КНИГА+ЧИТАЧ : День писемності та мови

Мова - історична пам’ять, найцінніше надбання віків

Бесіда-огляд

День української писемності та мови

День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Установлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

Перше ж слов'янське письмо з'явилося у IX столітті нашого літочислення, а алфавіт створили брати Кирило та Мефодій у 862 році... На основі давньоболгарських діалектів брати створили старослов’янську мову, яка прийшла до Київської Русі разом з прийняттям християнства. Нею писалися релігійні та офіційні тексти.

Існують версії, що раніше на території України застосовували кілька видів писемності, деякі з них використовували грецьку абетку або латиницю. Сучасний алфавіт української мови здебільшого складається з аналогів грецьких літер і декількох слов’янських знаків, однак раніше, крім кирилиці, використовувалася так звана глаголиця.

Давніший із літописів, який дійшов до нас, був написаний у 1377 році на пергаменті – вичиненій телячій шкірі. Він носить назву Лаврентіївського, за іменем монаха-переписувача Лаврентія. Зокрема до цього списку входить «Повість врем’яних літ» (або «Повість минулих літ»), написана на початку XII століття. Автором «Повісті» вважається монах Києво-Печерського монастиря Преподобний Нестор-літописець (близько 1050 – 1114 рр.). Також його перу належать житія святих…

За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця — письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, ученого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Чернецтво Нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений у сан диякона. Сімнадцятирічним юнаком прийшов до Печерського монастиря. Був працьовитим, чесним, богослухняним. Після трирічного випробування прийняв постриг. Головним послушенством його у монастирі стала книжна справа. В монастирі існувала велика бібліотека і молодий Нестор наполегливо опановував накопичені століттями знання, продовжуючи духовне зростання.

Він був книжником із широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст. Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».

Помер Нестор – літописець 9 листопада бл. 1113 р., похований у Києво-Печерській лаврі. Тому за церковним календарем 9 листопада вшановують пам’ять Преподобного Нестора-літописця.

Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».

Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника…

Традиційно в День української писемності та мови покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводять регіональні тематичні конкурси, виставки тощо.

У День української писемності та мови за традицією:

– стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика — конкурс проводився за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів. Щорічна кількість учасників понад 5 млн із 20 країн світу.

У День української писемності та мови, на Українському радіо традиційно відбувається радіодиктант національної єдності. Цю акцію започатковано 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть взяти участь у написанні радіодиктанту та не стільки з’ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово.

У середу, 9 листопада, у День української писемності та мови, на Українському радіо відбудеться 16-й радіодиктант національної єдності.

Акція має на меті об’єднати всіх небайдужих навколо українського слова. Об 11:00 на Першому каналі Українського радіо почнеться годинна радіопрограма, присвячена акції: йтиметься про історію радіодиктанту, його учасників, умови написання, а об 11:30 прозвучить власне текст. Диктуватиме доцент Київського університету ім. Б. Грінченка Олександр Авраменко.

У Музеї книги та друкарства відбудеться святкування Дня української писемності та мови. Як уточнив Дмитро Палій, заступник директора Музею книги і друкарства України з науково-методичної роботи, це вже сьома наукова конференція і вона має назву "Українська писемність та мова в манускриптах і друкарстві". Музей 9 листопада проводить День відкритих дверей, тож запрошує всіх на безплатне відвідання. Зокрема, різноманітної програми майстер-класів: з каліграфії, друкарства, мармурування, виготовлення листівок тощо; а також виставок: самобутніх натюрмортів Бориса Михайлова, модерної книжкової графіки Василини Мельник, "Креативна книга Олени Медведєвої", - сказав Палій.

«Мова – це душа народу, а народ без мови – не народ», – говорив Володимир Сосюра.

Бажаємо всім співвітчизникам утверджувати рідну мову, щоб цей нетлінний скарб служив єднанням між поколіннями, возвеличував Україну й українців.

Мово рідна! Ти є вічність.

Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого.

Сергій Плачинда

До вашої уваги книги

Білецький-Носенко П. Словник української мови [Текст] / П. Білецький-Носенко. – К.:Наукова думка, 1966. – 421 с.

Велесова книга: збірка праукраїнських пам'яток. 1 тис. до нової доби – 1 тис. нової доби [Текст] / упоряд. Б. Яценко. – К., 2001. – 332 с.

Грушевський М.С. Про українську мову і українську школу [Текст] / М.С. Грушевський. – К.: Веселка, 1991. – 46 с.: іл. – (Укр. відродження).

Єфремов С.О. Історія українського письменства [Текст] / С.О. Єфремов. – К.: Феміна, 1995. – 688 с.

Збірник козацьких літописів: Густинський, Самійла Величка, Грабянки [Текст] / уклад. та перекл. В. Крекотень, В. Шевчук, Р. Іванченко. - К.: Дніпро, 2006. – 974с., іл.

Коваль А.П. Спочатку було слово: крилаті вислови біблійного походження в українській мові [Текст] / А.П. Коваль. – К.: Либідь, 2001. – 312 с.

Огієнко Іван (Митрополит Іларіон) Історія української літературної мови [Текст] / І.Огієнко. – 2-ге вид., випр. – К.: Наша культура і наука, 2004. – 436 с.: іл.

