Лев Лепкий - поет, журналіст, учасник першої світової війни

МАЛОВІДОМІ ЛІТЕРАТУРНІ СТОРІНКИ

ЛЕВКО ЛЕПКИЙ –  ПОЕТ І КОМПОЗИТОР, ТВОРЕЦЬ СТРІЛЕЦЬКИХ ПІСЕНЬ

7 грудня 2018 року - 130 років від дня народження ЛЕПКОГО Л. С. (1888-1971), українського письменника, композитора

Лев (Левко) Сильвестрович Лепкий – талановитий журналіст і поет, старшина УСС, художник і композитор, автор популярних стрілецьких пісень, брат письменника Богдана Лепкого. Народився Левко Лепкий 7 грудня 1888 року в селі Поручині тепер Бережанського району на Тернопільщині в сім’ї священика Сильвестра Лепкого.

Отець Сильвестр провадив активне громадське життя, під літературним псевдонімом Марко Мурава друкував свої оповідання та вірші. Був у дружніх стосунках з Іваном Франком, Василем Стефаником, Андрієм Чайковським та іншими видатними діячами української культури. Мати Левка, музично обдарована жінка, передала своєму синові потяг до музики, пісні.

Під час навчання у Бережанській гімназії Левко Лепкий був членом гуртка мандоліністів. Саме для цього гуртка майбутній митець написав пісню «Маєва нічка», яка згодом стала улюбленою піснею січових стрільців. Закінчивши гімназію, Л. Лепкий вступив на теологічний факультет Львівського університету, а згодом перевівся на юридичний. З початком Першої світової війни Левко Лепкий – в числі організаторів Українських Січових Стрільців, пройшов всю війну, після якої повернувся до Львова. 

Л. Лепкий брав активну участь у літературно-мистецькому житті Львова. Він очолював видавництво «Червона Калина», редагував і видавав сатиричний журнал «Будяк», пізніше – «Зиз», під час Другої світової війни працював у газеті «Краківські вісті». Літературні псевдоніми: Леле, Оровець, Льоньо, Швунг, Зиз.

Левко Лепкий був життєрадісною людиною, мав веселу вдачу. Його невичерпний оптимізм, дотепність яскраво проявилися у стрілецьких та жартівливих піснях «Гей, видно село», «Бо війна війною», «Кладочка», «Колись, дівчино мила». 

Ліричні пісні митця пройняті надзвичайною ніжністю. В суворих умовах війни кожному молодому стрільцеві хотілося зігріти душу спогадами про кохану дівчину. У такі хвилини звучали «Маєва нічка», «І снилося» у виконанні автора. Деякі з цих пісень загубили авторство, але не втратили своєї популярності. Серед пісень Левка Лепкого є одна, яка стала піснею-реквіємом, символом української ідеї – це пісня на слова Богдана Лепкого «Журавлі» «Чуєш, брате мій»). Її виконували як прощальну пісню над могилами полеглих воїнів, а також визначних українських діячів.

Вірші, оповідання, фейлетони, літературно-критичні статті, розвідки з історії січового стрілецтва, мемуари Левка Лепкого з’являються на сторінках тогочасних альманахів, журналів та газет – «Шляхи», «Нові шляхи», «Літопис «Червоної Калини», «Митуса» та ін.

З 1944 року митець жив в еміграції у Сполучених Штатах Америки. Довгі роки працював редактором «Свободи». Помер 28 жовтня 1971 року в місті Трентоні поблизу Нью-Йорка.