ЖІНОЧА ПРОЗА_84.0

Вікова гармонія  ЖІНОЧОЇ  ПРОЗИ

Художня література завжди виступала своєрідним віддзеркаленням свого часу, епохи. Її світ, хай пропущений крізь призму вигадки, душі своїх творців, все одно вміщує іноді більше правди, ніж історичні чи документальні дані. Кожна доба може побачити себе в літературі, що, мов дзеркало, показує всі її невдачі, похибки, деякі риси гіперболізує, над дечим іронізує, щось замовчує, щоб згодом гострішепоказати

Літературні твори жінок відомі з давніх-давен. Одним із таких прикладів є творчість давньогрецької поетеси Сапфо. У кінці XVIII - на початку XIX ст. талановиті письменниці з'являються в англійській літературі - Джейн Остін, Емілі та Шарлотта Бронте, Джордж Еліот. Їх романи залишаються популярними й у наш час.
Джейн Остін	Джейн Остін (англ. Jane Austen, 16 грудня 1775 — 18 липня 1817) — англійська письменниця. Відзначалася реалістичним, але іронічним і навіть кусючим стилем. Героїні творів Остін — сучасні їй панянки із верстви не дуже заможних дворянських родин, а головна тема творчості письменниці — мораль англійського суспільства ранньої індустріальної епохи. Джейн Остін не здобула великої слави за свого життя. Протягом півстоліття після смерті її читали мало, хоча почала утворюватися група палких шанувальників. Увага до Остін відродилася наприкінці дев‘ятнадцятого століття, і кількість літературних публікацій, присвячених аналізу її творчості, збільшилась, продовжуючи зростати й досі. Твори Джейн Остін неодноразово екранізувалися, часто кінофільми за мотивами її романів здобували престижні нагороди. У національному опитуванні «Найулюбленіші книги Британії», яке проводила телекорпорація BBC в 2003 році, роман Джейн Остін «Гордість і упередження» посів друге місце, поступившись лише «Володарю Перснів» Толкіна. У творчості Остін можна виділити два періоди: у 1795–1798 були створені ранні романи; 1811–1816 — період написання романів, які згодом прославилися, таких як «Гордість і упередження» і «Розум і почуття». Юнацькі твори Три сестри (The Three Sisters) Любов і дружба (Love and Friendship), зі знаменитою друкарською помилкою в слові «friendship» у назві (freindship). Історія Англії (The History of England) Прекрасна Кассандра (The Beautiful Cassandra) Романи Розум і почуття (англ. Sense and Sensibility, 1811) Гордість і упередження (англ. Pride and Prejudice, 1813) Менсфілд парк (англ. Mansfield Park, 1814) Емма (англ. Emma, 1816) Аргументи розуму (англ. Persuasion, 1817), опублікований посмертно Нортенгерське абатство (англ. Northanger Abbey, 1818), опублікований посмертно Незавершені твори Леді Сюзан (Lady Susan), епістолярний роман, незавершений Вотсони (The Watsons), незавершений Сандітон (Sanditon), незавершений Замок Леслі (Lesley Castle) Видання українською мовою Остен, Джейн. Чуття і чутливість / пер. з англ. В. Горбатька. — Харків: Фоліо, 2005. — 319 с. Остен, Джейн. Емма / пер. з англ. В. Горбатька. — Х.: Фоліо, 2005. — 447 с. Остен, Джейн. Гордість і упередженість / пер. з англ. В. Горбатька. — Х.: Фоліо, 2005. — 350 с. Остен, Джейн. Менсфілд-парк / пер. з англ. Д. Радієнка. — Х.: Фоліо, 2008. — 380 с. Остен, Джейн. Нортенгерське абатство / пер. з англ. Т. Шевченко. — Х.: Фоліо, 2009. — 255 с. Остен, Джейн. Доводи розсудку / пер. з англ. Т. Шевченко. — Х.: Фоліо, 2009. — 318 с. Остін, Джейн. Гордість та упередження / пер. з англ. Ганни Лелів. — К.: Знання, 2015. — 382 с.
Сестри Бронте	БРОНТЕ, Шарлотта (Bronte, Charlotte — 21.04.1816, Торнтон - 31.03.1855, Гоуорт); Емілі (Bronte, Emily — 30.07. 1818, Торнтон - 19.12. 1848, Гоуорт), Енн (Bronte, Anne — 17.03.1820, Торнтон - 28.05.1849, Скарборо) - англійські письменниці. Творчість кожної з них — по-своєму значне і яскраве явище в розвитку англійської романістики в перехідний період від кінця 40-х pp. XIX ст. до наступних десятиліть. У творах сестер Бронте відобразилися характерні особливості часу. Особливої популярності заслужили романи Шарлотти Бронте «Джен Ейр» та Емілі Бронте «Грозяний перевал», нового життя у теперішній час набули й твори Енн Бронте «Аґнес Ґрей «і «Незнайомка з Вайльдфелл-холу». Усі три сестри Бронте народились у містечку Торнтон в одному із глухих районів Йоркширу. Перша публікація сестер була спільною. У 1846 р. під чоловічими псевдонімами вони видали збірку «Вірші Каррера, Емка та Ектона Белл» («Poems