8 ЛИПНЯ ВІДЗНАЧАЮТЬ ДЕНЬ РОДИНИ
Проблеми сім’ї на сторінках художніх творів
української літератури
Огляд літератури
Всім відомі твори з народного життя - повісті «Микола Джеря» та
«Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького, які стали чистими
перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім
рівнем, письменницькою майстерністю. Тут показано сільське життя родин,
сільські сварки. Повісті вчать нас, що
людина, незважаючи на соціальні умови, повинна бути великодушною, повинна
розуміти оточуючих, щоб ніякі причини, перешкоди, труднощі не змогли б зробити
з неї егоїста та власника.
Повість-поема «Поза межами
болю» Осипа Турянського допомагає зрозуміти цінність сім’ї, особливо
коли людина перебуває в екстремальній ситуації.
Основою сім’ї є любов, передусім любов між батьками. Хоча
подружжя Половців (новела «Шаланда в морі» Юрія
Яновського) прожило у злагоді, повазі, взаємовиручці довге життя,
їхні почуття і на старість залишилися по-юнацьки чистими і світлими.
Довір’я, вірність, самопожертва, взаєморозуміння, бережливе
ставлення одне до одного є основою сім’ї Михайла і Соні (новела «Три
зозулі з поклоном» Григора Тютюнника).
Ганна Чураїха (роман у віршах «Маруся
Чурай» Ліни Костенко) народила доньку з великої любові (автор захоплено
розповідає про піднесене почуття Ганни і Гордія Чураїв).
У родині треба навчитися розуміти один одного – так, як
це готові робити і роблять Микола Баглай і Єлька Чечіль (роман «Собор» Олеся Гончара). Тільки добре і світле, повертає їй
віру в людей, у їхню доброту і честь, справедливість.
Сім’я, побудована на ненависті між подружжям, – це сім’я Гнідих (роман «Місто» Валер’яна Підмогильного).
Сім’я, яка сповідує фальшиві цінності, бездуховна і прагматична;
у ній культивується пристосуванство і брехня, егоїзм і підлість (повість «Іван Іванович» Миколи Хвильового).
Славна родина Запорожців (кіноповість «Україна в огні» Олександра Довженка) має
свої цінності, зокрема в ній живе культ матері.
Сильну сім’ю подружжя створює власними руками, а не
покладається на чиюсь допомогу чи щасливий поворот долі. Так, Марія (однойменний роман Уласа Самчука) не захотіла жити з нелюбом у багатстві, вибрала
життя з коханим, правда, у великій бідності.
У вірші «Пісня про рушник»
Андрія Малишка мати відкриває синові сповнений краси світ – «росянисту
доріжку, зелені луги, солов’їні гаї», шелест трав, щебетання дібров. Мати –
берегиня сина і доньки: вона на щастя, на долю дає власноруч вишитий рушник, щоб
вберегти дитину свою від лихого, щоб захистити від невдач, щоб помножити сили у
випробуваннях.
Таким же оберегом є й сорочка, вишита мамою «червоними і
чорними нитками» (вірш «Два кольори» Дмитра Павличка).
Та сорочка допомагає не заблукати в життєвій безвісті, а неодмінно вертатися
«на свої пороги».
Мати дає перші уроки високої моралі синові, який ще лежить
у колисці: можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір
вибирати», «можеш вибирати друзів і дружину, вибрати не можна тільки
Батьківщину» (поезія «Лебеді материнства» Василя
Симоненка). Справжній патріотизм, наголошує автор, передається
дитині з молоком матері.
У вірші «Пісня про матір»
Бориса Олійника добра, невсипуща мати-трудівниця іде в
засвіти («за межу»), виконавши свою місію: вона «навчила дітей, як на світі по совісті
жити», залишила після себе світ краси і поезії («всі райдуги із журавлями, і
срібло на травах, і золото на колосках»).
.
У п’єсі «Дикий Ангел»
Олексій Коломієць вивів повнокровний привабливий образ батька
– справжнього глави сім’ї. Так, Платон Микитович заробляє (навіть тепер, перебуваючи
на пенсії), продовжує навчати і виховувати своїх чотирьох уже дорослих дітей,
відчуває відповідальність за їхні вчинки.
У новелі «Дитинство» Юрія
Яновського створено образ прадіда Данила – мудрого, тактовного,
культурного, поетичного чоловіка. Він щиро любить малого Данилка, однак не
захищає від справедливого покарання матір’ю (у сцені прочитується єдність вимог
у вихованні дитини дорослими). Прадід учить хлопчика витривалості, силі духу,
поміркованості, оптимізму.
Хоч і не був звінчаний зодчий Софії Київської Сивоок з княжою
донькою Ярославою (роман «Диво» Павла Загребельного),
однак сім’я у них була (Ярослава народить від Сивоока сина). Чоловік повинен
захищати дружину, оберігати її від усього злого. Ігноруючи смертельну небезпеку,
Сивоок свідомо рятує кохану від переслідувань, а сам гине.
