КНИГА+ЧИТАЧ : Голокост: пам'ятає земля наша

День пам'яті жертв Голокосту

«Голокост: пам'ятає земля наша, пам’ятає Україна»

Щорічно 27 січня ми відзначаємо День пам'яті жертв Голокосту. Темою сьогодення є вічна пам'ять і зобов'язання докласти зусиль до недопущення геноцидів і злочинів проти людяності. Саме в цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів. За різними оцінками, у таборі смерті загинуло від 1,5 до 2,2 млн невільників. Загальна ж кількість страчених упродовж Голокосту значно більша.

Після закінчення Другої Свiтової війни світова громадськість охарактеризувала дії нацистів як злочин проти миру і людяності та прийняла рішення судити тих, хто залишився. На знаменитому Нюрнберзькому процесі, який тривав більше десяти днів, була озвучена офіційна на той момент цифра вбитих євреїв – 6 млн. з них -1,5 млн. дітей.

За період з 1941 до 1945 року на українських землях загинуло близько 3 000 000 мирних жителів, з яких близько 850 000 — 900 000 складали євреї, що проживали в Україні. Тільки в Бабиному Яру нацисти знищили близько 100 тисяч євреїв.

Це страшне і нелюдське явище лютувало і на Миколаївщині. По області встановлено низку пам’ятних знаків жертвам Голокосту: м.Миколаїв, с. Яструбинове, смт. Доманівка, с. Богданівка тощо. За ініціативи Товариства і особисто М.Гольденберга, 19 грудня 2011 р. на Херсонському шосе у м. Миколаїв був встановлений пам’ятник євреям – мешканцям Миколаєва, що стали жертвами Голокосту. Колись на цьому місці було єврейське кладовище, а за часів окупації тут на смерть пішли тисячі єврейських городян.

Доманівський район є територією з найбільшою кількістю місць масового розстрілу етнічних євреїв та наймасштабнішим за кількістю жертв у Миколаївській області. Зважаючи на приблизно 120 тисяч вбитих тут євреїв, його називають другим «Бабиним Яром». Хоча повсякденність багатьох киян та уявлення їх про Голокост часто виключають сприйняття Бабиного Яру як місця жахливої трагедії, яка забрала безліч життів, Бабин Яр все одно є певним міжнародним символом жалоби, коли мова заходить про Голокост на території сучасної України, в силу багатьох факторів – починаючи від розташування самого місця трагедії у столиці недалеко від центру міста і закінчуючи поданням трагедії Бабиного Яру як основного прикладу масового винищення євреїв на території України у сучасних шкільних підручниках з історії України за 10-11 класи.

Відомою є трагедія у селі Богданівка Доманівського району, де було страчено близько 54 тисяч євреїв у роки війни. У 2008 році на рівні влади області було вирішено створити меморіальний комплекс жертвам Голокосту в селі Богданівка проект якого поки не втілений у життя, встановлено пам’ятний знак. Трагедія села Богданівка висвітлена також у експозиціях одеських музеїв, як-от у Музеї Голокосту (2009) – жертв фашизму, адже так званою «дорогою смерті» з кінцевим пунктом у Богданівці пройшла також велика кількість євреїв Одеси. На початку 1990-х років в Одесі, в Прохоровському сквері, в тому самому місці, де на околиці міста в 1941 році починалася «дорога смерті» одеських євреїв та циган у табори знищення, почав створюватися меморіал пам'яті жертв Голокосту. Було встановлено пам'ятний знак. Етапними пунктами «дороги смерті» вказані Мостове, Доманівка, Богданівка. Пізніше до нього додалася «Алея Праведників світу» — з деревами, кожне з яких висаджено на честь одеського жителя, який укривав та рятував євреїв. Пам'ятник жертвам Голокосту в Одесі роботи скульптора Зураба Церетелі, який є завершенням оформлення комплексу, був відкритий в 2004 році.

