ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ ІВАНА ФРАНКА
Іван Франко – поет і мислитель, співець боротьби
(1856 – 1916)
В історію української культури Іван
Франко ввійшов як один з найвидатніших поетів і мислителів кінця XIX і початку
ХХ ст. В його творчості гармонійно поєднались глибокий реалізм,
гостро-викривальний пафос і проникливий ліризм. Щодо ширини творчого діапазону,
то він не має собі рівних в українській літературі минулого століття.
І.Франко – співець боротьби, поет
глибоких почуттів, першорядний белетрист, майстер широких соціальних полотен та
психологічних мініатюр, невтомний вчений, філософ, історик, економіст,
соціолог, літературознавець, етнограф, фольклорист, гарячий популяризатор
досягнень слов’янської і світової літератури, палкий публіцист, редактор кращих
українських журналів, які зуміли об’єднати навколо себе найвидатніші сили
України, і , нарешті, громадський діяч, що вогнем слова будив живу думку у
народних масах.
Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній
Галичині в родині селянина-коваля. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна
(1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у
Дрогобичі (1864–1867). У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875
р. став студентом філософського факультету Львівського університету.
Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг». Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло».
В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії. З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя.
Помер 28 травня 1916 р. у Львові.
Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг». Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло».
В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії. З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя.
Помер 28 травня 1916 р. у Львові.
Малий Франко в батьківській кузні
Іван Франко у студентському гуртку
Лекція Івана Франка у Львівському туніверситеті в 1895 році.
Труш
Іван. Портрет І. Франка. 1898. Львівський літературно-меморіальний музей Івана
Франка
Збірки:
- «В поті чола»
(1890)
- «Зів’яле листя» (1896)
- «Мій Ізмарагд»
(1897)
- «Галицькі образки» (1897)
- «Смерть Каїна»
(1889)
- «Іван Вишенський» (1900)
- «Із днів журби» (1900)
- «Semper tiro»
(1906)
- «Давнє і нове» (1911)
Твори:
- поема «Мойсей»
(1905)
- повість «Boa constrictor» (1878)
- соціальний роман «Борислав сміється» (1882)
- історичну повість «Захар Беркут» (1882)
- дитячий твір
«Лис Микита» (1890)
- роман «Для
домашнього вогнища» (1892)
- соціально-психологічна драма «Украдене щастя»
(1893)
- дитячий твір
«Абу-Касимові капці» (1895)
- роман «Основи суспільности» (1895)
- роман
«Перехресні стежки» (1899–1900 рр.) -
та інші.
Нові видання в бібліотеці:
Франко І. Земле, моя всеплодющая мати...: Вірші,
оповідання, казки: для мол. та серед. шк. віку/ Упоряд., текстолог, підгот. та
передм. Н.О.Вишневської; [Обкл. В.І.Касіяна; Мал. В.І.Лопати; Худож. оформл.
А.О.Лівня]. - К.: Веселка, 2000. - 399 с.: іл. - (Шк. б-ка).
Франко І. Мозаїка [Текст] . – Львів: Каменяр, 2002. – 430 с.
Франко І. Украдене щастя [Текст] . – в кн.: Антологія української
драматургії. – К.: Мистецтво, 2004. – с. 222-268.
Будівничий української державності [Текст] : Хрестоматія
політологічних статей Івана Франка / Упоряд. Д.Павличко. - К.: Вид. дім
"Києво-Могилянська академія", 2006. - 640 с.: портр.
Гундорова Т. Невідомий Іван Франко: Грані Ізмарагду [Текст]. - К.:
"Либідь", 2006. - 360 с.; іл.
Франко І. Шевченкознавчі студії [Текст] / Упоряд. М.Гнатюк. –
Львів: Світ. 2005. – 472 с.
Горак,
Роман. Твого ім’я не вимовлю ніколи [Текст]: повість-есе про Івана Франка / Р. Горак. – К. : Академія, 2008. – 224 с. – (Автографи
часу)
Електронні
ресурси:
Іван
Франко 1856–1916 [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://poetry.uazone.net/default/a.phtml?place=franko
. – назва з екрану
На сайті подається повний АБЕТКОВИЙ ПОКАЖЧИК ТВОРІВ
Франка. Та посилання на них.
Іван
Франко [Електронний ресурс] / БІБЛІОТЕКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ . – Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/books/f/fran.html
. - назва з екрану
Подаються варіанти біографії та життєвого шляху І.Я.
Франка.
Іван
Франко [Електронний ресурс] / БІБЛІОТЕКА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ . – Режим доступу: http://www.ukrlib.com.ua/kratko/book.php?id=8 . – Назва з екрану
Франко Іван: Стислий переказ творів (виклад змісту, теми,
сюжету).
Підготувала Л. Даниленко
Немає коментарів:
Дописати коментар