Софії Майданській - 70

ПОЕТ, ПРОЗАЇК, ДРАМАТУРГ, ПУБЛІЦИСТ, ПЕРЕКЛАДАЧ

 

7 вересня 2018року  виповнюється 70 років від дня народження сучасної української письменниці Майданської Софії Василівни

Народилася 7 вересня 1948 року в родині репресованих інтелігентів родом із Чернівців. Маму репресували у табори Сибіру. Жила з бабусею і дідусем. Перший клас закінчила у румунській школі в Остриці. Закінчила Львівську консерваторію по класу скрипки, вищі літературні курси, працювала викладачем у Кам'янець-Подільському педагогічному інституті та Київському інституті культури.

  Авторка прозових і поетичних творів, низки п'єс, книжок для дітей, численних сценаріїв та лібрето. Лауреат літературної премії „Благовіст” та премії імені Олеся Гончара. Заслужений діяч мистецтв України, Член Національної спілки письменників з 1979 року. Вiршi Софії Майданської перекладено  багатьма мовами.

Талант Софії  Майданської  багатогранний, оскільки, крім віршів, вона є авторкою повістей і романів. Найвідоміші серед них: „Про дівчинку, яка малювала на піску”, „Провідна неділя”, „Землетрус”, „Діти Ніоби”, „Люблю любити любов”, „Сподіваюся на тебе”.

Лауреат лiтературних премiй «Благовiст» (1997) та iм. Олеся Гончара (1998), нагороди ім. Лесі та Петра Ковалевих (1997, США). Заслужений діяч мистецтв України, член Національної спiлки письменникiв України з 1979 року.

 Одна із нових  книг, які надійшли останніми роками до бібліотеки, це книга

Майданська С. Сподіваюся на Тебе : романи / Софія Майданська. – К. : Преса України, 2013. – 576 с. – (Літературна агенція “Банкова, 2”).

«Я покажу тобі щось не таке,

Як тінь твоя, що йде за тобою уранці,

чи тінь твоя, що ввечері встає тобі назустріч;

Я покажу тобі розпуку в жмені праху»

(Т. С. Елліот. Безплідна земля ).

У новій книзі Софія Майданська пропонує читачам свою велику прозу – романи “Землетрус”, “Діти Ніоби”, “Сподіваюся на Тебе”. Раніше вони виходили окремими книгами і публікувалися на шпальтах літературно-мистецьких часописів. Сьогодні ці романи, як також інші твори письменниці, залишаються цінними зразками сучасної української літератури. Роман “Сподіваюся на Тебе”- Сюжетом його є історія кохання головних героїв Богдана та Єви: історія довга, бо включає спільне дитинство, довгу розлуку, окремішне життя кожного, випадкову зустріч й усвідомлення близькості та неможливості жити далі один без одного; історія віртуальна, де наші герої – зірки, що заблукали, де реальні події інтимно-особистісного світу нагадують магічні ритуали, де магія місця (містечко Садгора, де вони жили дітьми) задіяна як таємнича просторінь за межею видимого; історія, в якій поєдналися відтінок нереальності й щемливої загадки з правдою настрою. Авторка сповідує: минуле незнищенне, допоки воно фіксується пам’яттю, яка не дозволяє просте переписування минулих подій на догоду тій чи іншій кон’юнктурі, це трагічні паралелі екстремальних обставин, філософське їх осмислення: «Кожна людина, Синцю, прийшовши на світ, мусить щось у ньому змінити, щоб ті, які прийдуть пізніше, нічого не змогли впізнати – такою вже є жорстока реальність, вона не терпить втручання минулого, бо сьогоднішній день, навіть якщо його облягли темні дощові хмари, не визнає сонячного, вчорашнього, бо свіжому ранковому житньому хлібу надають перевагу перед вечірнім, навіть якщо він і був спечений з кращого петльованого борошна – кожній епосі належиться инча пара кальошів…». «...Перевага нашого минулого над майбутнім у тому, що воно ніколи не зміниться на гірше. Тепер можна знов і знов перегравати компакт-диск, де записана музика наших спогадів, бо пам’ять — не розтроюджене чеканням з хвилини на хвилину, з дня на день, з року в рік те, що мало статися, та не сталося, мало прийти, а не прийшло. Пам’ять не згинає додолу, а вирівнює, вимудрює, урівноважує. Пам’ять — це тиха присутність любові, тінь якої завжди стоятиме за вашою спиною».

Знайомтесь із творчістю письменниці.