Всесвітній день письменника - 3 березня

3 березня - Всесвітній день письменника

Всесвітній день письменника відзначається за рішенням 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, що відбувся 12-18 січня 1986 року. ПЕН-клуб був заснований у 1921 році.

Назва організації – абревіатура, утворена першими літерами англійських слів poets- поети, essayists – нарисовці, novelists – романісти (слід відзначити, що абревіатура в даному випадку співпадає зі словом pen – ручка в перекладі з англійської). Ідея її створення належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт. Першим президентом ПЕН-клубу став Джон Ґолсуорсі. В 1923 році відбувся перший конгрес ПЕН-клубу в Лондоні, в той час ПЕН-центри були створені у 11 країнах світу. Сьогодні подібні центри діють в 130 країнах.

Цікаві факти про письменників

Корнія Чуковського насправді звали Микола Васильович Корнейчуков.

Джек Лондон був соціалістом, а крім того - першим в історії американським письменником, який заробив своєю працею мільйон доларів.

Агата Крісті страждала на дисграфію, тобто практично не могла писати від руки. Всі її знамениті романи були надиктовані.

Едгар Аллан По все життя боявся темряви, а Оноре де Бальзак завжди писав у темряві. Марк Твен був непоганим винахідником. Серед його розробок - блокнот з відривними листочками для журналістів, шафа з розсувними полками, саморегульовані підтяжки, а також самий геніальний з його винаходів - машинка для зав’язування краваток!

Діккенс не міг працювати, якщо столи і стільці в його кабінеті не стояли так, як треба, а у Лорда Байрона було чотири домашніх гусака, які всюди слідували за ним, навіть на громадських зборах.

Літературний калейдоскоп:
М.Гоголь, Л. Глібов, Г. Маркес:

4 березня - 165 років з дня смерті

Миколи Васильовича Гоголя 
(1821 – 1852),

українського та російського письменника

Микола Васильович Гоголь — відомий російський письменник. Його твори відомі на весь світ. А ось зібрані найцікавіші факти про Гоголя, про які знає не кожен.

1. Н.В. Гоголь походив з роду славних українських козаків. Він народився на Полтавщині в Україні, в сім’ї поміщика полтавської губернії.

2. Ім’я майбутнього письменника отримав на честь ікони Святого Миколая, яка зберігалася в церкві містечка, де жили його батьки (Великі Сорочинці).

3. У сім’ї Миколи Васильовича було дванадцять дітей — шість дівчаток і шість хлопчиків.

4. Крім захоплення письменницькою справою, М.В. Гоголь любив займатися рукоділлям. Він добре готував, в’язав, шив, кроїв.

5. Цікаві факти про Гоголя стосуються його неординарної особистості. Так, він любив ходити по лівій стороні вулиці, тому завжди натикався на перехожих.

6. Незвично те, що Микола Васильович у шкільні роки писав досить посередні твори, а успішним був в російській словесності і малюванні.

7. Для вирішення творчих питань при написанні чергового шедевра, Гоголь займався дуже дивною справою: він скачував з білого хліба кульки і гриз збережені з обіду шматочки цукру.

8. Свою популярність М. В. Гоголю принесла збірка «Вечори на хуторі біля Диканьки».

9. П’єса «Ревізор» була написана на основі реальних подій, свідком яких був сам Пушкін.

10. Другий том великої поеми «Мертві душі» спалив сам письменник в 1852 році.

11. Н.В.Гоголь дуже любив досліджувати історію України. Саме таке захоплення підштовхнуло його до написання «Тараса Бульби».

