80 річні ювілеї 2017 року письменників, які жили й працювали в м. Миколаєві,
на Миколаївщині
80 років від дня народження А. А. Логвиненка-Славути, поета,
кіносценариста, публіциста, уродженця смт Врадіївка (1937-2012)
Логвиненко – Славута, український
поет, публіцист, кіносценарист. Родом поет із Врадіївки, Миколаївської області.
Багато років працював на журналістський роботі в Криму, потім у Києві. Був
заступником голови спілки письменників України.
Це людина надзвичайного патріотизму
та високого поетичного обдарування, котра за Україну, за праве діло готовий був
покласти і тіло і душу.
Якщо колись велінням неба
Вкраїну викуп не мине.
І їй заручник буде треба, -
То я ось тут.
Беріть мене.
Творчість Анатолія Логвиненка - це своєрідний зріз сучасного життя,
пристрасна і відверта розмова про
негаразди нашого сьогодення. Це вірші – то висловлене наше мовчання. Душа
автора на небесах (він помер у 2012 році), а його поезії написані тоді, по
гарячих слідах подій, звучать актуально і тепер.
У багатьох віршах Анатолія Славути
рядки дзвенять болем за кращу, щасливу долю України, за гідне майбуття її багатостраждального народу. Автор не байдужий до найменшої зради, мук
селян на фоні шоу і шабашів розваг.
Мабуть, болі поета шукають ліку у
нас. Віримо, що український народ подолає ці болі і мудре слово оздоровить
душу, що біль поета розділиться на мільйони часток і тоді поменшає горя на
Землі…
Неменше цікава і лірика Логвиненка – Славути. Якщо
політичній поезії поета притаманні виклик, пульсуюча енергія рядка,
емоційність, в якісь мірі навіть жорсткість, то такі вірші як «Взялось усе
гречаним медом», «Берегиня», «Наука», «З лиця землі зійшло село моє» тощо,
вводять у світ вічних почуттів, переплітаються з глибокими переживаннями, які
супроводжують людину все життя.
Нова книга Анатолія
Славути-Логвиненка «Відторгнення серця» немов камертон для нашого очищення від
недуг і болю. Вона є своєрідним виразником наших думок і почуттів. Адресована
вона всім не байдужим до долі України, її народу і майбутнього. Кажуть, що
через біль приходить оздоровлення, то, може, і настав час українській нації
прокинутись здоровою і сильною. Нехай залишиться лише біль, викарбуваний у
слові поетом Анатолієм Славутою-Логвиненком.
Славута-Логвиненко А.А. Відторгнення
серця [Текст] : вірші. - К.: Золоті
Ворота К.: Золоті Ворота, 2013 . – 200 с.
Славута-Логвиненко Анатолій Андрійович
[Електронний ресурс] / Сучасна енциклопедія України. – Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=56110
. – Назва з екрану
➤➤➤➤➤➤➤➤➤
80 років від дня народження О. С. Різниченка, поета, який жив і працював у Первомайську (1937)
Поет і правозахисник Олекса
Різниченко (Різників) народився 24 лютого 1937 року в м. Єнакієвому, Донбас.
1948 року родина, тікаючи від голоду,
переїхала до м. Первомайська Миколаївської області. 1968 року Олекса
закінчив філологічний факультет Одеського університету. Двічі репресований: у
1959-1961 та 1971-1977 роках. Відбув у таборах 7 років. 1991 року
реабілітований по обох справах. 1990 року, опублікувавши збірку віршів «Озон»
(Одеса: Маяк), був прийнятий до Спілки письменників України.
Видав також збірки поезії «Терновий вогонь» (1993), «Наодинці з Богом»
(1998), «Промінь з Одеси: Поема про Ніну
Строкату» (2000), «Двострунне грало: Сонети» (2002), «Ілейко, з Бога турейко: Епічна поема»
(2004), «Окупація: Поеми» (2005), «Сміх
на гаку» (2005), «Бран: Містерія» (Одеса, 2006); книги прози «З людей» (2000); мовознавчі
дослідження «Спадщина тисячоліть. Чим українська мова багатша за інші» (Одеса:
2001; перевидання, Харків: Просвіта, 2003), «Одноримки» (Українські омоніми –
через авторські римування, 2002), «Складівниця української мови» (2003), «Їдло 33-го: Словник голодомору» (2003);
документальну публіцистику.
Лауреат премій ім. П. Тичини, ім. К.
Паустовського, «Твої імена, Одесо – 2001», ім. Тараса Мельничука. З 1996 року
живе в Одесі, працює керівником літературної студії «Гарт».
Олекса Різниченко в
мережі Інтернет
Різників Олекса Сергійович [Електронний
ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія. - Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Дроздовський Д. Олекса Різниченко - шлях безумної подорожі [Електронний
ресурс] // Віртуальна Русь. - Режим доступу: http://ruthenia.info/txt/drozdovsky/rizn.html
Різників Олекса Сергійович [Електронний
ресурс] // Диседентський рух в Україні. - Режим доступу:
http://archive.khpg.org/index.php?id=1120820683
Суховецький М. Олекса Різниченко:
«Дослідження української – найсолодше моє заняття» [Електронний ресурс] /ЛітАкцент.
– Режим доступу: http://litakcent.com/2009/11/09/oleksa-riznychenko-doslidzhennja-ukrajinskoji-%E2%80%93-najsolodshe-moje-zanjattja/
«Домінанта національного у творах
Олекси Різниченка» [Електронний ресурс] : до 80-річчя від дня народження /Одесский
краевед. – Режим доступу: http://kraevedodessa.blogspot.com/2017/02/80.html
➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤
80 років від дня народження О. В. Зими, письменника, який жив і працював у Миколаєві (1937-1986)
Олександр Вікторович Зима народився
8 березня 1937 року в селі Рибальче на Херсонщині. Дитинство припало на роки війни.