by Currer, Ellis and Acton Bell»). У подальшому кожна пішла своїм шляхом. За своє життя Шарлотта Бронте написала декілька десятків віршів і чотири романи — «Вчитель» («The Professor», 1847; опубл. у 1857), «Джен Ейр» («Jane Eyre», 1847), «Шерлі» («Shirley», 1849) і «Містечко»(«Viltette», 1853). У романах порушуються проблеми жіночої рівноправності соціальної нерівності, відображені робітничі заворушення, обговорюються питання освіти. Твори Шарлотти Бронте багато в чому автобіографічні, у них відобразилися враження та події її особистого життя. Її книги здійснили переворот в уявленнях про мораль. Своєрідним маніфестом боротьби за жіночі права став роман «Джен Ейр», а «Шерлі» та «Містечко» зміцнили цю думку. Дух романтизму втілений у творі величезної емоційної напруги — романі «Грозяний перевал» Емілі Бронте. Його називали «найромантичнішим романом», «диявольською книгою, яка об'єднала всі найсильніші жіночі нахили», одним із кращих романів «за силою і проникливістю», «одним із маніфестів англійського генія... романом, який переростає в поезію». Це роман про кохання в умовах соціальної нерівності та несправедливості, його конфлікт зумовлюється зіткненням мрії та дійсності. Інша тональність притаманна творам Енн Бронте — і її віршам, і двом її романам — «Аґнес Ґрей» (1847) і «Незнайомка з Вайльдфелл-холу»(1848). Достовірність життєвого досвіду, переданого Енн Бронте в її творах, надає їм особливого ліризму, проникливості звучання. Її романи - це своєрідний щоденник, що містить багато обставин та реалій життя автора й епохи, це один з варіантів документальної прози вікторіанської Англії. Літературна спадщина сестер Бронте увійшла у скарбницю національної англійської культури, здобувши визнання далеко за межами Англії. Українською мовою окремі твори сестер Бронте переклали М. Рудницький і П. Соколовський. ШАРЛОТТА, ЭМИЛИ И ЭНН БРОНТЕ [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.liveinternet.ru/users/slavyankali/post235568165/. – Название с экрана
Джордж Еліот	Еліот (Eliot) Джордж (пседонім; справжнє ім`я Мері Енн Еванс, Evans) (22 листопада 1819, Арбер, Уорікшір - 22 грудня 1880, Лондон), англійська письменниця. Мері Енн (згодом вона скоротила це ім`я до Меріан) народилася в маленькому сільському приході в самому серці Англії. «Джордж Еліот» - це її псевдонім, під яким вона видала свою першу повість «Сумна доля преподобного Еймос Бартона» (1857), що склала з двома іншими збірник «Сцени з життя духовенства» (1858), і яким підписувала свої подальші твори.  В юності відвідувала навчальні заклади для дівчат і багато читала. Дар художника поєднувався у Джордж Еліот з аналітичним складом розуму. Вона була однією з найосвіченіших жінок епохи, пильно стежила за розвитком філософської, соціологічної та природничо-наукової думки, довгі роки редагувала літературний розділ журналу «Вестмінстерське обозрение», переклала англійською мовою «Життя Ісуса» Д. Ф. Штрауса, «Сутність християнства» Фейєрбаха і «Етику» Спінози. Людина широких поглядів, вона вітала французьку революцію 1848, хоча для Англії вважала прийнятним тільки шлях поступових реформ. Її світогляд можна було б назвати радикальним консерватизмом. Життя Джордж Еліот, небагате яскравими подіями, прожите згідно з притаманними їй загостреним усвідомленням обов`язку перед близькими і любов`ю до порядку і розміреності, було відзначене винятковою духовною та інтелектуальною активністю. Авторитет письменниці був величезний, можна сказати, незаперечний, причому в сфері як літератури, так і моралі. На неї дивилися як на наставницю, вчителя життя. Її називали Сівіллою. Сама королева Вікторія була ревною її шанувальницею. Видатні письменники різних поколінь, від запеклого Тургенєва до молодого Генрі Джеймса, відвідували «Прайорс-Хаус», лондонську резиденцію Льюїс, щоб засвідчити Джордж Еліот свою повагу і симпатії. Джордж Еліот належать сім романів, повісті, есе та вірші. У повістях і в романах «Адам Бід» (1859), «Млин на флосс» (1860), «Сайлес Марнер» (1861), «Мідлмарч» (1872) письменниця тяжіла до зображення буденного, житейських історій, прагнучи при цьому до граничної точності та об`єктивності малюнка. Роман «Мідлмарч» - це найдосконаліше твір Джордж Еліот - широка панорама англійської життя першої третини 19 в., художній зріз всього суспільства в мініатюрі, енциклопедія людського серця.