 Пропонуємо переглянути електронні джерела:

Таємниці Гоголя [Електронний ресурс]  /В.Якушев // ХайВей Тобі є що сказати світові! . - Режим доступу:  http://h.ua/story/57426/. - Назва з екрану

…В історії зустрічі батька та матері Гоголя не обійшлося без божого провидіння та чудесного зцілення…

…Пантелеймон Куліш писав, що мати Гоголя дала обітницю: якщо народиться син, назвати його Миколою, на честь чудотворної ікони, яка називалась Миколою Диканьським. Вона також просила священика Диканьки молитись доти, доки не дадуть йому знати про щасливе народження дитини і не закажуть вдячний молебень…

Маловідомі сторінки  з життя Миколи Гоголя [Електронний ресурс]  /Черниш Андрій, НТУУ «КПІ» . - Режим доступу:  http://ukrconf.fl.kpi.ua/?page_id=976&cpage=1

Таємничий та незбагненний Гоголь: цікаві факти про письменника [Електронний ресурс] / Елена Шевченко . – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=B2ofsN-uXms . – Назва з екрану

Тайны Века. Николай Гоголь. Тайна смерти [Електронний ресурс] / Секретные материалы (Сlassified material). – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=S2gGEVjXPL4 . – Назва з екрну

Птица-Гоголь - Леонид Парфёнов (2009) [Електронний ресурс] /AllDigits.biz  . – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=-11TxEyQLaE . – Назва з екрану

   

5 березня - 190 років від дня народження

Леоніда Івановича Глібова 
(1827 – 1893),

українського поета, байкаря, журналіста, видавця

Народився в родині управителя поміщицького маєтку. Навчався спочатку вдома: вчителькою його була мати Орина Гаврилівна, культурна та освічена жінка. Змалечку Леонід дуже любив всякі рослини, охоче доглядав за квітами, за що його прозвали "квітчастим королем". До нього навіть "прилипло" жартівливе привітання: "Здоров був, Льолику, квітчастий королику!"

З 1840 року вчився в Полтавській гімназії. На початку 1847 року видав книжечку "Стихотворения Леонида Глебова 1845 и 1846". Замість очікуваних лаврів, перша книжка принесла авторові лише неприємності - інспектор гімназії зробив Глібову "внушение" та пригрозив карцером. Однак Глібов і далі продовжував писати.

Того самого року важка хвороба змусила Глібова перервати навчання й повернутися додому. Після невдалої спроби вступити на медичний факультет Київського університету він 1849 р. вступає до Ніжинського ліцею князя Безбородька, вихованцями якого свого часу були М. Гоголь та Є. Гребінка. Під час навчання він 1953 року на сторінках неофіційного відділу "Черниговских губернских ведомостей" друкує близько тридцяти українських байок, започаткувавши новий напрям у своїй творчості. Після закінчення 1855 р. ліцею Глібова було призначено вчителем історії й географії в Чорному Осколі на Поділлі.

1858 року поет переїздить до Чернігова, де дістає посаду вчителя географії в місцевій чоловічій гімназії, а згодом призначається наглядачем благородного пансіону при ній. Л. Глібов був учителем Петра Косача — батька Лесі Українки. Учні завжди з повагою відгукувалися про свого вчителя, знали напам'ять його байки.

Свої байки та вірші Глібов друкував у журналі "Основа", що з 1861 p. виходив у Петербурзі. В середині 1861 р. поет почав видавати тижневик "Черниговский листок" (російською й українською мовами), що мав виразний літературний ухил і виходив за своїм значенням за межі місцевого органу, особливо після припинення 1862 р. видання "Основи". Значну частину статей для "Черниговского листка" писав сам Глібов, публікуючи їх під кількома псевдонімами. Глібов сам був його і редактором, і автором, і коректором.

1863 р. у Києві в серії «Для народного читання» вийшла перша збірка байок Глібова. З'явившись у час сумнозвісного валуєвського указу, яким заборонялося видавати книги українською мовою, вона відразу була заборонена для народних шкіл, а частина тиражу знищена. «Черниговский листок» заборонили і встановили поліційний нагляд за Глібовим. Розпорядженням міністра освіти його звільнили з посади вчителя. Позбавлений роботи, Глібов 30 жовтня 1863 р. виїхав у Ніжин до батьків дружини.