Грицько Васюренко (новела «Син»
Валер’яна Підмогильного) знемагає від голоду (події відбуваються 1921
року), однак з останніх сил намагається порятувати від смерті стару матір:
міняє в місті одяг на хліб, годує її, докоряє собі, що з’їв більше, аніж треба
було б (отож ніби вкрав у матері шматок хліба).
У новелі «Мати» Григорія
Косинки син будь-що прагне врятувати вмираючу матір, незважаючи на
смертельну небезпеку (на околиці села між собою б’ються білополяки, червоноармійці,
гайдамаки). Хлопець свідомо кидається у кривавий вир.
У романі «Тигролови» Івана
Багряного Наталка з братом Грицем гордяться батьком – досвідченим і
мудрим звіроловом, шанують матір – берегиню родини. Діти з вдячністю приймають
науку батьків-патріотів і самі виростають патріотами України.
З великим пафосом розповідає малий Сашко про свого батька
(кіноповість «Зачарована Десна» Олександра
Довженка): «з нього можна було писати лицарів, богів, апостолів,
великих учених чи сіячів – він годивсь на все». Батько вміє все робити; він
дужий, тому так затишно хлопчикові з ним. З великою любов’ю розповідає Сашко і
про матір, яка найбільше любить саджати що-небудь у землю, щоб «проізростало», і
радіє, «коли вилізає з землі всяка рослиночка». Гарне слово у творі знайдено і
про діда Семена, який був «дуже схожий на Бога» і «любив гарну бесіду і добре
слово, був добрим духом лугу і риби, розмовляв з усім живим».
У вірші «Українське
альфреско» Ліна Костенко показує, на перший погляд, ідилічну
картинку – у заквітчаній хаті живуть дід і баба, у яких є навіть курочка ряба,
що несе «яєчка золоті». Одного не мають старенькі – онуків, яким можуть
розказати стільки казок. А може, онуки є, та забули дорогу до дідуся й бабусі.
А може, ту дорогу не пам’ята-ють їхні батьки – невдячні сини і доньки самотніх
старих людей.
Молодий чиновник Володька Лобода (роман «Собор» Олеся Гончара) зрікається батька і
примушує старого чоловіка вийти з рідної оселі та й поселитися в будинку металурга
(будинку для престарілих). Батько, так думав син, заважав Володьці творити
кар’єру. Батькопродавець (так називають Володьку односельці) не відчуває
докорів совісті, сумління.
У поезії «Та було у матері
чотири сини» Бориса Олійника сини геть забули про свій обов’язок –
доглядати стару неньку. Хлопці десятки років не показувалися на порозі рідного
дому. Тому й не пам’ятають материну пісню, соромляться рідної мови. Та й дорогу
до села, де стоїть батьківська хата, вони ледве відшукали на карті…
Складні стосунки князя Ярослава Мудрого з дружиною
Інгігердою (драматична поема «Ярослав Мудрий» Івана
Кочерги). Інгігерда зневажає
чоловіка (адже в його жилах тече кров рабині), навіть стає на чолі збройного виступу
проти князя. Здавалось, два десятки років ненависті так поруйнували душу
княгині, що повороту до сімейної злагоди не буде. Однак горда Інгігерда перетворюється
на лагідну Ірину.
Борис Олійник пропонує свій «рецепт» вирішення вічної проблеми батьків
і дітей». Батьки і діти повинні пустити один одного у свій світ – з його
проблемами, стражданнями, надіями. Так, як це робить батько з поеми «Урок».
У новелах «Я (Романтика)»
і «Мати» Миколи Хвильового розказано про одну з найбільших
трагедій – руйнування сім’ї. У першій новелі син свідомо і холоднокровно вбиває
матір заради чистоти більшовицької ідеї (справжній комунар), ствердження
власної відданості соціалістичній революції. У новелі «Мати» теж
розпадається сім’я, адже обидва брати – Остап і Андрій – так ненавидять один
одного, що понад усе бажають братової смерті. Сини не тільки не слухають матір,
яка благає їх помиритися; вони кепкують зі старенької, принижують її,
погрожують їй.
Подібне страшне горе – братовбивство – увійшло в сім’ю
рибалки Мусія Половця: від братньої руки в один день загинули троє синів
(новела «Подвійне коло» Юрія Яновського).
Забули молоді Половці добру батькову науку: «Тому роду не буде переводу, в
котрому браття милують згоду».
Джерела інформації:
Бабійчук Т. Проблеми сім’ї на сторінках художніх творів української
літератури/ Тамара Бабійчук // Українська література в загальноосвітній школі .
– 2015, № 4. – С. 23-26 . – Режим доступу: . – Назва з екрану. – Дата звернення:
9.07.18