Свої перші твори Олександр почав писати вже в школі, але першу книжку „Хліб для
подорожнього” надрукував лише в 1971 році. Письменник закінчив факультет
журналістики Державного Лвівського університету, працював кореспондентом газети
„Молодь України”, редактором Львівського радіо й телебачення, у видавництві „Молодь”.
Твори Олександра Зими дуже людяні.
Про своїх земляків, проблеми причорноморського краю він розповів у романі «Мідний
серпень» (1982), повістях «Змійові кучугури» (1971) і «Жолуді на піску» (1983),
книзі оповідань «День молодого сонця» (1973). У повісті «Терези» (1983), науково-фантастичному
романі «День на роздуми» (1987) зобразив світ людей науки. Олександр Зима писав
також чудові історії для дітей. У видавництві «Веселка» вийшли друком збірки
казок для молодших школярів «Казки Дивогляда» (1981), «Малий поводир» (1985), книжка
оповідань «Виростимо сад» (1987).
На жаль, у травні 1986 року Олександр
Зима помер. А у 1988 році була надрукована збірка його казок «Зачарований хлопчик».
Дитячі твори, з любов’ю написані Олександром Зимою, відкривають перед читачами
дивовижний світ, де щира дружба дорожча, ніж золото, а простота і мудрість
достойніші за владу, де сила відступає перед розумом, а слово завжди сильніше, ніж
зброя. Побачити красу життя і віднайти пряму і світлу життєву стежину
допоможуть талановиті твори, які Олександр Вікторович Зима залишив нам.
Біографія Олександра Зими [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-writers/zyma-oleksandr-biografiya/
. – Назва з екрану
Зима О. Власні твори: [Електронний
ресурс] / Виростимо сад: Дит. Нарис; День
на роздуми Хим. Роман, 1987; Зачарований
хлопчик Дит. Казка; Казки Дивогляда: Дит. Казка; Малий поводир (збірка): Дит.
Казка. – Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Zyma_Oleksandr/
. – Назва з екрану
➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤
4 травня 1937 року в с. Казанка
Казанківського району Миколаївської області народився Володимир Захарович
Чепіга, прозаїк, публіцист. Автор книжок та гумору «Жертва консерватизму», «Свій
хлопець», «Що віддав – твоє», «Прощавайте, віруси!», «Приключения в Круковцах»,
«Десята муза», «Викрадення з готелю «Конвалія», «Суб’єктивний півник», «Зарубка»,
«Золотий поцілунок», «У проміжку між життям».
Чепіга В. Прощавайте, віруси!
[Текст] : гуморески / В. Чепіга. – К. : Молодь, 1978. – 138 с.
Чепіга Володимир Захарович (1937) [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://litnik.org/index.php/literaturnye-novosti/697-4-travnya-u-1937-roku-v-s-kazanka-mikolajivskoji-oblasti-narodivsya-vidomij-prozajik-ta-publitsist-volodimir-zakharovich-chepiga
. - Назва з екрану
➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤
80 років від дня народження В. О. Юр’єва,
письменника, який жив і працював у Миколаєві (1937-1980)
Валер'ян (Валерій)
Олексійович Юр'єв (1937–1980),
поет, член Спілки
письменників України. Народився
26 червня 1937 року в с. Лозуватка Новоукраїнського району
Кіровоградської області в
сім'ї колгоспників. Навчався
в Кіровоградському
педагогічному інституті. У
1972 році переїхав до Миколаєва, де
працював у редакції обласної газети «Пiвденна правда». Перша книга Валер'яна
Юр'єва «Монологи землі» (1965) відразу
завоювала любов і
визнання у читачів
своєю самобутністю та яскравою індивідуальністю. Про нього вельми
прихильно відгукнувся один з корифеїв української поезії другої половини 20
століття Павло Тичина, який вiдзначив чистий ліричний голос молодого поета,
його щирість i володіння поетичною формою. Поет рано пішов з життя, проживши
всього 43 роки, але між двома датами – народження і смерті пролягає значний
творчий шлях обдарованого лірика, прозаїка, драматурга і літературного критика.
В. Юр'єв назавжди «приписаний» до Миколаївщині, в яку був закоханий щиро і
непідробно. Лірик тонкого і проникливого обдарування, вiн залишив чимало
справжніх віршованих перлин, серед яких і зразки суспільної проблематики,
любовної лірики і тонкого осягнення конкретної людської долі.
Юр'єв Валер'ян (Валерій) Олексійович
[Електронний ресурс] : Літературна карта Миколаївщини/ Центральна бібліотека ім. М.Л.Кропивницького ЦБС для
дорослих м. Миколаєва. – Режим доступу: http://www.niklib.com/resource/karta.ua?id=203.
– Назва з екрану
Николаевский камертон [Електронний
ресурс]: выпуск 5. Времена года. Зима. Я люблю этот город омытый рекой
полуостров... Лариса Матвеева. - С.71 . – Режим доступу: http://docplayer.ru/42697228-Nikolaevskiy-kamerton-vypusk-5-vremena-goda-zima-ya-lyublyu-etot-gorod-omytyy-rekoy-poluostrov-larisa-matveeva.html
. – Назва з екрану
Юр'єв Валер'ян (Валерій) Олексійович [Електронний ресурс] /Николаев литературный. – Режим доступу: http://litnik.org/index.php/poeziya – Назва з екрану
Юр'єв Валер'ян (Валерій) Олексійович [Електронний ресурс] /Николаев литературный. – Режим доступу: http://litnik.org/index.php/poeziya – Назва з екрану
Немає коментарів:
Дописати коментар