Учнями та вчителями Богданівської загальноосвітньої школи вже довгий час проводиться продуктивна краєзнавча робота: учні проводять зустрічі з очевидцями трагедії, збирають їх спогади, створюють туристичний маршрут «Шляхами дороги смерті. Богданівка» тощо. Школа також співпрацює з УЦВІГ, Одеським музеєм Голокосту – жертв фашизму.

За кладовищем у смт Доманівці стоїть пам’ятний знак, що тут були знищені тисячі людей у роки війни, в основному єврейської національності. У кінці 2017 року Доманівській центральній бібліотеці було презентовано та подаровано власне літературне дослідження «Некоторые факты о евреях Доманевки» В.Д. Варзацьким (науковцем, літературознавцем).

Цій події у читальному залі Доманівської центральної бібліотеки для відвідувачів підготовлено історичний реквієм «Голокост: пам'ятає земля наша, пам’ятає Україна», у комп’ютерній залі підготовлена відео-подорож «Місця, пов'язані з пам'яттю про Голокост»., це «Берлін. Голокост. Місця пам’яті», «Яд ва-Шем – национальный мемориал Катастрофы и Героизма в Иерусалиме», ««Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні/Дніпро. Львівське гетто. Одеський музей голокосту»

А перегляд літератури «Голокост: жорстокі реалії Другої світової війни» розкриває «чорні сторінки» в історії людства.

До уваги представлені книги:

Черная книга [Текст] / под ред. Ильи Эренбурга и Василия Гроссмана. – Киев: «Обериг», 1991. – 616 с.

Під час війни письменники і журналісти Еренбург і Гроссман були військовими репортерами і вже з 1943 року почали збирати свідчення про Голокост. Допомагали їм у цьому фронтовики, що надсилають з усіх звільнених територій знайдені документи, які стосуються масового винищення євреїв. В результаті книга складається з щоденників, передсмертних листів, розповідей очевидців, нарисів, створених на основі огляду місць масових страт, таборів, розкриття братських могил та офіційних паперів, представлених Надзвичайної комісією по встановленню і розслідуванню злочинів німецько-фашистських окупантів. Для зручності розділи названі по республікам: Україна, Литва, Табори знищення і т.п.

Ташлай Л. За колючей проволокой: «Шталаг-364» — лагерь смерти [Текст] Л.Б. Ташлай, Т.И. Даниленко — Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2011. — 144 с.

У роки окупації на сучасній території Миколаєва діяв концентраційний табір для військовополонених «Шталаг-364» в районі Темвод, який на той час був селищем під Миколаєвом. Для створення книги автори використовували ряд архівних документів, кіно- і фотоматеріали, а головне - спогади учасників військових подій і в'язнів табору на Темводі, який проживали в Миколаєві. У деяких випадках автори навіть змогли простежити довоєнну і післявоєнну долю своїх героїв

Також видання розповідає, якою була система німецьких концтаборів, яким чином військові потрапляли туди, що чекало їх за колючим дротом. Висвітлюються такі теми, як вербування військовополонених, їх спроби чинити опір фашистам. Згадується тут і про те, що в'язні страждали не тільки від жахів концтабору, а й від медичних дослідів. Один з розділів присвячений військовополоненим жінкам.

Горбуров Е. Г. Горбуров К. Е. Николаевский "Нюрнберг" [Текст] : судебный процесс поделу о немецко-фашистских зверствах в г. Николаеве и Николаевской области 10-17 января 1946 года / Е. Г. Горбуров, К. Е. Горбуров. - Николаев : Илион, 2016. - 136 с. : ил. ;

Всього за 955 днів в Миколаївській області було знищено понад 105 000 осіб, з яких були 1000 вагітних жінок, 5000 дітей. На примусові роботи було вивезено понад 60 000 чоловік. При звільненні Миколаєва в місті залишилося всього 60 тис. Жителів (це менше ніж місткість стадіону Олімпійський і трохи більше сучасного населення Намиву). У книзі достовірно розповідається про злодіяння окупантів на території Миколаївщини в роки Другої світової війни і судовому процесі над фашистськими злочинцями, який проходив в Миколаєві 10-17 січня 1946 року. Саме цей суд, став наймасовішим і гучним в історії регіону.