Повість врем'яних літ: літопис (За Іпатським списком) [Текст] / пер. з давньоруської, післяслово, комент. В.В. Яременко. – К.: Рад. письм., 1990. – 558 с.

Перлини духовності: твори української світської літератури від часів Київської Русі до ХVII століття. Кн. 1 [Текст] / упоряд., передм. і комент. В. В. Різун. - К.: Грамота, 2003. - 560 с.

Спадщина поколінь: прадавні українські літературні пам’ятки [Текст] / упоряд. передм. і комен. Мукомелі О.Г. – К.: Грамота, 2005. – 592с. – ( Сер. “Шк. Б-ка”).

Українські прислів'я, приказки та порівняння з літературних пам’яток [Текст] / упоряд. М.М. Пазяк. – К.: Наук. думка, 2001. – 392 с.: портр. – (Сер. “Укр. нар. творчість”).

З історії писемності:
БІБЛІОУРОК

Писемні джерела з’явилися значно пізніше порівняно з речовими, проте вони надають найбільш повну інформацію про минуле. Саме до них найчастіше звертаються історики, оскільки такі джерела описують історичні події, міркування людей, їхні враження, почуття та уявлення.

Писемність виникла на Землі майже 5 тисяч років тому. Щоб записувати відомості про події та явища, у різних країнах у давнину люди використовували глиняні таблички, дерев’яні дощечки, кору дерев і навіть кам’яні брили. У Давньому Єгипті матеріалом для письма слугував папірус, зроблений зі стебла багаторічної водяної рослини. У Давній Русі писали на верхньому шарі кори берези — бересті. Пізніше для записів застосовували пергамент — спеціально оброблену шкіру домашніх тварин: телят, кіз та ін. У давнину в Китаї писали на шовку . Перший папір винайшли у Китаї майже 2000 років тому. Зберігаючи інформацію, люди почали створювати книги, які спочатку були рукописними. З винайденням книгодрукування у XV столітті серед писемних джерел з’являються друковані книги.

Усі писемні джерела, які також називаються документами, дуже різноманитні. Серед них важливе місце посідають хроніки і літописи. У минулі часи хроністами і літописцями були здебільшого монахи, адже, на відміну від більшості населення, вони мали освіту. У монастирях не тільки записували те, що відбувалось у країні, а й переписували та перекладали з іноземних мов найвидатніші рукописи. Це було єдиною можливістю зберегти та розповсюдити такі книги.

Серед рукописних джерел велику роль відіграють літописи і хронічки. На Русі були розповсюджені літописи .

Літопис -- послідовний запис історичних подій, зроблений сучасником по рокам ( по літам ).

Найдавнішим літописом, який дійшов до наших часів і який розповідає про минуле нашого народу, є літопис «Повість минулих літ», автором якого є чернець Києво-Печерської лаври – Нестор.

Нестор --

давньоруський літописець, чернець Києво-Печерського монастиря. Жив наприкінці ХІ – поч. .ХІІ ст.. Уклав літопис «Повість минулих літ» – один з найдавніших літописів. У своїй праці він розповів про давню історію нашої Батьківщини,описав події з ІХ по ХІІ ст..

«Повість минулих літ» — перша у Київській Русі літописна пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов’ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов’янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.

У XV столітті серед писемних джерел з’являються друковані книги.

На Україні перші друковані книги з’явились у XVІ ст., їх виникнення пов’язане з діяльністю Івана Федорова.

Іван Федоров – засновник друкарства на Україні. Жив у XVI ст. Заклав друкарню у Львові і розпочав друкування книжок. У 1574 році він надрукував церковну книгу “Апостол”. Пізніше був надрукований «Буквар».

«Апостол» «Буквар»

Згодом вчені почали використовувати як писемні джерела збірки законів, накази, розпорядження, поштові листи, торговельні та міжнародні угоди.

Важливою групою писемних джерел є журнали, газети, мемуари (особисті спогади) та щоденники, літературні твори.

Сьогодні існують книги без паперу — електронні, в яких можна зберігати та читати не тільки сучасні записи, а й переведені в електронний вигляд цінні старовинні джерела.

Щоб скористатися інформацією з писемних джерел, необхідно добре розуміти мову, якою вони написані. У давнину кожна мова була інакшою, люди вживали слова, зміст яких нині загубився, називали предмети, якими ми сьогодні не користуємося. Тому на допомогу історикам приходять мовознавці, укладачі словників стародавніх й іншомовних слів, перекладачі і навіть шифрувальники. Деякі мови давніх народів вчені не можуть розшифрувати й донині, як-от писемність давніх мешканців грецького острова Крит, тихоокеанського острова Пасхи, давнього народу Америки — інків. Тому ці писемні джерела досі «мовчать».

Багато писемних джерел (документи, листи, накази та інші) зберігаються в архівах.

Архів – це спеціальна установа, де зберігають, упорядковують і вивчають письмові документи .

Бібліотека або книгозбірня (грец. βιβλιον — книжка і θηκη — сховище, скриня) — культурно-освітній заклад, що здійснює збирання друкованих і рукописних матеріалів, проводить їх опрацювання і відображення у каталогах, організовує відповідне їх зберігання, збереження і обслуговування ними читачів.