галицької кухні, попри повне забуття її з 1939 року і аж до початку нашого тисячоліття, налічує щонайменше кілька сотень збережених записів, перший з яких — опис приготування борщу на буряковому квасі та вареному лісовому грибі — датовано ще Х століттям. Так що за всіма параметрами це одна із найбільш потужних регіональних гастрономічних традицій нарівні зі знаменитими кухнями Баварії, Ельзасу чи Провансу.

З місцевих продуктів найчастіше згадується різних ґатунків риба, пиво, хліб, овочі. Через затверджене в XV столітті «право складу» Львів перетворився на головні східні ворота Речі Посполитої. Сюди найчастіше потрапляли цитрусові та спеції. «Приїхали греки — привезли цитрини» — приказка, яка свідчить, що цитрину сміливо можна вважати складовою частиною львівської кухні. Про значення коштів, що надходили від торгівлі ними, свідчить королівська постанова від 31 січня 1580 року, яка передбачала, що частина грошей, отриманих від продажу вина та цитрин, мала бути передана на відновлення міських оборонних укріплень. Вино користувалось величезною популярністю. Його транспортуванням займалися переважно греки. Про обсяги цього імпорту свідчать звіти митниць.

Під час І міжнародного форуму «Галицька кухня» історик Ігор Лильо розповів, що суто галицькою стравою є яворівський пиріг, але це є сільська страва. А львівська міська кухня була повністю втрачена і збереглася тільки в якихось окремих родинах. Євреї винищені, поляки звідси поїхали, а Львів заселяють українці, які привезли сільську кухню. Адже міської української кухні практично не було. Суто галицькою стравою історик назвав бурячки з хріном. «Це пробували робити в Берліні і виявилося, що німецький буряк не підходить, бо дає зовсім інший смак», - зазначив він.

Галицькими продуктами є риба, хліб, каші. Ігор Лильо розповів, що поляки вважають кутю суто українською стравою: «Поляки кажуть, що кутя з додаванням меду, горіхів є суто українською стравою і вони такої страви не готують».

З рецептів:

«Яворівський пиріг з грибною мачанкою»

Дріжджовий пиріг із картоплею та гречкою – візитівка Яворівщини, де народився Аполінарій Тарнавський. Однак ця страва вже давно поширилася на всю Галичину, і львівські господині залюбки готують смаколик, який так і називається «Яворівський пиріг». Без цього пирога в Галичині не обходиться ні Різдво, ні Великдень. Його знають навіть у Парижі, Він іде зі шкварками, картоплею, гречкою, все замішується гарною начинкою на дріжджове тісто, кладеться на братванку і запікається у печі», — так розповідає про яворівський пиріг львівський оратор Олесь Дзиндра.

Цей пиріг може бути доповненням до холодцю і бурячків з хроном. Також його ставлять у холодильник, аби затвердів, після чого підсмажують до хрусткої скоринки. Деякі господині подають яворівський пиріг зі сметаною, деякі — зі шкварками. А от у піст до нього прийнято робити грибну мачанку — густий соус на основі білих грибів. Саме так його подавали в санаторії, яким  керував Аполлінарій Тарнавський.

                 Складники

Тісто   

1,5 склянки води     

550—600 г пшеничного борошна       

З0 г свіжих дріжджів          

40 мл олії

0,5 чайної ложки солі

1 столова ложка цукру

Начинка

150 г крупи гречаної

2 цибулини

2 столові ложки олії

сіль, перець

Мачанка

Складники

100 г сухих білих грибів

60 г борошна

70 г часнику

100 г цибулі

перець, сіль — за смаком

40 олії

Спосіб приготування

Змішати теплу воду з дріжджами, цукром, сіллю. Додати борошно, замісити м'яке тісто, після чого долити олії. Дати тісту двічі підійти. Поки тісто підходить, почистити картоплю, і відварити до готовності. Цибулю порізати, засмажити на | олії. Картоплю пом'яти в пюре, додати засмажку, запарену гречку (залиту кип'ятком на декілька хвилин), посолити, поперчити. Тісто розкачати. Покласти начинку Защипити краї пирога. Форму для випікання змастити олією, пиріг перевернути. Розрівняти і поколоти виделкою, щоб вийшло повітря. Поверхню змастити чаєм або водою з цукром. (Непісний пиріг змастити жовтком.)

Для мачанки гриби вимочити протягом 2—3 годин. Варити до повної готовності. До відварених грибів додати злегка підсмажене і розведене водою борошно і ще раз проварити. Цибулю накришити дуже дрібно і підсмажити окремо на пательні до отримання золотистого кольору Заправити розтертим часником, меленим перцем, сіллю та підсмаженою цибулею.