Завітайте до віртуальної картинної галереї «Жінка і книга». – Режим доступу: http://woman-and-book.blogspot.com/

  

 Пропонуємо бібліографічні покажчики

«Феномен жіночої прози» [Електронний ресурс]. : Біобібліографічний покажчик /укладач О.В Пошибайло; Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. О.Гончара . – Вип. 3. - Полтава, 2015. – 44 с. - Режим доступу: http://ru.calameo.com/read/00450687213f4cf06dba1

Та матеріали по жіночій тематиці

ГЕНДЕРНІ СТУДІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ [Електронний ресурс]: МАТЕРІАЛИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ (12–13 БЕРЕЗНЯ 2015 РОКУ) . - Бердянськ, 2015.  - Режим доступу: http://bdpu.org/sites/bdpu.org/files/ifsk/gender-z_2015.pdf

Підготувала: Л.Даниленко

Стефан Цвейг (світова література. Австрія)

«Дослідник людських душ» Стефан Цвейг

Людина відчуває сенс і мету власного життя, лише коли усвідомить, що потрібна іншим.

С.Цвейг

 

28 листопада 2016 року виповнюється 135 років від дня народження австрійського письменника, критика, новеліста Стефана Цвейга.

Стефан Цвейг народився у Відні в багатій єврейській родині текстильного фабриканта. Про своє дитинство розповідав мало, бо вважав його "типовим для людей свого кола". Першу збірку своїх віршів ("Срібні струни" (Silberne Saiten), 1901) молодий автор опублікував ще під час навчання на власні кошти.

У 1904 р. закінчив університет і отримав ступінь доктора філософії за роботу про французького історика і мистецтвознавця Іполита Тене. У тому ж році вийшла збірка його новел "Любов Еріки Евальд" і переклади віршів бельгійського поета Е. Верхарна.

Цвейг багато подорожував, тож життя провів у різних країнах: США, Бразилії Швейцарії.

У своїй творчості Цвейг невтомно досліджував психологію і дух людини, вимірюючи глибини і прірви душі. Цвейга-історика цікавили зоряні години людства і "фатальні миті", герої і лиходії, але при цьому він завжди залишався м'яким моралістом, найтоншим психологом. Він умів захопити читача з першої сторінки і не відпускати до кінця, водячи стежками людських доль. Стефан Цвейг любив не тільки покопатися в біографіях знаменитостей, але і вивернути їх навиворіт. У 1920- 1928 рр. виходить тритомний цикл біографій "Будівельники світу" : "Три майстри. Бальзак, Діккенс, Достоєвський" (1920), "Боротьба з безумством. Гельдерлин, Клейст, Ніцше" (1925), "Три співаки свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой" (1928). Публікує окремі біографічні нариси про Е. Верхарне (1917), Р. Роллана (1921), близько 30 років працює над біографією О. Бальзака (опублікована в 1946)

У роки Першої світової війни виступає як активний пацифіст, пише антивоєнні новели, статті і п'єси.

Цвейг є автором багатьох новел, серед яких найвідоміші - "Лист незнайомки", "24 години з життя жінки", "У присмерку", "Вкрадені рукописи", "Примус", роман "Нетерпіння серця" тощо. Понад 10 його творів були екранізовані.

Не витримавши розлуки з батьківщиною і зневірившись перед лицем війни, Цвейг покінчив життя разом із дружиною самогубством 22 лютого 1942 р. в Петрополісі.

