КНИГА+ЧИТАЧ : Михайлу Ломоносову

Знаний вчений - Михайло Ломоносов

(1711-1765)

У листопаді 2016 року виповнюється 305 років від дня народження М.В. Ломоносова, вченого природодослідника, енциклопедиста, філософа, поета.

Михайло Ломоносов знайомий практично всім, шанують його творчість. Він одночасно був ученим-енциклопедистом, художником, поетом, натуралістом, філологом, філософом природознавства, організатором вітчизняної науки. За ініціативою Михайла Васильовича був створений відомий Московський університет. Датою його відкриття вважається 1755.

Біографія Ломоносова яскрава і цікава. Народився він у селі Денисівка, яка перебувала в Архангельській губернії. Сім’я його була бідною, батько – звичайний селянин, мати – дочка сільського диякона.

Хлопчик з 10 років уже допомагав батькові. Вони разом ходили на рибну ловлю. Більш того, здійснювали далекі переходи до Нової землі, а також плавали по Північному Льодовитому океану. Хлопчик рано познайомився з промислами Помор’я: полювання на тюленя, морського зайця, моржа, виварка солі, різьба по кості, видобуток раковин з перлами.

У 1720 р. померла мати Ломоносова. Після батько одружився на іншій жінці, але вона була для нього лише злою мачухою. Біографія Ломоносова розповідає, що хлопчик з ранніх років тягнувся до знань і всьому новому.

Юнак розумів, що якщо він залишиться в селі, то зможе лише продовжити долю батька. Тому Михайло Васильович в 19 років відправляється в Москву пішки. У 18 столітті в академії міг вчитися лише дворянин. Тому Ломоносов йде на хитрість. Він вигадує собі престижне дворянське ім’я. Його Михайло Васильович використовує для вступу Слов’яно-греко-латинської академії. У 1734 вирушає до Києва, де навчається у Києво-Могилянській академії. Наступного 1735 року його разом з іншими дванадцятьма учнями було відправлено до Петербурга та зараховано до складу студентів університету Академії наук.

Біографія Ломоносова розповідає, що він був одним із кращих учнів. Далі Ломоносов вирушає за кордон, щоб удосконалювати себе в галузі фізики, хімії та металургії. У вересні 1736 р., Ломоносова з двома іншими студентами академії (Райзером і Виноградовим) спорядили до Німеччини для навчання металургії та гірничій справі Завдяки цьому до 34 років він стає академіком. Михайло Васильович спеціалізувався, головним чином, на природознавстві. Ця наука охоплює такі напрямки, як астрономія, хімія, фізика, геологія, географія, металургія. Ломоносов розглядав природу з чисто матеріальної її сторони. Він розвивав і просував такі погляди, як закономірність законів природи, принципи пізнаванності, закон збереження матерії, а також руху.

1739 року, перебуваючи у Німеччині, Ломоносов написав «Оду про взяття Хотина». Поетична слава прийшла до Ломоносова через десять років. 1748 року Кирило Розумовський вручив його вітальну оду Єлизаветі I. Вона одразу подарувала автору дві тисячі карбованців. Відтоді ломоносовські оди стали обов'язковою частиною всіх придворних урочистостей. Написані «високим штилем», що відрізнявся надзвичайною піднесеністю і бурхливим словом, вони захоплювали слухачів.

1739 року надіслав до Академії трактат з теорії російського віршування. 1748 року він видав «Риторику» — перший у Росії друкований посібник з теорії літератури й ораторського мистецтва. 1755 р. було надруковано «Російську граматику», що витримала потім чотирнадцять видань і зберігала практичне значення протягом ста років. Прототипом для Ломоносова стали норми «Граматики» Мелетія Смотрицького 1619 року.

Біографія Ломоносова говорить про те, що Михайло Васильович зробив у галузі астрономії ряд важливих досягнень і висновків. Наприклад, він вивчив явище атмосферної електрики і дав світу цілу низку важливих висновків про природу деяких космічних об’єктів. У 1762 р. Михайло Васильович винайшов спеціальний телескоп – рефлектор, який має похиле дзеркало. Цей апарат допомагає отримати яскраве зображення розглянутого об’єкта. Ломоносов вивчав Сонце. Він припустив, що поверхня цього світила нагадує океан вогню. Він намагався розвивати астрономію, так як вважав, що це буде сприяти великому стрибку в науці і допоможе підвищити рівень знань народу. Він проявляв величезну цікавість саме до практичної астрономії. Особливо до створення спеціальних приладів, які будуть допомагати мандрівникам і морякам орієнтуватися по зірках. Михайло Васильович все життя намагався дати людям більше знань і відкриттів. Він не терпів невігластва. З упевненістю говорив про те, що кожне небесне тіло постійно змінюється, в тому числі і наша планета. А Всесвіт неосяжний і не має меж.

У старості Михайло Васильович жив один у своєму великому будинку. Не стало його 4 квітня 1765. Похований на кладовищі при Олександро-Невському монастирі. Він зробив для людства багато важливих відкриттів, але, як багато великих людей, пішов з життя в повній самоті.