26 квітня весь світ схиляє голову в пам'ять жертвам
Чорнобильської катастрофи. Аварія на Чорнобильській АЕС, полум'я її бурхливої
пожежі висвітило кожного, хто там працював і хто там жив, хто був поруч з бідою
у ту трагічну хвилину і хто нині з відстані літ несе у серці біль за страшну
трагедію людства.
ЗНАЙОМТЕСЬ З КНИГАМИ
ПРО ЧОРНОБИЛЬСЬКУ КАТАСТРОФУ 1986 РОКУ
Завгородній Ю. Задовгий день
"Ч". Зона поза часом [Текст] : роман / Ю. Завгородній. - Львів :
Кальварія, 2012. - 176 с.
Відомий поет, перекладач, прозаїк та інженер (а після
Чорнобильської катастрофи — головний інженер Управління будівництвом
Чорнобильської атомної електростанції, ліквідатор наслідків аварії) Юрій
Завгородній узявся за найважче — передати словами зростання непорозуміння між
душевними друзями, з котрих (за рівних стартових умов) один знає, що скоро
стане мертвим (і таки помирає), а другий не відає, чи сам надовго ще залишиться
живим.
…Весна. Вирує святковий вечір у столиці України.
Центральною вулицею блукає самотня людина, занурена в себе й наче відокремлена
від святкової атмосфери. Поночі цей чоловік, на ім’я Северин, повертається
додому. Там він не перестає згадувати загиблого товариша, читає його листи,
намагаючись «якось порозумітися з потойбіччям...». Отакі головні декорації та
сюжет цієї книжки.
Автор також майже не торкається теми глобального значення
чорнобильської аварії й лише пунктирно прокреслює її екологічний зміст. Але
якимось чином у книжці, яка цілком складається зі звернених до себе й померлого
друга монологів головного героя, позбавлених хронологічної організованості,
ремінісценцій та уривків ліричних віршів, — гуде неспинний фон Чорнобиля.
Ця книжка є роздумами над загальнолюдськими проблемами,
візіями зболеної пам’яті, які не створюють цілісного епічного полотна, а
намагаються змалювати давні події через окремі фраґменти доль двох людей, які з
різних причин опинилися в «Зоні поза часом», що є тільки тлом подій одного
задовгого дня.
Юрій Завгородній: «Минуло досить часу відтоді, не все можна згадати, як було щодня. Хто й
коли хворів, кого й коли не стало... Крім того, я на той час не думав, що
колись візьмуся за прозові твори, не вів щоденників, нотаток, а у творі
документальному чи наближеному до реальних фактів не можна припускатися помилок
в іменах, подіях, датах, навіть у таких дрібницях, коли хто кому й що саме
сказав. А хіба ж можна згадати поіменно тисячі людей, які пройшли через Зону?
Я написав суто психологічний роман про болісне
непорозуміння між побратимами через випадково зронене недоречне слово. Болюча,
але життєво правдива бувальщина. Чорнобильські події в романі стали просто тлом
для тої драми, проте в описах чорнобильських епізодів нема жодної вигадки —
тільки те, що досі пам’ятається з побаченого на власні очі».
Юрій Степанович Завгородній народився 14 липня 1940 року на Дніпропетровщині, але дитячі та шкільні
роки минули в Росії, на землях давніх вольностей Господина Великого Новгорода.
1962 року закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут, але не
склалося працювати в Україні, довелося виїхати за її межі більш як на двадцять
років - будував електростанції в Латвії та Республіці Комі. В Латвії захопився
перекладами з латвійських поетів, які час від часу з'являлися в Україні друком
у часописах або в поетичних альманахах. У кожній поетичній книжці переклади
представлено окремим розділом "З латвійського берега".
До Києва повернувся на ліквідацію наслідків
чорнобильської катастрофи, яка надовго не відпускала від себе, постійно
поповнюючи поетичну книжку "Зона поміж часом".
Перші вірші друкувалися ще в студентські роки, потім були
тільки випадкові публікації, найчастіше у Латвії в перекладах на латвійську чи
російську мови, а перша книжка поезій вийшла друком лише після повернення в
Україну. Книжці передували численні публікації добірок у різних газетах та
журналах. 1993 року став лауреатом премії імені Володимира Сосюри.
Основні збірки поезій та поетичних перекладів з
латвійської, що вийшли у видавництві "Український письменник":
“Тече між пальцями пісок” (1993), “Поміж вчора і завтра”
(1994), “Насіння в снігу” (переклад поезій латвійського поета Кнута Скуєнієкса)
(1994), “На часі проща” (1995), “Прочинене в часі вічко” (1996).
З найперших віршів і, вірю, до останніх рядків, що
покладу на папір чи закарбую в пам'яті "...це неосяжність споконвічної
віри батьків у святій простоті щоранкових молитв...минають поволі віки і
міняються лики богів - не міняється Слово в Молитві..."
Помер у 2012 році..
Яворівський В. Марія з полином наприкінці століття : роман / Володимир
Яворівський ; [ред.: Ю. Буряк]. —КИЇВ : Укр. письм., 2011. — 238 с.
У романі В. Яворівського «Марія з полином наприкінці
століття» трагедія чорнобильської катастрофи розкривається через долю родини
Мировичів, батьківська оселя якої знаходилась у селі Городища, розташованого всього
за двадцять километрів від атомної станції. Автор, нічого не приховуючи і
називаючи речі своїми іменами, оприлюднює страшну правду про справжні наміри й
шляхи імперії до дешевого збагачення, нехтування Москвою долями України й
українців.
Роман написаний на основі кореспондентської роботи автора
в тридцятикілометровій зоні під час аварії.
Володимир Олександрович Яворівський народився 11 жовтня 1942 року в селі Теклівка
Крижопільського району на Вінниччині. Закінчив філологічний факультет Одеського
держуніверситету. Працював у пресі. Автор багатьох книжок, оповідань і
повістей, з-поміж яких "А яблука падають...", "Гроно стиглого
винограду", "З висоти вересня", романів "Ланцюгова
реакція", "Оглянься з осені", "Автопортрет з уяви",
"А тепер − іди", художньо-документальної повісті "Вічні
кортеліси" та ін.
Художні твори про Чорнобиль
Драч І. Чорнобильська мадонна / І. Драч // Анатомія
близкавки / І. Драч. – Х., 2002.— С.304-334.
Поема про аварію на Чорнобильській АЕС.
Гуцало Є. Діти Чорнобиля / Є. Гуцало; Худож. оформ. Т.
Семенової.— К.: Соняшник, 1995.— 104 с.: ілюстр.
Розповіді про трагічне життя дітей, які постраждали
внаслідок катастрофи.
Луків М. [Добірка віршів про аварію на ЧАЕС] // Сади
цвітуть під небесами / М. Луків. — К., 1998. — С.16-19.
Матвієнко В. Монолог у дорозі з Чорнобиля. Пекло / В.
Матвієнко // Люблю я свою Україну / В. Матвієнко.— К., 1997.— С.20-23.
Вірші про Чорнобиль.
підготувала Л.М. Даниленко
.
Немає коментарів:
Дописати коментар