   

  

Підготувала: Л.М. Даниленко

Михайлу Ломоносову - 305 років

Знаний вчений - Михайло Ломоносов

(1711-1765)

У листопаді 2016 року виповнюється 305 років від дня народження М.В. Ломоносова, вченого природодослідника, енциклопедиста, філософа, поета.

Михайло Ломоносов знайомий практично всім, шанують його творчість. Він одночасно був ученим-енциклопедистом, художником, поетом, натуралістом, філологом, філософом природознавства, організатором вітчизняної науки. За ініціативою Михайла Васильовича був створений відомий Московський університет. Датою його відкриття вважається 1755.

Біографія Ломоносова яскрава і цікава. Народився він у селі Денисівка, яка перебувала в Архангельській губернії. Сім’я його була бідною, батько – звичайний селянин, мати – дочка сільського диякона.

Хлопчик з 10 років уже допомагав батькові. Вони разом ходили на рибну ловлю. Більш того, здійснювали далекі переходи до Нової землі, а також плавали по Північному Льодовитому океану. Хлопчик рано познайомився з промислами Помор’я: полювання на тюленя, морського зайця, моржа, виварка солі, різьба по кості, видобуток раковин з перлами.

У 1720 р. померла мати Ломоносова. Після батько одружився на іншій жінці, але вона була для нього лише злою мачухою. Біографія Ломоносова розповідає, що хлопчик з ранніх років тягнувся до знань і всьому новому.

Юнак розумів, що якщо він залишиться в селі, то зможе лише продовжити долю батька. Тому Михайло Васильович в 19 років відправляється в Москву пішки. У 18 столітті в академії міг вчитися лише дворянин. Тому Ломоносов йде на хитрість. Він вигадує собі престижне дворянське ім’я. Його Михайло Васильович використовує для вступу Слов’яно-греко-латинської академії. У 1734 вирушає до Києва, де навчається у Києво-Могилянській академії. Наступного 1735 року його разом з іншими дванадцятьма учнями було відправлено до Петербурга та зараховано до складу студентів університету Академії наук.

Біографія Ломоносова розповідає, що він був одним із кращих учнів. Далі Ломоносов вирушає за кордон, щоб удосконалювати себе в галузі фізики, хімії та металургії. У вересні 1736 р., Ломоносова з двома іншими студентами академії (Райзером і Виноградовим) спорядили до Німеччини для навчання металургії та гірничій справі Завдяки цьому до 34 років він стає академіком. Михайло Васильович спеціалізувався, головним чином, на природознавстві. Ця наука охоплює такі напрямки, як астрономія, хімія, фізика, геологія, географія, металургія. Ломоносов розглядав природу з чисто матеріальної її сторони. Він розвивав і просував такі погляди, як закономірність законів природи, принципи пізнаванності, закон збереження матерії, а також руху.

1739 року, перебуваючи у Німеччині, Ломоносов написав «Оду про взяття Хотина». Поетична слава прийшла до Ломоносова через десять років. 1748 року Кирило Розумовський вручив його вітальну оду Єлизаветі I. Вона одразу подарувала автору дві тисячі карбованців. Відтоді ломоносовські оди стали обов'язковою частиною всіх придворних урочистостей. Написані «високим штилем», що відрізнявся надзвичайною піднесеністю і бурхливим словом, вони захоплювали слухачів.

1739 року надіслав до Академії трактат з теорії російського віршування. 1748 року він видав «Риторику» — перший у Росії друкований посібник з теорії літератури й ораторського мистецтва. 1755 р. було надруковано «Російську граматику», що витримала потім чотирнадцять видань і зберігала практичне значення протягом ста років. Прототипом для Ломоносова стали норми «Граматики» Мелетія Смотрицького 1619 року.

Біографія Ломоносова говорить про те, що Михайло Васильович зробив у галузі астрономії ряд важливих досягнень і висновків. Наприклад, він вивчив явище атмосферної електрики і дав світу цілу низку важливих висновків про природу деяких космічних об’єктів. У 1762 р. Михайло Васильович винайшов спеціальний телескоп – рефлектор, який має похиле дзеркало. Цей апарат допомагає отримати яскраве зображення розглянутого об’єкта. Ломоносов вивчав Сонце. Він припустив, що поверхня цього світила нагадує океан вогню. Він намагався розвивати астрономію, так як вважав, що це буде сприяти великому стрибку в науці і допоможе підвищити рівень знань народу. Він проявляв величезну цікавість саме до практичної астрономії. Особливо до створення спеціальних приладів, які будуть допомагати мандрівникам і морякам орієнтуватися по зірках. Михайло Васильович все життя намагався дати людям більше знань і відкриттів. Він не терпів невігластва. З упевненістю говорив про те, що кожне небесне тіло постійно змінюється, в тому числі і наша планета. А Всесвіт неосяжний і не має меж.

