ДМИТРО КРЕМІНЬ — ПОЕТ ЕСЕЇСТ, ПЕРЕКЛАДАЧ
21 серпня 2018 року виповнилось 65
років від дня народження Дмитра Креміня,
поета, голови Миколаївського відділення Національної спілки письменників
України, лауреата Національної премії
ім. Т.Г. Шевченка, «Городянина року-1999», «Людини року» (2008, 2016).
Народився 1953 року на
Закарпатті. Випускник філфаку Ужгородського державного університету. З
1975 року живе і працює на Миколаївщині — в селищі Казанка та в самому
Миколаєві. Голова Миколаївської обласної організації НСПУ. Лауреат Державної
премії України імені Тараса Шевченка, всеукраїнських літературних премій імені
Василя Чумака, Володимира Свідзінського, Володимира Сосюри, Леоніда
Вишеславського «Планета поета», Зореслава (Стефана Сабола), міжнародної премії
імені Івана Кошелівця тощо. Нагороджений Грамотою Верховної Ради України,
медаллю князя Миколи Гедройця. Автор багатьох поетичних книжок, виданих у
Києві, Одесі, Миколаєві та Ужгороді. У перекладі вірші виходили в Англії, США,
Канаді та Китаї.
Соняшник із-за старого тину
Посміхнувся – блиснув чорний зуб.
А колись я тут учив дитину
По землі ходити без упину.
Син і йде, у сяйві мідних труб!
А у нього – космос у долонях,
І красуня перша – це жона …
Ти ж, моя кохана, сивий сонях,
І літа вже наші мчать на конях,
Де зупинка знана і сумна.
Сумно те, що вже ми посивілі,
Та душею – зовсім не старі.
А в отецькій хаті, не на віллі,
Ти знайшла старі календарі.
Стали ми на цій землі ізгої …
Запиши – і запали скрижаль.
Тільки золотої й дорогої,
Золотої й дорогої – жаль!
*******
Дім над лиманом встає за туманом
Над одчайдушне світання душі.
Там, над лиманом, гучать голоси...
Ти принеси мені, чаєчко, птаху,
Дрібку зорі із Чумацького Шляху,
В краплі води, в краплі роси...
ЛЮДМИЛА ЧИЖОВА. ЛЮБОВ ДО РІДНОГО СЛОВА
22 серпня 2018 року виповнилось 80
років від дня народження Людмили Яківни Чижової (р.н. 1938),
миколаївської письменниці, члена Національної спілки письменників України.
Народилася 2 на Кіровоградщині. В 1955 році вступила до
Мигійського технікуму-радгоспу в Первомайському районі Миколаївської області, а
в 1959 році отримала диплом агронома. З 1962 по 1978 р.р. була бібліотекарем
Кривоозерської районної бібліотеки, директором Щербанівського та Дорошівського
сільських будинків культури Вознесенського району. 1975-1995 р. – заступник
директора обласного міжспілкового Будинку самодіяльної творчості профспілок та
обласного Будинку художньої творчості народної освіти м. Миколаєва.
З 1970-1975рр. заочно навчалася у Київському державному
інституті культури ім. О.Є.Корнейчука за фахом "режисер". З 1963 р.
почала друкуватись в періодиці. У 1994 році вийшла друком перша книга лірики
«Барви літа», книга для дітей «Бабусина казка», «Води живої джерело». Автор 20
книг: «Окраса життя» (1996), «Ода матері» (1997), «Ємигея» (1999), «Степова
птаха» (2001), «Казка на канікулах» (2001), «Новорічна казка» (2002), «Із
глибини народної криниці» (2003), «Ми малюємо осінь» (2004), «А вже весна»
(2005), «Світе, мій світе» (2006), «Світле свято Миколая» (2007), «Гороскопи й
зодіаки – ріка кожного ознаки» (2008), «Скриня казок» (2009), «Сонце на столі»
(2011), «Пісня тополина» (2012).
У 2000 році стала лауреатом премії ім. Миколи Аркаса. 1997р. – член
національної Спілки письменників України. 2007 рік – учасниця міжнародного
симпозіуму «Візуалізація образу дитини в літературі».
Сини Осені. Людмила Чижова
Було в Осені три сина –
Величаві, гарні, сильні.
Всі по черзі стали знатно
У свій час час господарювати.
Кожен лад давав в господі,
Особливе щось знаходив,
Щоб порадувати Осінь,
І дарунки їй приносив:
І
Місяць Вересень – найстарший,
Найулюбленіший, перший,
Повен сонячного світла,
Весь усміхнений, привітний,
І такий він роботящий…
Звісно, в матері найкращий.
Обійде сади дбайливо,
Струсить долу груші й сливи,
Нагадає людям вчасно,
Що в саду ще фруктів рясно,
Ще картоплю не копали
І припасів не надбали,
Гарбузи лежать на полі,
Їм же місце у стодолі.
Ще встигає він зробити
Виставку осінніх квітів.
Всіх пташок, що не зимують,
Враз у вирій налаштує.
ІІ
А середній, Жовтень, місяць
Тихо працював на місці.
Він маляр був дуже вправний,
Фарбував листочки славно:
Жовтим – трепетну берізку,
І вогнем шипшини низку.
У багрянець – чуби клена,
Лиш сосна одна зелена.
І мінялись безупинно
Дивні всі його картини.
Сам одягнений казково –
То ж бо майстер винятковий.
Квітами буяли шати
І раділа Осінь – мати
ІІІ
Третій місяць – Листопад,
Наймолодший в сім’ї брат.
Він такий чомусь суворий,
У хмарки ховає зорі.
Часом він буває злющим,
Верховіттям грізно свище,
Крутить віхолу із листя,
Геть зриває їх із місця
І жбурляє, скільки може,
Їх в обличчя перехожим.
Він дорогу ним встеляє,
Зиму в гості закликає.
А Зима в дорогу саме.
Підготувала Л. Даниленко
Немає коментарів:
Дописати коментар