Десерт «Аркас»

Улюблений десерт  найулюбленішого короля поляків за всю історію — вишуканий на смак, однак доволі простий у приготуванні. Зрештою, такою є переважно польська кухня: щось справді складне до готування у Галичині пішло переважно не від поляків, а радше від українців, угорців, австріяків, вірмен чи інших народів.

Складники

2 яйця

0,5 склянки вершків

1 склянка молока

1 столова ложка цукру

Спосіб приготування

 Розбити яйця у глибоку посудину і збивати віничком,  доки не розпушаться та не побіліють. Тоді додати до них вершки. Молоко посолодити та закип'ятити. До молока, що кипить, влити яєчно-вершкову мішанку. Коли вона перетвориться на грудки, перелити через дуже густе сито, марлю або мішечок із тканини. Відцідити та охолодити. Готовий аркас перекласти на тарілку чи відразу на кілька маленьких тарілочок та декорувати збитими вершками чи фруктами.

Читати книгу:

http://smart.kyivstar.ua/books/34111/read

Книга-оберіг

 Стафійчук О. Книга порад карпатського мольфара  [Текст] / Орест СтафійчукІ. - К. : Самміт-Книга, 2014. - 200 с.

Цю книгу присвячено українській магії. В ній розповідається про унікальне явище в культурі народів Західної України - мольфарство, його історію та сьогодення. Орест Стафійчук є практикуючим мольфаром, тому книга насичена великою кількістю практичних порад, які Ви можете з користю використовувати в повсякденні. Велика кількість примівок, прикмет, забобонів, вірувань, практичне пояснення ворожіння по долоні людини, практикум по вмінню розпізнавати за рисами обличчя характер людини, виготовлення та правильне використання мольф та амулетів - ось не повний перелік тих знань, які Ви отримаєте, якщо прочитаєте цю книгу.

Автор ділиться з читачами рідкісними способами, ритуалами, таємними словами, котрими володіє сам і які використовує у своїй практиці. Завдяки книзі ви зможете докорінно змінити своє життя на краще, побороти зло, виплутатися з тенет нещасть і злиднів, потрапите у чарівний світ магії, станете володарями спадку наших предків. Відгуки до книги про автора написали: екстрасенс Олена Курилова, кінорежисер Любомир Левицький та письменниця Анна Владимирська! Сподіваємось, що видання стане Вашим другом та порадником, яке оберігатиме Вас у життєвих труднощах!

Поради від мольфара:  

Порада перша: Не підбирайте з землі грошей та й взагалі нічого цінного, бо з цими грошима та предметами Ви ризикуєте підняти чужу долю й забрати її собі ( так спеціально роблять, аби зняти з себе наговір, погану карму чи примівку та передати їх іншій людині ). Мені відомі випадки, коли люди піднімали чужі золоті хрести, після чого вони втрачали все, що здобули у житті.

 Порада друга: Якщо Вас прокляли, ніколи не повторюйте слів прокляття вголос. Так Ви можете дати йому енергетичну підживку, і воно знову запрацює не на Вашу користь.

 Порада третя: Колись наші бабусі забороняли спати нам при заході сонця. Пригадуєте? А не робилось це тому, що, за повір'ям, той, хто " заспить " сонце, не зможе спати цілу ніч.

 Порада четверта: Гадання на воду. Дуже цікаве та правдиве гадання. Звечора загадайте бажання та налийте у склянку шість ложок води. Зранку поміряйте воду - якщо води прибавиться, то задумане здійсниться, а якщо ні, то й бажання не збудеться.

Мольфа. Спеціально замовлений оберіг

Мольфа — це спеціально замовлений предмет або якась річ, котру людина може носити з собою, зберігати вдома, в автомобілі, використовуючи як оберіг від вроків і нещасть. Мольфи використовують для насилання як позитивної енергетики, так і негативної, тож мольфи бувають «білими» та «чорними».

Електронні ресурси:

Орест Стафійчук Карпатський мольфар [Електронний ресурс] . – Режим  доступу: http://stafiychuk.com/

Орест Стафійчук на каналі "112 Україна". Знай більше. [Електронний ресурс] . – Режим  доступу: https://www.youtube.com/watch?v=FWQuyIuc-K0

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ!!!

                                        

Підготувала: Л.Даниленко

Братам Капрановим - 50

Літературний календар. Сучасна українська проза

50 років від дня народження Дмитра та Віталія Капранових (1967), українських письменників, видавців, публіцистів, громадських діячів.