У старості Михайло Васильович жив один у своєму великому будинку. Не стало його 4 квітня 1765. Похований на кладовищі при Олександро-Невському монастирі. Він зробив для людства багато важливих відкриттів, але, як багато великих людей, пішов з життя в повній самоті.

 

  

    

Підготувала: Л.Даниленко

Творчий почерк Федора Достоєвського (світова література)

Унікальний  творчий почерк Федора Достоєвського

У листопаді 2016 року виповнюється 195 років від дня народження Ф.М. Достоєвського

ДОСТОЄВСЬКИЙ ФЕДІР МИХАЙЛОВИЧ ( 1821-1881)

Федір Достоєвський народився в багатодітній московській сім'ї 11 листопада 1821 року. Коли йому виповнилося 15 років, Достоєвський перебрався разом з братом до Санкт-Петербурга. Причиною цього стала смерть їхньої матері, а трохи пізніше брати втратили і батька: його вбили кріпаки.

Освіту Федір отримав в пансіоні, а потім він вступив до інженерного училища. У 1843 році Достоєвський почав службу в корпусі при Санкт-Петербурзькій інженерній команді.

Письменницьку роботу автор розпочав з перекладу творів Бальзака («Єжені Гранді»). Потім він пише роман «Бідні люди», відразу ж виділившись своїм унікальним творчим почерком серед інших письменників.

У 1849 році Достоєвський був засуджений до смертної кари за так звану справу Петрашевського (з 1847 р. Достоєвський відвідував гурток М. В. Петрашевського, де познайомився із забороненою літературою, а з 1848 р. став активним учасником гуртків Н. А Спешнєва й С. Ф Дурова), але цю міру покарання вирішили замінити каторгою, яку він відбував в Омській фортеці. Єдиною його книгою в той час було Євангеліє.

 З 1850 по 1857 р. служить у Семипалатинську, одержав чин прапорщика, йому повернули потомствене дворянство, а в 1858 р. дозволили друкувати свої доробки. Незабаром Федір Михайлович опублікував повісті «Дядюшкин сон» і «Село Степанчикове і його мешканці». В 1859 р. одержав дозвіл переїхати в Петербург, а в 1861 р. вийшов у світ його роман «Принижені й ображені» («Униженные оскорбленные», а незабаром - «Записки з Мертвого дому». В 1864 р. Достоєвський видав роман «Записки з підпілля», що зробив величезний вплив на філософію XX століття, за ним закріпилася слава національного російського філософа.

В 1863-1864 рр. подорожував по Європі.

Коли письменник розорився через свою пристрасть до азартних ігор, а його дружина та брат померли, він написав «Злочин і кара».

Його романи увійшли до скарбниці світової літератури. Найвідоміші його романи: «Злочин і кара» («Преступление и наказание» (1866), «Ідіот» («Идиот») (1868), «Біси» (Бесы) (1871-1872).

В 1873-1874 рр. Достоєвський був редактором журналу «Громадянин» («Гражданин»), де почав публікувати «Щоденник письменника». В 1875 р. вийшов його роман «Підліток» («Подросток»), в 1879-1880 р. видав свій останній роман «Брати Карамазови» («Братья Карамазовы»).

Помер Федір Достоєвський 9 лютого 1881 року в Петербурзі.

 

    

  

  

