КНИГА+ЧИТАЧ : Всесвітній день книги

23 квітня ― Всесвітній день книги та авторського права

Книга - це джерело освіти, знання і якщо збагачення, то збагачення культурного і душевного. Рильський М.

Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її у світ книг. Сухомлинський В. О.

Хто полюбить книгу, той далеко піде у своєму розвитку. Книга рятує душу від здерев’яніння. Шевченко Т. Г.

У квітні 1995 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно відзначається з 1996 року. Це данина поваги до книг та авторів. Головна мета свята – привернути увагу державних органів і читачів до книг як джерела отримання знань, мати доступ до духовних і матеріальних цінностей, розуміння краси і творчих досягнень людини. Адже книги – це вікно у світ культурного розмаїття, це міст, що з'єднує різні цивілізації у часі й просторі.

ЮНЕСКО обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Причиною вибору саме цієї дати послужило те, що багато відомих письменників народились або померли 23 квітня. Наприклад, М. Сервантес, В. Шекспір, Л. Вега, М. Дрюон, М. Валеджо, В. Набоков… Сьогодні Всесвітній день книги святкують у 190 країнах світу.

Символічно день 23 квітня також був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де у День Святого Георга дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також прийнято було дарувати книгу близьким людям, тим, кого любиш.

Цього дня проводяться зустрічі з авторами, читання уривків із улюблених книг, різноманітні конкурси, акції на захист книги, фестивалі читання, розпродаж книг тощо. Деякі країни з нагоди цієї дати видають одне з найпопулярніших видань і роздають його безкоштовно.

В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки. До речі, на батьківщині Сервантеса цю дату святкують конкурсом – безперервним читанням «Дон Кіхота». Читці змінюють один одного протягом 48 годин.

Кожного року за ініціативою ЮНЕСКО обирається Всесвітня столиця книги. Такими вже були Мадрид, Александрія, Нью-Делі, Антверпен, Монреаль, Турин, Богота, Амстердам, Бейрут, Любляна, Буенос-Айрес, Єреван. Вибір книжкових столиць – частина зусиль ЮНЕСКО з популяризації книг і читання.

Головне місто Республіки Гвінея в 2017 році перетвориться на центр паломництва книголюбів. ЮНЕСКО оголосило місто Конакрі Всесвітньою столицею книги.

Експерти ЮНЕСКО на своєму черговому засіданні оцінили великий внесок Гвінеї в пропаганду літератури і боротьбу з безграмотністю населення. Протягом усіх 12 місяців в країні будуть проходити заходи, в яких візьмуть участь відомі автори книг, видавці, представники торговельних мереж. Мета подібного просвітницького марафону – віддати літературі, читанню належну увагу та посприяти поширенню цього захоплюючого методу підвищити свій інтелектуальний потенціал по всій планеті.

Конакрі – вже 17-а столиця книги. А найпершою був Мадрид. У 2001 році міжнародні організації, що об’єднують у своїй структурі відразу кілька головних книжкових секторів, а це зокрема асоціація видавців, Міжнародна федерація книгопродавців тощо, вирішили щорічно вибирати місто, яке стане впродовж цілого року уособленням книжкового царства, де будь-який друкований том буде на кшталт Святого письма.

Книга на сучасному етапі розвитку цивілізації залишається одним із найефективніших інструментів передачі інформації з усіх сфер людської діяльності. Писемність завжди була головним чинником у культурі кожного народу, відігравала провідну роль у його духовному розвитку, тісно поєднувала покоління. Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ.

23 квітня 2017 року виповнюється 95 років від дня народження Василя Григоровича Большака

(1922 – 1988), українського письменника

Народився 23 квітня 1922 року в селі Безуглівці на Полтавщині (тепер Згурівського району Київської області).

Учасник радянсько-німецької війни. Служив старшим військовим фельдшером терапевтичного польового рухомого госпіталю, командиром санітарного взводу 60-ї армії.

Працював в Київській обласній газеті «Київська правда», Ізмаїльській обласній газеті «Придунайська правда», республіканській газеті «Колгоспне село», був відповідальним редактором журналу «Дніпро», головним редактором журналу «Україна». Був головою Державного комітету Ради Міністрів Української РСР по кінематографії, головним редактором журналу «Український театр».

Помер 18 грудня 1988 року у Києві.

Провідна тема творчості — життя колгоспного села. Автор книг нарисів, документальних повістей, романів: «На мирній землі» (1952); «Сила молода» (1957); «Поїдем за Десну» (1959); «Рідні простори мої» (1959); «Весна-красна» (1959); «Слово про подолянку» (1960); «Співати в гаю солов'ям» (1960); «Образа» (1962); «Глибокий яр» (1964); «Дітям не дозволяється» 1966; «Щедрик-ведрик» (1969); «Геліос — бог сонця» (1974); «Провідник в бездну» (1974); «Не журіться, професоре» (1978); «Осінь пахне медами» (1981); збірок гумору і сатири та інше.

Про нього:

Большак Василь [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=36789 /Енциклопедія сучасної України

Большак Юрій Слово про батька [Електронний ресурс]. - Режим доступу http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/slovo_pro_batka.html . – Назва з екрану

25 квітня 2017 року виповнюється 110 років від дня народження Миколи Трублаїні (Трублаєвського)

(1907 – 1941), українського письменника

Микола Трублаїні — український письменник-мариніст, автор творів для дітей та підлітків, журналіст.

Хто з нас у дитинстві не мріяв про захопливі пригоди та мандрівки далекими незвіданими краями? Сільський хлопчина Микола Трублаєвський (який став відомим під псевдонімом Трублаїні), певно, не був винятком із загалу і, зачитуючись творами Жуля Верна та Джека Лондона, зіставляв себе з героями їх книг. А трохи підрісши, взявся втілювати свої мрії. І не зчувся, як сам став особистістю, життя якої гідне сюжету не одного пригодницького роману. На щастя, цей «романтик у словах і діях» (так часто називають Трублаїні) виявився талановитим письменником, на сторінках численних творів якого до сих пір живуть враження, отримані ним протягом короткого, але яскравого життя.

Він став одним із перших українських письменників пригодницького жанру. Його твори є значним внеском у скарбницю української дитячої літератури. Повісті та оповідання письменника овіяні романтикою і поезією, вірою у перемогу, у досягнення мети. Герої творів письменника - звичайні люди, веселі, віддані своїй справі і рідному народові, сердечні до товаришів, відважні і дужі. Таким був і сам письменник Микола Петрович Трублаїні.