24 липня день народження святкують двоє чудових українських письменників – Віталій та Дмитро Капранови. Як ви вже зрозуміли, вони – брати, та ще й до всього – близнюки. У миколаївській школі, яку вони закінчили у 1984 році, українську зовсім не вивчали. Хоча усі твори пишуть виключно рідною мовою.

Брати Дмитро та Віталій Капранови — українські письменники, публіцисти, видавці, громадські діячі. Були організаторами масштабного українського діаспорного руху. Очолили видавництво «Зелений пес», видали романи «Приворотне зілля», «Розмір має значення», «Щоденник моєї секретарки» і т.д.

Кілька цікавих фактів:

- Віталій та Дмитро народилися у Молдові, куди втекла їх бабуся після арешту чоловіка (його визнали "ворогом народу"), а виросли у Миколаєві, звідки була родом батькова сім’я.

- Українську мову у школі не вивчали. Їх звільнили від зайвого предмету за станом здоров’я. І саме через це, як вважають письменники, вони і досі люблять українську літературу.

- Обоє ходили до спортивної та музичної шкіл.

- Отримали дві вищі освіти у Росії. Однією із обраних ними спеціальностей була "Технічна кібернетика".

- Одружені зі сестрами-близнючками.

- Працювали у фармацевтичному та виноробному бізнесі.

- На початку 90-х почали писати першу книжку "Кобзар 2000", яку закінчили через 10 років і яку перевидавали уже кілька разів.

- Оскільки видавництво українських книжок занепадало, Віталій та Дмитро відкрили власний видавничий бізнес.

- 1999 року ‪‎письменники, канал 1+1 і бренд "Корона" вперше провели конкурс української гостросюжетної літератури "Золотий Бабай", у якому переміг Василь Шкляр з книгою "Ключ".

- У 2000 році вони заснували видавництво "Зелений пес", першою виданою книгою став роман "Я, зомбі" Леоніда Кононовича.

- У 2004 році написали свій другий роман під назвою "Приворотне зілля", а у 2006 – "Розмір має значення".

- Оскільки Дмитро та Віталій пишуть також для різних ЗМІ, у 2007 році вийшла збірка їх статей "Закон Братів Капранових".

Знайомство з новими творами Капранових

Новий роман «Забудь-річка», над яким працювали чотири роки. За словами самих авторів, якщо письменник у чомусь не розбирається — він про це пише. Тому, Капранови спробували розібратися з історією. Книга написана з життя, бо вміщує у собі елементи спогадів ветерана війни та феномену схожості людини.

Назву своєї книги Капранови віднайшли в українській міфології. Образ забудь-річки, в уяві предків — річка, яка тече між «цим» світом і «тим». І коли душа переходить з одного світу на інший, вона пролітає над річкою і все забуває. Також автори багато жартували. Зокрема про те, що відрізнити серйозний роман від несерйозного можна за наявності у ньому закладки.

З анотації: «Троє молодих людей завдяки гримасі потрапляють на війну під одним іменем – Степан Шагута. Комсомолець воює у дивізії „Галичина”, син офіцера УНР – у Червоній армії, а польський жовнір – в УПА. Багато років по тому випадково зустрічаються двоє їхніх нащадків і між ними спалахує кохання. Герої ведуть родинне історичне розслідування трьох доль, які переплуталися і стали фактично однією потрійною долею – долею українця у Другій світовій війні. Назва роману походить від старого язичницького символу – Забудь-річки, що розділяє світ живих та світ мертвих. Саме така Забудь-річка протікає між поколіннями у кожній українській родині».

Сюжет роману «Забудь-річка» закручений навколо долі трьох героїв: червоноармійця, солдата дивізії «Галичина» та партизана УПА. Інтрига полягає в тому, що всі вони опинилися на одній війні під одним іменем – Степан Шагута. Є в романі і любовна лінія. Вже в наші часи двоє нащадків Степана Шагути намагаються зрозуміти, хто вони – закохана пара, яку звела разом випадковість, чи все ж таки родичі.

Як розповіли автори, Степан Шагута має реального прототипа. Це ветеран Петро Галицький з села Нові Петрівці. Потрапивши до німецького полону, він віддав свої документи полоненому єврею, допомагаючи йому врятуватися. Потім їхні шляхи розійшлися і на світі стало двоє Петрів Галицьких.