Підготувала: Л. Даниленко

Новинки абонементу_16_2

ПРИЄМНОГО ВАМ ЧИТАННЯ!	До вашої уваги новинки абонементу
	Дереш Л. Остання любов Асури Махараджа [Текст]. Роман. – К.: Нора-Друк, 2013. – 226 с. – Читацький клуб. Це алегорична історія про демона, який вирішив покинути розкіш нижніх світів заради любові до сліпої дівчини з України, що мешкає в самому серці Нью-Йорка. Протистояння напівбогів і демонів, демонстрації на Уолл-стріт і харизматичні проповідники, метафізичні запитання і смачні історії з лівообертальних світів (толерантна назва пекельних планет) — все це у новому романі Любка Дереша про любов, від якої тане серце.
	Кокотюха А.А. Адвокат із Личаківської [Текст]: роман / Андрій Кокотюха; худож.-оформлювач Л.П. Вировець. – Харків: Фоліо, 2015. – 283 с. – (Ретророман).  Ретрокнига «Адвокат із Личаківської» переносить читача на початок ХХ століття, а саме 1908 рік та розповідає про молодого киянина Клима Кошового, який дивом вирвався з тюрми й тікає від переслідувань царської влади до Львова. Але й тут його заарештовує поліція - біля трупа відомого адвоката Євгена Сойки. Покійний мав у місті сумнівних друзів та могутніх ворогів. Самогубство — чи вбивство?
	Палинський В. Бібліотекар [Текст]: новели й оповідання. – Львів: Апріорі, 2013. – 244 с. Нова книжка прози відомого українського письменника Віктора Палинського - це ще одна нагода для шанувальників вишуканої літератури отримати справжню насолоду від читання, поринувши у світ невичерпної уяви та даровитого хисту. Його герої екстравагантні та несподівані, а їхні світи - можливості магічних перевтілень, містичних пошукувань. Звернімося до „Бібліотекаря"!
	Роздобудько І. Ґудзик-2. Десять років по тому [Текст].  Роман. – К.: Нора-Друк, 2013. – 320 с. – Читацький клуб. Колись він втратив все: кохану людину, смак до життя, сенс працювати в країні, що поволі котиться в прірву... Але життя не зупинилося. Улюблені герої знову зібралися разом: Денис, Ліка, Єлизавета Тенецька. Десять років по тому...
	Суворов В. ЇЇ ім’я було Татьяна [Текст] / Віктор Суворов. – К.: Гамазин, 2013. – 380 с.: іл.(Серія «Нетабачна історія»). "Віктор Суворов (Володимир Рєзун) - письменник, історик, дослідник, у минулому - розвідник, капітан ГРУ. Автор історичних бестселерів «Криголам», «Акваріум», «День "М"». Ворог Радянського Союзу, заочно засуджений до розстрілу Персона нон ґрата в пострадянських країнах. «Її ім'я було Татьяна» - це найсвіжіший твір автора, який українці мають змогу прочитати одними з перших у світі. Як і чому генерал Жуков скинув ядерну бомбу на власну армію та підірвав власний лінкор? Як Хрущов прийшов до влади? Як Радянський Союз уник китайського варіанту модернізації соціалізму? Чому збирався закидати Європу ядерними бомбами і захопити її?.. Відповіді на ці та багато інших питань ви знайдете в цій книзі.
	Суворов В. Облом [Текст] / Віктор Суворов. – К.: Гамазин, 2015. – 312 с.: іл.(Серія «Нетабачна історія»). У 1957 році сталася подія світового масштабу – прогресивний люд вітав запуск першого штучного супутника Землі. Того ж року на батьківщині космічного досягнення ще однієї переломної події вдалося уникнути. Факти свідчать, що у СРСР готувався державний переворот, до влади мав прийти Г.К. Жуков, та щось не вдалося – задум Маршала Перемоги «обламався»…
	Суворов В. Остання Республіка  [Текст] / Віктор Суворов. – К.: Гамазин, 2015. – 420 с.: іл.(Серія «Нетабачна історія»). Автор знаменитого «Криголама», який свого часу спровокував гостру дискусію не лише в наукових, а й громадських колах, у цій книзі ставить нові сміливі запитання. Чому Сталін відмовився приймати Парад Перемоги і ніколи не носив переможних нагород? Для чого комуністичним вождям була необхідна Світова революція? Чи справді Сталін був неготовий до війни з Гітлером? У кого були кращі союзники? Хто і для чого поширював міф про непідготовленість СРСР до війни і недалекоглядність радянського керівництва? Відповіді змусять замислитися. Книга розрахована на широке коло читачів.
	Чемерис В.Л. Ярославна [Текст] / Валентин Чемерис; худож.-оформлювач О.Д. Кононученко. – Харків: Фоліо, 2015. – 508 с.  – (Історія України в романах). Ярославна – одна з найвидатніших постатей Київської Русі, донька галицького князя Ярослава Осмомисла й дружина князя Ігоря Святославовича. Відомі й невідомі перипетії її життя та любові вже дев’ять століть хвилюють всіх, хто не байдужий до історії рідної країни. А взагалі-то «Ярославна» – це роман про княжі міжусобиці, що колись підірвали Русь і загрожують Україні зараз, це розповідь про віковічну боротьбу з кочівниками. Саме тому роман Валентина Чемериса переповнений динамічними і бурхливими пригодами, пов’язаними з походом князя Ігоря.