Герман
Гессе - найоригінальніший і найхимерніший митець XX
століття
2
липня 2017 року минає 140 років від дня народження Германа Гессе (1877 – 1962),
німецького та швейцарського письменника
Герман Гессе
(нім. Hermann Hesse; 2 липня 1877, Кальв (Німеччина) — 9 серпня 1962,
Монтальола (Швейцарія)) — німецький письменник, лауреат Нобелівської премії в
галузі літератури 1946 року.
Біографія
Гессе народився 2
липня 1877 року у містечку Кальв у німецькій землі Баден-Вюртемберг. Він був сином християнських міссіонерів, тому у 1891 почав вивчати
теологію у Маульбронні, але вже через рік залишив це заняття, став спочатку
механіком, а потім книготорговцем. У 1912 Гессе емігрував до Швейцарії та у
1923 отримав швейцарське громадянство.
Літературну славу
письменник здобув завдяки роману «Петер Каменцинд» (Peter Camenzind, 1904). Успіх цього твору дозволив Гессе повністю посвятити себе літературі.
Починаючи з роману
«Даміан» Гессе опиняється під впливом герметичної традиції, а основною темою
його творчості стає ідея поєднання протилежностей. У «Деміане» він формулює
ідею Бога на ймення Абраксас, що поєднує у собі добро і зло, при цьому стоїть
по той бік протилежностей. Можливо іже тоді Гессе був знайомий із «Сімома
настановами мертвим» Карла Юнга, тим пакше що достовірно відомо, що Гессе
проходив психоаналіз у учня К. Г. Юнга Йозефа Ленга.
Результатом цього навчання стало написання двох епохальних романів — «Сіддхартха» і
«Степовий вовк». У першому з них дія відбувається у часи Будди Гаутами, де,
проходячи різні стадії життя від крайнього аскетизму до гедонізму, герой осягає
єдність всього і вся приходячи до своєї Самості.
«Степовий вовк» — книга з відкритим кінцем, багато в чому
є сповіддю та описує стан душі самого Гессе у часи Аналіза Ленга, як Магічний
театр. Неважко прослідити борсання самого Гессе — між світом духа та світом
матерії, а також страх впасти в міщанство.
У часи духовної революції шестидесятих книги Гессе
отримали величезну популярність у молоді, що повставала проти звичних меж
юдо-християнської моралі. Його книги стали духовним імпульсом до массового
«паломництва у країни Сходу» та відвертання від суєти зовнішнього до погляду
всередину.
Письменник був тричі одружений та виховав трьох синів.
Гессе помер у Монтаньолі (зараз — район міста Лугано,
Швейцарія) 9 серпня 1962 уві сні від крововиливу у мозок.
Бібліографія
1904 — Петер Каменцінд (Peter Camenzind)
1906 — Під колесом (Unterm Rad)
1910 — Гертруда (Gertrud)
1914 — Rosshalde
1915 — Knulp
1919 — Деміан (Demian)
1919 — Кляйн і Вагнер (Klein und Wagner)
1920 — Останнє літо Клінгзора (Klingsors letzter Sommer)
1922 — Сіддхартха (Siddhartha)
1927 — Степовий вовк (Der Steppenwolf)
1930 — Нарцис і Гольмунд (Narziss und Goldmund)
1932 — Подорож на Схід (Die Morgenlandfahrt)
1943 — Гра в бісер (Das Glasperlenspiel).
Малярство
Гессе почав займатися живописом з часів Першої світової
війни. Один з поштовхів до цього дав його лікар Й. Б. Ланг, що просив Гессе
зображувати на папері його сновидіння. Герман Гессе був самоуком. Написав
близько 3000 акварелей, більшість з яких зображують природу Швейцарії чи є
автопортретами.
Перша виставка акварелей Германа Гессе відбулася у Базелі
у 1920 році, в цьому ж році в мюнхенському журналі «Віланд», публікуються перші
його репродукції.
Після смерті Германа Гессе (1962) виставки його акварелей
відбувалися у Токіо (1976 і 1996), Парижі (1977), Нью-Йорку і Монреалі (1980),
Сан-Франціско та Чикаго (1981), Мадриді (1985), Люксембурзі (1987), Гамбурзі
(1992) та Саппоро (1995).
Електронні ресурси:
Герман Гессе. [Електронний ресурс] / Новітня
історія зарубіжної літератури. Новітня німецькомовна література. Герман Гессе
(1877—1962). – Режим доступу: http://www.zarlit.com/info/history_novitna/2.html
Герман Гессе. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://javalibre.com.ua/java-book/author/bio/167
Німеччина
літературна [Електронний ресурс] Брехт Б., Гессе Г., Гофман Э. Т. А..,
Зюскінд П., Манн Г., Манн Т., Ремарк Е. М. – Режим доступу: http://unbib.mk.ua/index.php/2009-06-10-15-06-24/48-2009-06-10-14-07-37/725-2011-06-24-17-25-44.html
Підготувала Л. Даниленко
Немає коментарів:
Дописати коментар