Біда за бідою підкрадається в родину Глібових. Спочатку Леонід Іванович втратив улюблену доньку Ліду, потім померла його дружина. Після цих бід Глібов надовго замовк. Наприкінці 1867 р. Глібову вдається влаштуватися завідуючим чернігівською земською друкарнею.

Справжнє творче палання повернулося до Глібова наприкінці життя. Він починає друкуватися в галицьких журналах «Дзвінок» і «Зоря». За останні чотири роки письменник створює українською мовою більше, ніж за весь попередній час. Популярність його зростає. Протягом 1890-1893 років байкар написав понад 50 віршованих загадок, жартівливих пісеньок та акровіршів для дітей. Ці дотепні, щирі, досконалі за формою твори друкувалися під псевдонімом «дідусь Кенир», В пошані й славі, але майже зовсім сліпим доживає Л. Глібов останні свої дні. 10 листопада (29 жовтня) 1893 року від астми й хвороби серця на 66 році життя його не стало. Ясного й теплого осіннього дня Чернігів проводжав в останню путь свого улюбленого поета, який свого часу писав:

«Висне небо синє.

Синє, та не те.

Світить, та не гріє

Сонце золоте...»

  

Пропонуємо переглянути електронні джерела:

Леонід Глібов [Електронний ресурс] / Ліда Шостакова  . – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=A5ncAFeH60w . – Назва з екрану

Леонід Глібов [Електронний ресурс]  /Українська література - Електронна бібліотека – Все для вивчення української літератури. – Режим доступу : http://ukrclassic.com.ua/katalog/gg/glibov-leonid/156-leonid-glibov-biografiya . - Назва з екрану

Біографія Л Глібова VOB [Електронний ресурс] / Olena Kholod . – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=yBFTp1GlRJc&t=1s . – Назва з екрану

Байка "Коник стрибунець" [Електронний ресурс] / Чадо Боже . – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=2LH-jGKPvr8 . – Назва з екрану

***

ГЛІБОВ ЛЕОНІД ЗОЗУЛЯ Й ПІВЕНЬ

 - Як ти співаєш, Півне, веселенько...

- А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,

Виводиш гарно так і жалібненько,

Що іноді аж плачу я...

Як тільки що почнеш співати,

Не хочеться й пшениченьки клювати,

- Біжиш в садок мерщій...

- Тебе я слухала б довіку, куме мій,

 Аби б хотів співати...

- А ти, голубонько, ти, кралечко моя,

Поки співаєш на калині,

То й весело мені, і забуваю я

Свою недоленьку, життя своє погане

Та безталанне...

А тільки замовчиш Або куди летиш,

-  Заниє серденько, неначе на чужині... 

І їстоньки - не їм, і питоньки - не п'ю 

Та виглядаю все Зозуленьку мою. 

Як гляну на тебе - така ти невеличка,

Моя перепеличко,  А голосочок-то який!.. 

Тонесенький, милесенький такий...

Куди той соловей годиться?

- Спасибі, братику, за добреє слівце.

Як не кохать тебе за це?.. 

І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця;

 І далебі, що так,- пошлюся я на всіх.-

 Де взявся Горобець, підслухав трохи їх

Та й каже: - Годі вам брехати 

Та одно другого знічев'я вихваляти!

 - Пурхнув - та й був такий.

За що ж,- хто-небудь попитає,

-  Зозуля Півня вихваляє? 

За те, що Півень годить їй 

Та потакати добре вміє:

Рука, як кажуть, руку миє.

6 березня -  90 років від дня народження

Габрієля Гарсія Маркеса 
(1927 – 2014),

колумбійського письменника-прозаїка,

 журналіста, видавця і політичного діяча;

лауреата Нобелівської премії з літератури (1982)

Народився 6 березня 1928 року в прибережному колумбійському містечку Аракатака. Виховували його бабуся і дідусь, які познайомили його з переказами, фольклором і народною мовою цієї провінції. У 1940 виїхав до Боготи вчитися в єзуїтському коледжі.

