Стежина до Шевченка

СТЕЖИНА ДО ШЕВЧЕНКА

22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева

 Як помру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий...

Тарасова (Чернеча) гора в Каневі вважається однією зі святинь українського народу, адже саме тут похований поет й художник Тарас Шевченко. З XI ст. в Каневі був заснований печерний монастир, звідси й назва Чернеча гора. Якось Тарас Шевченко, гуляючи цими місцями, хотів придбати тут ділянку, спорудити будинок та ці плани не здійснились. Поета відправили у заслання.

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...».

Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Перевезення домовини Шевченка тривало протягом 14 діб. Шлях проходив через Глухів, Батурин, Ніжин і до Києва. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.

Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не тільки братом во Христі, але й справжнім і щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу. Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд. «І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», - згадував сучасник. Везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і дівчата – декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли Кобзарів портрет, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув.

Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.

Поезією «Як умру, то поховайте...» завершується плідна Шевченкова осінь 1845 р. Вірш написано на Різдво 25 грудня 1845 р. Т.Г.Шевченко не знав тоді, що ця його поезія стане найпопулярнішою і найріднішою піснею, народним гімном, бойовим закликом до боротьби не тільки на його батьківщині, але й далеко за її межами. Не думав тоді автор "Кобзаря" ні про славу, ні про почесті, ні про можливу кару за свої сміливі думки. Він тільки хотів, може, в останній раз сказати народові про те, що думав, що почував. То був його заповіт. У змісті твору виявилася світоглядна й творча зрілість поета. Тут Шевченко використав відомий з тривалої літературної традиції (Горацій, Й.-В. Ґете, П.-Ж. Беранже, Г. Р. Державін, О. С. Пушкін) жанр «пам’ятника» — поетичного заповіту й створив поезію нового, власне шевченківського жанру — заповіт-гімн.

З кінця 60-х років розпочалися спроби покласти твір на музику. У 1868 р. у Львові до шевченківських свят написали свої варіанти музики до твору М. Лисенко та М. Вербицький. Всенародної популярності набула мелодія, написана на початку 70-х років полтавським аматором музики й хорового співу Г. П. Гладким, — саме на цю мелодію «Заповіт» співається під час урочистостей як неофіційний, але всенародний гімн. Гармонізували цю мелодію для різного складу хорів композитори К. Стеценко, О. Кошиць, Л. Ревуцький, А. Спендіаров, Я. Степовий та ін. — було створено понад двадцять гармонізацій; на цей текст написано й твори великих музичних форм — кантати С. Людкевича, Б. Лятошинського, Л. Ревуцького, симфонічну поему Р. Глієра тощо (Цалай-Якименко О. С. «Заповіт» Т. Г. Шевченка — народна революційна пісня // Народна творчість та етнографія. — 1963. — № 1. — С. 3 — 11).

Вірш перекладено багатьма мовами світу («Тарас Шевченко: „Заповіт“ мовами народів світу» / Упор. Б. Хоменко. — К., 1989).

Запрошуємо до Шевченкової полиці:

Шевченко Т. Г. Думи мої, думи мої [Текст]  / Тарас Шевченко; переклад Д. Методієва; худ. – оформ.: О. Карпушкін, А. Ямроз. – Одеса: Маяк, 2008. – 383 с.: портр. – (парал.укр. та болгарською мовами).

"Думи мої, думи мої "— книга-білінгва, у якій вибрані твори Т. Г. Шевченка сусідять з їх перекладами болгарською мовою. Видання адресоване читачам-болгарам, педагогам навчальних закладів, учням і студентам, котрі вдосконалюють знання болгарської мови.

Шевченко Т. Вибране [Текст]: Для серед. та ст. шк. віку . — К.: Школа, 2004. — 448 с.: іл. — (Шк. хрестоматія).

    До хрестоматії увійшли поезії і поеми Тараса Шевченка, які вивчаються за шкільною програмою, автобіографія поета українською мовою, навчально-методичні матеріали на допомогу вчителеві та учню: коментарі та примітки, уривки зі спогадів про письменника, творчість Кобзаря в оцінці літературної критики, теми творів, рефератів, усних доповідей.

   

Шевченко, Т. Г. Три літа: Вибране [Текст]: Поезії. Драми. Повісті. Листування / Худ. О Андрощук. — К.: Кн. Вид. центр «Посредник» Ltd., 1994. — 413 с.: іл. — (Б-ка ліцеїста) .

Ця книжка — спроба представити творчість Тараса Григоровича Шевченка (1814—1861) періоду «трьох літ»: з 1843 по 1847 р.

До видання ввійшли поетичні та драматичні твори, епістолярна спадщина, фольклорні записи, зроблені під час подорожей по Україні, прозові твори, написані на засланні.

Шевченко, Т. Г. Три літа [Текст] : Поезії / Упоряд., передм. та приміт. В. Є. Шубравського; Худож. оформл. В. І. Юрчишина. — К.: Веселка, 1987. — 191 с.: іл.

Вірші та поеми, в яких гнівно засуджується феодально-кріпосницький лад, звучать мотиви всенародної боротьби за волю.

Шевченко, Т. Усі твори в одному томі [Текст] / Керівн. проекту В. Бусел. — К.: Ірпінь: Перун, 2007. — 824c – (Поет. Поличка «Перуна»).

Вперше в історії української літератури в одному томі вміщено всю літературну спадщину великого українського поета Тараса Шевченка, автора творів, які принесли митцеві неперебутню любов українського народу та обезсмертили його ім’я.

Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів. У 12 т. [Текст] / Т. Г. Шевченко. – К.: Наукова думка, 2003.