«Ми маємо двох дідів. Один наш дід – червоноармієць, герой, кавалер ордену Червоної зірки, був поранений під Севастополем на Сапун-горі. А другий – 58-ма стаття, вісім років таборів, “ворог народу”. В радянські часи ми, буцімто, мали стидатися одного діда, а другим пишатися. А тепер все навпаки – пишатися повинні одним дідом, а стидатися іншого, бо він був окупант, колабораціоніст. Але ми любимо обох дідів і не готові одним з них весь час жертвувати. І ми вирішили про це написати книжку», – розповіли автори.

 «Мальована історія Незалежності України»

  

За словами письменників, вони намагалися коротко і зрозуміло переповісти історію України, використовуючи комікси і мапи. Це, переконані автори, дасть змогу зорієнтуватися у «такому складному питанні, як походження Української держави та боротьба за її встановлення, а пантеон героїв дасть приклад для наслідування».

Брати-літератори переконані: українці погано знають свою історію. Одна із причин полягає в тому, що «нас неправильно вчили», мовляв нема цілісного бачення історії.  Книгу здебільшого купують дітям, однак вона буде цікавою і дорослим, переконують Капранови. «На все про все – 80 сторінок. Це, мабуть, найтонша історичка книжка», – жартує Віталій Капранов.

Весь виклад базується на фактах, на які спирається історична наука і які підтверджені історичними джерелами. Крім того, при створенні книги автори консультувалися з істориками, філософами, культурологами. Книга починається трипіллям і закінчується сучасністю. Крім того, на картах позначені кордони України за різних часів.

Книга «Веселих свят!» розповідає про традиційні українські свята. У зміст книжки вміщено інформацію про кожне свято, про страви, які готували на свята, загадки, ігри, пісні та прикмети.

З чого починається кожне українське свято?

З того, що батько чи мати питають дітей: "Чи знаєте ви, який нині день?" І разом згадують-розповідають, що і як відзначають сьогодні.

Саме завдяки цьому невмирущому маленькому сімейному ритуалу українці від прадавніх часів аж дотепер зберегли традицію народних свят. І незгасимим вогником пронесли її крізь тисячі років випробувань та боротьби.

 Ми маємо власних дітей та замислювали цю книжку як таку собі "батьківську" оповідь про свята. Але не тільки. На цих сторінках зібрано пісні, ігри, святкові страви, традиції, загадки, прикмети, рукомисло - те, що робить святкові дні особливими й пам'ятними.

 Християнські та дохристиянські традиції тісно переплилися у свідомості українців та зіткали єдине полотно національного святкового календаря. Тому ми побудували розповідь без акценту на суто народних або релігійних особливостях. Кожна з українських земель має власні, неповторні традиції. Тому, у річищі загальних звичаїв, ми не забули й про місцеві особливості. Сподіваємося, що читачі збагатять подані нами відомості місцевим святковим досвідом. Те саме стосується й наведеної у книжці музики. Кожна українська пісня має багато варіантів мелодії, слів, особливостей виконання. Ми подаємо лише один з них, сподіваючись, що ви запитаєте про інші у своїх бабусь. Бо ж український народ склав і зберіг у своїй пам'яті тисячі пісень. Над створенням цієї книжки працювало багато людей: фольклористів, художників, музикантів, дизайнерів, етнографів, філологів. Звісно, на ста сторінках неможливо описати безкінечний світ українських традицій. Тому ми сподіваємося, що видання слугуватиме путівником українськими святами, за допомогою якого дорослі разом із дітьми віднайдуть для себе багато цікавих та мудрих святкових розваг - окрім традиційного застілля.

 А головне - пригадають, як святкували бабусі-дідусі, сусіди та односельці. І збережуть або й навіть відродять власні, особливі святкування.

Ми говоримо своєю мовою, віримо у свою правду, святкуємо свої свята - саме тому українці залишаються самобутніми й унікальними на тлі більш "глобалізованих" націй. Тож святкуємо по-українськи, бо ми того варті!

Електронні джерела:

Брати Капранови [Електронний ресурс] : Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії . – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8

Ми – Брати Капранови. Ви – наш улюблений читач [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://www.kobzar.com.ua/

Бурдейна О. Мальована історія незалежності України Братів Капранових - історія, яка читається без брому [Електронний ресурс] /Олена Бурдейна . – Режим доступу: http://blogs.korrespondent.net/blog/ukraine/3260310-malovana-istoriia-nezalezhnosti-ukrainy-brativ-kapranovykh-istoriia-yaka-chytaietsia-bez-bromu

Вертипорох О. Брати Капранови: «Власна історія – найбільша загадка для українців» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://vsiknygy.net.ua/interview/30809/

Підготувала: Л. Даниленко