У 1946 році за наполяганням батьків вступив до Національного університету Боготи на юридичний факультет. На третьому курсі Габріель познайомився з молодою дівчиною Мерседес Падро, яка стала його дружиною. Не довчившись один рік, Маркес залишає університет і збирається стати журналістом. У 1950-му він починає писати перші статті для місцевої газети «Ель Херальдо», вступивши в одну з великих груп журналістів.

У 1955-1956 році Маркес співпрацював зі столичною пресою, де публікував рецензії на кінофільми й аналітичні статті на гостросоціальну тематику. В якості кореспондента працював в Італії та Франції, в 1957 повернувся в Колумбію, згодом жив у США, Іспанії, на Кубі, в Мексиці. Ставши повноцінним кореспондентом, Маркес часто відвідує з робочими візитами Європу і США. Побував Габріель і в тодішньому СРСР, виступивши штатним співробітником на столичному фестивалі молоді.

У 1959 році у автора народився син — майбутній відомий кінорежисер.

Перша повість Гарсіа Маркеса «Опале листя» (1955) відкриває обширний прозаїчний цикл про Макондо, спекотне прибережне містечко, зануреному в атмосферу катастроф, епідемій і чудес. Хроніку Макондо продовжують повість «Полковнику ніхто не пише» (1961) і роман «Лиха година» (1966), а завершує її знаменитий роман «Сто років самотності» (1967). Саме за останню книгу автор отримав премію Ромуло Гальєгоса (1972) і Нобелівську премію з літератури (1982). Перу Гарсіа Маркеса належать також збірка оповідань «Похорон Великої Мами» (1962), романи «Осінь патріарха» (1975), «Хроніка оголошеної смерті» (1981) і «Кохання в час холери» (1986), Записник з моїми сумними курвами (2004 ), Генерал у своєму лабіринті (1989).

Останніми великими роботами письменника стала книга «Жити, щоб розповісти про життя» та збірка «Я тут не для того, щоб говорити промови».

У 1989 році лікарі виявили у письменника ракову пухлину в легенях, але після операції в 1992 році хвороба призупинилася. Але письменник продовжував відчувати проблеми зі здоров’ям. Медичне обстеження в 1999 році виявило у нього інше онкологічне захворювання — лімфому. Після йому довелося перенести дві складні операції в США і Мексиці і довгий курс лікування.

17 квітня 2014 після перенесеної інфекції, він помер у себе вдома в Мехіко від ниркової недостатності.

 

 

Габріель Гарсія Маркес: творець літературних феєрій  [Електронний ресурс] /. – Режим доступу: http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2014/04/140404_obit_gabriel_garcia_markes_  . – Назва з екрану

ТОП-10 найяскравіших фактів з біографії Габріеля Гарсіа Маркеса (ФОТО) [Електронний ресурс] . – Режим доступу http://espreso.tv/article/2014/04/18/top_10_faktiv_z_biohrafiyi_habrielya_harsia_markesa

25 культовых цитат Габриеля Гарсии Маркеса [Електронний ресурс] . – Режим доступу https://www.adme.ru/vdohnovenie-919705/ego-sto-let-odinochestva-zakonchilis-670955/

Паоло Коэльо "Цените жизнь" Предсмертное письмо Габриэля Гарсиа Маркеса [Електронний ресурс]/ Александр Гончаров *ВечеСЛАВ*  . – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=Y-vrqQ7j0zI  . – Назва з екрану

Сто лет одиночества - Маркес Габриэль Гарсия  [Електронний ресурс]  : 1.ч (аудиокнига) / Artem Yrsov . – Режим доступу:  https://www.youtube.com/watch?v=nCxu6oo-PVE  . – Назва з екрану

Сто лет одиночества - Маркес Габриэль Гарсия  [Електронний ресурс]  : 2.ч (аудиокнига) / Artem Yrsov . – Режим доступу:  https://www.youtube.com/watch?v=3EX6X673ocw   . – Назва з екрану