Повне зібрання творів у дванадцяти томах доповнене і розширене новими творами, текстами новознайдених автографів чи факсимільних копій з них (фрагменти невиданої збірки «Поезія Т. Шевченка. Том первий»: «Перебендя», «Іван Підкова», «До Основ’яненка», «Марії Олександровні Маркович», нові редакції поем «Тарасова ніч» та «Гамалія»; «Садок вишневий коло хати…», «Лічу в неволі дні і ночі…», «Осія. Глава ХІV», виправлення Шевченка у примірнику «Кобзаря» 1860 року, що належав Г. М. Честахівському) та списків, частина з яких («Кавказ», «Думи мої, думи мої…») має виправлення

Шевченкова Криниця: Збірник афоризмів із творів Тараса Шевченка [Текст] / Вступ. сл. Л. І. Андрієвського; Упорядн. В. Дорошенко, Т. В. Майданович. — К.: Криниця, 2003. — 288 с.: портр. (Скарби Тарасової Гори).

«Шевченкова Криниця» — це збірник найвідоміших, особливо яскравих і змістовних висловів (афоризмів) і ширших уривків із поетичних творів Тараса Шевченка та його прозової спадщини: повістей, драматичних творів, листів, щоденника тощо.

Ця книга має велике теоретичне і практичне значення для всіх шанувальників української літератури, які зможуть більш ефективно використати творчі надбання Т. Г. Шевченка в навчанні та в повсякденній діяльності.

Тарахан-Береза З. П. Заворожи мені, волхве : Тарас Шевченко і Михайло Щепкін [Текст]: 200-літньому ювілею Тараса Шевченка та 225-літтю Михайла Щепкіна / З. П. Тарахан-Береза. – К. : Мистецтво, 2012. – 352 с. : іл.

Видання присвячене 200-літньому ювілею Т.Г.Шевченка та 225-річчю з дня народження М.С. Щепкіна, збагачує шевченкознавство цікавим аспектом. З. П. Тарахан-Береза, спираючись на науково-історичні документи, здійснила оригінальне дослідження щодо живописного твору Т.Г.Шевченка «Портрет Михайла Щепкіна». Ця картина, а також портрет юного Шевченка, інші документальні раритети публікуються в Україні вперше. Видання доповнене малярською спадщиною Т.Г.Шевченка.

Розраховано на спеціалістів і широке коло читачів.

Франко І. Шевченкознавчі студії / упоряд. М. Гнатюк. – Львів : Світ, 2005. – 472 с.

У книзі вперше в Україні зібрано шевченкознавчі студії Івана Франка, які друкувалися від 80-х років XIX ст. до перших десятиліть XX ст. в українських, польських, німецьких та ін. виданнях. Згруповані в одному виданні шевченкознавчі праці І. Франка відображають еволюцію його поглядів, а також дають змогу глибше осягнути ідейно-тематичні та образно-стильові особливості поезії Т. Шевченка, історичне значення художнього досвіду великого поета в українській і світовій літературі.

Більшість із цих праць увійшла до 50-томного видання творів І. Франка, проте, подані з купюрами та заідеологізованими коментарями, вони потребують сьогодні нового прочитання.

Для викладачів та студентів вищих навчальних закладів, науковців.

Симоненко Р. Г., Берестенко В. А. Тарас Шевченко та його доба [Текст]  : документально-хрестоматійне висвітлення життя і діяльності видатного сина України та найближчих у часі спадкоємців і продовжувачів його справи І. Я. Франка, Лесі Українки, М. П. Драгоманова : у 3-х т. / Р. Г. Симоненко, В. А. Берестенко ; художник-оформлювач О. М. Іванова. – Х. : Фоліо, 2013. – 495 с. : іл. – (укр. та рос. мовами)

У тритомнику «Тарас Шевченко та його доба» висвітлюється життя і діяльність видатного сина України, великого Кобзаря. Тут зібрані ретельно перевірені документи, що збереглися, автентичні спогади сучасників – друзів і соратників Шевченка, які близько знали поета, а також наукові дослідження, що базуються на об'єктивному відборі фактів, ґрунтовному й неупередженому їх викладенні.

Перший том розповідає про становлення й розвиток шевченкознавства, про дослідження творчої спадщини великого митця – поета, художника, революціонера, а також про його злиденні роки дитинства і юності, аж до визволення з кріпацтва і вступу до Петербурзької академії художеств.

Другий том присвячений найбурхливішому періоду в житті Т. Г. Шевченка: навчанню у Петербурзькій академії художеств, знайомству і спілкуванню з видатними діячами культури того часу: В. Журавським, К. Брюлловим, Ф. Глінкою, Г.Квіткою-Основ'яненком та іншими, участі у Кирило-Мефодіївському товаристві, арешту і засланню.

До третього тому увійшли матеріали, що стосуються останнього періоду життя і творчості Т. Г. Шевченка – від повернення із заслання і до самої його смерті у 1861 році. Також у цьому томі висвітлюються історичні погляди поета та його вплив на розвиток української та світової літератури і на творчість таких видатних митців, як Леся Українка, Іван Франко, Михайло Драгоманов, що стали спадкоємцями традицій Кобзаря.

    

Національний музей Тараса Шевченка : [альбом] / упоряд. : Т. Андрущенко, С. Гальченко. — К. : Мистецтво, 2002. — 224 с. : іл.

Альбом представляє значну частину мистецької колекції творів Тараса Шевченка, рукописи його поезій, прижиттєві видання, меморіальні речі, що зберігаються в Національному музеї Тараса Шевченка. Це неоціненна спадщина генія, постать і творчість якого сфокусувала в собі буття українського народу на всі часи. Репродукції художніх творів супроводжуються науковими коментарями.

 Підготувала: Л. Даниленко