середа, 5 квітня 2017 р.

Ювілеї письменників Миколаївщини 2017 - 80

80 річні ювілеї 2017 року письменників, які жили й працювали в м. Миколаєві, на Миколаївщині
80 років від дня народження А. А. Логвиненка-Славути, поета, кіносценариста, публіциста, уродженця смт Врадіївка (1937-2012)
Логвиненко – Славута, український поет, публіцист, кіносценарист. Родом поет із Врадіївки, Миколаївської області. Багато років працював на журналістський роботі в Криму, потім у Києві. Був заступником голови спілки письменників України.
Це людина надзвичайного патріотизму та високого поетичного обдарування, котра за Україну, за праве діло готовий був покласти і тіло і душу.
Якщо колись велінням неба
Вкраїну викуп не мине.
І їй заручник буде треба, -
То я ось тут.
Беріть мене.
Творчість Анатолія Логвиненка -  це своєрідний зріз сучасного життя, пристрасна і відверта  розмова про негаразди нашого сьогодення. Це вірші – то висловлене наше мовчання. Душа автора на небесах (він помер у 2012 році), а його поезії написані тоді, по гарячих слідах подій, звучать актуально і тепер. 
У багатьох віршах Анатолія Славути рядки дзвенять болем за кращу, щасливу долю України, за гідне  майбуття її багатостраждального народу.  Автор не байдужий до найменшої зради, мук селян на фоні шоу і шабашів розваг.
Мабуть, болі поета шукають ліку у нас. Віримо, що український народ подолає ці болі і мудре слово оздоровить душу, що біль поета розділиться на мільйони часток і тоді поменшає горя на Землі…
Неменше  цікава і лірика Логвиненка – Славути. Якщо політичній поезії поета притаманні виклик, пульсуюча енергія рядка, емоційність, в якісь мірі навіть жорсткість, то такі вірші як «Взялось усе гречаним медом», «Берегиня», «Наука», «З лиця землі зійшло село моє» тощо, вводять у світ вічних почуттів, переплітаються з глибокими переживаннями, які супроводжують людину все життя.
Нова книга Анатолія Славути-Логвиненка «Відторгнення серця» немов камертон для нашого очищення від недуг і болю. Вона є своєрідним виразником наших думок і почуттів. Адресована вона всім не байдужим до долі України, її народу і майбутнього. Кажуть, що через біль приходить оздоровлення, то, може, і настав час українській нації прокинутись здоровою і сильною. Нехай залишиться лише біль, викарбуваний у слові поетом Анатолієм Славутою-Логвиненком.
Славута-Логвиненко А.А. Відторгнення серця [Текст] : вірші. -  К.: Золоті Ворота К.: Золоті Ворота, 2013 . – 200 с.
Славута-Логвиненко Анатолій Андрійович [Електронний ресурс] / Сучасна енциклопедія України. – Режим доступу:   http://esu.com.ua/search_articles.php?id=56110 . – Назва з екрану

➤➤➤➤➤➤➤➤➤

80 років від дня народження О. С. Різниченка, поета, який жив і працював у Первомайську (1937)
Поет і правозахисник Олекса Різниченко (Різників) народився 24 лютого 1937 року в м. Єнакієвому, Донбас. 1948 року родина, тікаючи від голоду,  переїхала до м. Первомайська Миколаївської області. 1968 року Олекса закінчив філологічний факультет Одеського університету. Двічі репресований: у 1959-1961 та 1971-1977 роках. Відбув у таборах 7 років. 1991 року реабілітований по обох справах. 1990 року, опублікувавши збірку віршів «Озон» (Одеса: Маяк), був прийнятий до Спілки письменників України.
Видав також збірки поезії  «Терновий вогонь» (1993), «Наодинці з Богом» (1998),  «Промінь з Одеси: Поема про Ніну Строкату» (2000), «Двострунне грало: Сонети» (2002),  «Ілейко, з Бога турейко: Епічна поема» (2004),  «Окупація: Поеми» (2005), «Сміх на гаку» (2005), «Бран: Містерія» (Одеса, 2006); книги  прози «З людей» (2000); мовознавчі дослідження «Спадщина тисячоліть. Чим українська мова багатша за інші» (Одеса: 2001; перевидання, Харків: Просвіта, 2003), «Одноримки» (Українські омоніми – через авторські римування, 2002), «Складівниця української мови» (2003),  «Їдло 33-го: Словник голодомору» (2003); документальну публіцистику.
Лауреат премій ім. П. Тичини, ім. К. Паустовського, «Твої імена, Одесо – 2001», ім. Тараса Мельничука. З 1996 року живе в Одесі, працює керівником літературної студії «Гарт».
Олекса Різниченко в мережі Інтернет
Різників Олекса Сергійович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Дроздовський Д.   Олекса Різниченко - шлях безумної подорожі [Електронний ресурс] // Віртуальна Русь. - Режим доступу: http://ruthenia.info/txt/drozdovsky/rizn.html
Різників Олекса Сергійович [Електронний ресурс] // Диседентський рух в Україні. - Режим доступу: http://archive.khpg.org/index.php?id=1120820683
Суховецький М. Олекса Різниченко: «Дослідження української – найсолодше моє заняття» [Електронний ресурс] /ЛітАкцент. – Режим доступу:    http://litakcent.com/2009/11/09/oleksa-riznychenko-doslidzhennja-ukrajinskoji-%E2%80%93-najsolodshe-moje-zanjattja/
«Домінанта національного у творах Олекси Різниченка» [Електронний ресурс]  : до 80-річчя від дня народження /Одесский краевед. – Режим доступу:     http://kraevedodessa.blogspot.com/2017/02/80.html
➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤

80 років від дня народження О. В. Зими, письменника, який жив і  працював у Миколаєві (1937-1986)
Олександр Вікторович Зима народився 8 березня 1937 року в селі Рибальче на Херсонщині. Дитинство припало на роки війни. Свої перші твори Олександр почав писати вже в школі, але першу книжку „Хліб для подорожнього” надрукував лише в 1971 році. Письменник закінчив факультет журналістики Державного Лвівського університету, працював кореспондентом газети „Молодь України”, редактором Львівського радіо й телебачення, у видавництві „Молодь”.
Твори Олександра Зими дуже людяні. Про своїх земляків, проблеми причорноморського краю він розповів у романі «Мідний серпень» (1982), повістях «Змійові кучугури» (1971) і «Жолуді на піску» (1983), книзі оповідань «День молодого сонця» (1973). У повісті «Терези» (1983), науково-фантастичному романі «День на роздуми» (1987) зобразив світ людей науки. Олександр Зима писав також чудові історії для дітей. У видавництві «Веселка» вийшли друком збірки казок для молодших школярів «Казки Дивогляда» (1981), «Малий поводир» (1985), книжка оповідань «Виростимо сад» (1987).
На жаль, у травні 1986 року Олександр Зима помер. А у 1988 році була надрукована збірка його казок «Зачарований хлопчик». Дитячі твори, з любов’ю написані Олександром Зимою, відкривають перед читачами дивовижний світ, де щира дружба дорожча, ніж золото, а простота і мудрість достойніші за владу, де сила відступає перед розумом, а слово завжди сильніше, ніж зброя. Побачити красу життя і віднайти пряму і світлу життєву стежину допоможуть талановиті твори, які Олександр Вікторович Зима залишив нам.
Біографія Олександра Зими [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://onlyart.org.ua/biographies-poets-and-writers/zyma-oleksandr-biografiya/ . – Назва з екрану
Зима О. Власні твори: [Електронний ресурс] / Виростимо сад:  Дит. Нарис; День на роздуми            Хим. Роман, 1987; Зачарований хлопчик Дит. Казка; Казки Дивогляда: Дит. Казка; Малий поводир (збірка): Дит. Казка. – Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Zyma_Oleksandr/ . – Назва з екрану
➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤
80 років від дня народження Володимира Захаровича Чепіги (нар. 1937), письменника, гумориста, уродженця с. Казанка Казанківського району
4 травня 1937 року в с. Казанка Казанківського району Миколаївської області народився Володимир Захарович Чепіга, прозаїк, публіцист. Автор книжок та гумору «Жертва консерватизму», «Свій хлопець», «Що віддав – твоє», «Прощавайте, віруси!», «Приключения в Круковцах», «Десята муза», «Викрадення з готелю «Конвалія», «Суб’єктивний півник», «Зарубка», «Золотий поцілунок», «У проміжку між життям».
Чепіга В. Прощавайте, віруси! [Текст] : гуморески / В. Чепіга. – К. : Молодь, 1978. – 138 с.
Чепіга Володимир Захарович (1937) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litnik.org/index.php/literaturnye-novosti/697-4-travnya-u-1937-roku-v-s-kazanka-mikolajivskoji-oblasti-narodivsya-vidomij-prozajik-ta-publitsist-volodimir-zakharovich-chepiga . - Назва з екрану
➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤➤
80 років від дня народження В. О. Юр’єва, письменника, який жив і працював у Миколаєві (1937-1980)
Валер'ян  (Валерій)  Олексійович  Юр'єв (1937–1980), поет,  член  Спілки  письменників  України.  Народився  26 червня 1937 року в с. Лозуватка Новоукраїнського району Кіровоградської  області  в  сім'ї  колгоспників.  Навчався  в Кіровоградському  педагогічному  інституті.  У  1972  році переїхав до Миколаєва, де працював у редакції обласної газети «Пiвденна правда». Перша книга Валер'яна Юр'єва «Монологи землі» (1965) відразу  завоювала  любов  і  визнання  у  читачів  своєю самобутністю та яскравою індивідуальністю. Про нього вельми прихильно відгукнувся один з корифеїв української поезії другої половини 20 століття Павло Тичина, який вiдзначив чистий ліричний голос молодого поета, його щирість i володіння поетичною формою. Поет рано пішов з життя, проживши всього 43 роки, але між двома датами – народження і смерті пролягає значний творчий шлях обдарованого лірика, прозаїка, драматурга і літературного критика. В. Юр'єв назавжди «приписаний» до Миколаївщині, в яку був закоханий щиро і непідробно. Лірик тонкого і проникливого обдарування, вiн залишив чимало справжніх віршованих перлин, серед яких і зразки суспільної проблематики, любовної лірики і тонкого осягнення конкретної людської долі.
Юр'єв Валер'ян (Валерій) Олексійович [Електронний ресурс] : Літературна карта Миколаївщини/ Центральна бібліотека ім. М.Л.Кропивницького ЦБС для дорослих м. Миколаєва. – Режим доступу: http://www.niklib.com/resource/karta.ua?id=203. – Назва з екрану
Николаевский камертон [Електронний ресурс]: выпуск 5. Времена года. Зима. Я люблю этот город омытый рекой полуостров... Лариса Матвеева. - С.71 . – Режим доступу:  http://docplayer.ru/42697228-Nikolaevskiy-kamerton-vypusk-5-vremena-goda-zima-ya-lyublyu-etot-gorod-omytyy-rekoy-poluostrov-larisa-matveeva.html . – Назва з екрану
Юр'єв Валер'ян (Валерій) Олексійович [Електронний ресурс] /Николаев литературный. – Режим доступу: http://litnik.org/index.php/poeziya – Назва з екрану

Немає коментарів:

Дописати коментар