««Бабин яр» на Доманівській землі»: Матеріали учнівської пошукової роботи Доманівської ЗОШ №1; кер. Н. І.Фалько. – Доманівка, 2000 р.

Для багатьох тисяч людей в Україні та за її межами географічні назви Акмечетські Ставки, Мостове, Богданівка, Доманівка та, ряд інших сіл, в тому числі й на Веселинівщині - символ скорботи, трагізму і пам’яті про криваву зиму 1941-1942рр . Саме тут німцями та румунами було створено Другий "Бабин яр" - величезний табір для знищення десятків тисяч євреїв з усіх населених пунктів від Дністра до Південного Бугу. Наша місцевість "посіла" II місце по кількості знищених євреїв в Україні.

Щодня, до 18 грудня 1941 року, партії приречених по 1500-2000 чоловік нескінченними колонами тяглися до останнього місця свого буття: Доманівки... А з 19 грудня 1941р до середини лютого 1942 р тривали масові розстріли. За цей час в самій Доманівці було знищено 18 тисяч євреїв. В селі Мостове - 32 тисячі. В селі Акмечетські Ставки - 10 тисяч. Але найкривавішим табором для знищення євреїв було село Богданівна, що знаходиться в 25 км від Доманівки. Тут знищено понад 54 тисячі євреїв. Алеї прекрасного парку в селі ведуть до яру, де знайшли собі смерть десятки тисяч людей.

Варзацкий В.Д. «Некоторые факты о евреях Доманевки» [Текст]: /Валерий Варзацкий . – Одеса: «Оптимум», 2017. — 79 с.

Чичкалюк Т. Еврейская трагедия села Богдановка [Текст]: /Татьяна Чичкалюк //Николаевские новости. – 2017. - №11, 25 января . – С. 4

Варзацкий В. Кое-что о евреях Доманёвки [Електроннай ресурс]: Проза, ру : сайт /Валерий Варзацкий. – Режим доступа: http://www.proza.ru/2017/06/19/1964. – Название с єкрана. - Дата просмотра: 26.01.2018

А також книги:

Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни: 1941-1944 [Текст]: Науково-документальне видання/ Гаркуша О.М. (ред.) та ін. — Миколаїв, 2004. — 504 с.

Бондар В. Все - правда. Листя проти вітру [Текст]: повісті / Василь Бондар – Київ: Видавництво «Українська видавнича група», 1995. – 344 с.

Гуменна Д. Хрещатий Яр [Текст]: Київ 1941 – 1943): роман-хроніка / Докія Гуменна; передмова О.Веремійчик; упорядник О. Кучерук. – К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2001. – 408 с.

Книга пам`яті Дробицького яру: [Текст]: Спогади. Нариси. Документи / Авт.-укл. В. П. Лебедєва, П. П. Сокольський. - Х.: Прапор, 2004. - 208 с., іл.

Кузнецов А. Бабий Яр[Текст]:. - К.: "Саммит-Книга", 2008. - 368 с.: ил.

Ольжич О. Незнаному воякові [Текст]: Заповідане живим/ О.Ольжич. - К.: Фундація ім. О.Ольжича, 1994. - 432 с.

Педак В. Дякуємо і мертвим, і живим [Текст]:: Документальний нарис / В.Педак; передм. Ю.-Б. Ланге – Квассовські. – Дніпропетровськ: Січ, 2007. – 278 с.

Пеунов В. Шукай добро у серці своєму [Текст]: / Вадим Пеунов. — Донецьк: ПП «ЦСО», 2008. - 448 с. з іл.

Франк А. Щоденник [Текст]: / Пер. з нім. - 3-є вид. - К.: Сфера, 2009. - 282 с.