середу, 2 листопада 2016 р.

Іван Багряний

Іван Багряний –
постать в  літературному процесі України

2 жовтня 2016 року виповнюється 110 років від дня його народження

Біографія Івана Багряного (справжнє прізвище Лозов'яга - 1906, 02.10-1963, 25.08) сповнена багатьох поневірянь, арештів, переслідувань, невтомної боротьби за честь, гідність людини, за її волю і за вільну Україну. Про витоки й джерела своєї творчості він писав: "Літературою почав займатися дуже рано… Вірші я почав писати (і то по-українськи) ще в російській церковно-приходській школі. Почав писати з протесту проти вчителя і вчительки, які називали мене злісно "мазепинцем", бо я лічив (рахував) в арифметиці не так, як вони веліли, а так, як навчили мати: один, два, три, чотири… шість… вісім тощо. Це було завзяте змагання. І от під впливом збірки байок Глібова та "Катерини" Шевченка, які я дістав нелегально (це було за царату), я почав писати войовничі вірші в другій клясі церковно-приходської школи восьмирічним хлоп'ям, у 1915 р. (почав учитися 6-річним). Звідси й почалися мої митарства. Три роки пізніше чи чотири в Вище початковій школі я вже був редактором журналу - шкільного - "Надія", що виходив в українській мові, бо вже тоді школа була українська".
.
Про свій літературний дебют поет згадує так: "Друкуватися по-справжньому почав в 1926 році в Києві, в "Глобусі", а потім вже в усіх інших журналах, як то "Життя і революція", "Червоний шлях", "Всесвіт" тощо. Організаційно належав до "Марсу", що вважався неофіційною Київською філією ВАПЛІТЕ… При першому арешті ГПУ, по рокові сидіння в камері самотнього ув'язнення, мені пропонували орден, якщо я здамся, засуджу офіційно в пресі своє минуле й усіх своїх соратників, засуджу свою літературну творчість як клясово ворожу тощо й напишу велику поему про Сталіна. Я все це відкинув геть. Хотів би я знати, хто з теперішніх моїх супротивників встояв в такій ситуацій й при виборі між орденом і смертю чи каторгою - вибрав би останнє?".

Він автор відомої поеми "Ave Maria" (1929), епіграфом до якої взяв слова: "Вічним бунтарям і протестантам. Всім, хто родився рабом і не хоче бути ним, Всім скривдженим і зборканим і своїй бідній матері Крик свого серця присвячую Автор", а також роману у віршах "Скелька", поезій, які були зустрінуті офіційною критикою насторожено, а то й вороже.

Про подальше своє життя він згадував: "В 1932 р. був заарештований за політичний (самостійницький український) ухил в літературі і політиці й ув'язнений в Харківській т.зв. "внутрішній тюрмі" ГПУ, де пробув 11 місяців в камері самотнього ув'язнення, а потім був засуджений на 5 років концтаборів. Присуд відбував в таборі т.зв. БАМЛАГУ. Терміну не добув, бо в 1937 р. втік. Був повторно заарештований на початку 1938 р. й сидів в Харківській в'язниці УГБ-НКВД на Холодній горі. Сидів 2 роки й 7 місяців. Був звільнений в 1940 р. восени під нагляд в зв'язку з тяжкою хворобою легенів, а головне… "за недостатністю матеріалів для повторного засудження…".

Без права виїзду він жив деякий час у м. Охтирці, працював у місцевому театрі декоратором. Під час війни був на фронті як "народний ополченець", залишився в німецькому запіллі, працював редактором української газети "Голос Охтирщини". В 1942 р. мав бути розстріляний, але випадково врятувався. А далі складне й неспокійне емігрантське життя: Івана Багряного переслідували "свої", провокували, погрожували, викликали на якісь суди, виносили смертні вироки йому і його дітям, бо не сприймали цілей очолюваної ним Української Революційно-Демократичної Партії (УРДП). Разом з іншими вигнанцями Іван Багряний створив у 1945 р. літературно-мистецьке об'єднання українських письменників Мистецький Український Рух (МУР), був редактором газети "Українські вісті". Він обирався головою Української Національної Ради, пізніше - віце-президентом УНР в екзилі, друкував багато статей політичного змісту.

Романи "Тигролови" (1943), "Сад Гетсиманський" (1950) стали великими подієями в літературі і в житті митця. В.Винниченко, одержавши і дякуючи за подаровану йому книгу "Сад Гетсиманський", писав: "Вона великий, вопіющий і страшний документ. Про неї можна говорити книгами, і, мабуть, чулі люди будуть так говорити…"

У цьому романі Багряний наголосить: "Людина - це найвеличніша з істот. Людина - найнещасніша з усіх істот. Людина - найпідліша з усіх істот. Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом".

Саме таку - найважчу з названих рубрик обирають автор і його герої - Григорій Многогрішний ("Тигролови"), Андрій Чумак та його брати ("Сад Гетсиманський", Максим Колот із роману "Людина біжить над прірвою" та ін. Пригадайте слова героя із останнього роману: "Я буду вмирати, та поки мого дихання в мені, я буду змагатись і буду квапитись хапати іскри сонця, відбитого в людських очах. Я буду з тугою вчитись тайни самому запалювати їх, шукаючи в тих іскрах дороги з чорної прірви в безсмертя…"

Ю.Шевельов (Шерех) поставив І.Багряного поруч з Уласом Самчуком (виокремивши цих двох найвидатніших письменників української діаспори) і назвав його твір енциклопедією радянської політичної в'язниці, першовідкривачем цієї теми. За влучним свідченням Василя Гришка, всі його романи "це твори про позитивного героя в негативній дійсності", що виступає як "велично-людське протиставлення силам пануючого зла".

Перу Багряного належать також роман "Буйний вітер", повість "Розгром", віршований памфлет "Антон Біда - герой труда", драматична повість "Морітурі", "Огненне коло"; є у нього сатиричні вірші "Ода до Сталіна", "Правдороб (Памфлет на Олександра Корнійчука)", пісні-марші та інші твори.

Письменник мав чутливу, вразливу, романтично окрилену душу, душу поранену і тіло виморене, вистраждане, фізично не здатне витримати такі перевантаги, перевтоми і несправедливості й звинувачення, виношував багато творчих задумів і планів, яким не судилось здійснитись. Зокрема він хотів написати роман "Спартак", про панцерник "Потьомкін" та інші твори. У листі до Г.Костюка у 1961 р. він ділився такими думками: "Стільки задумів лежить не здійснених, вже виношених, вже розпрацьованих, але не доведених до завершення речей! І чи зможу я їх завершити з угробленим серцем! - з дірявими легенями! з такою несамовитою втомою, що хочеться просто стати каменем і не рухатися вічність".

І.Багряний, як і його герой, усе життя біг над прірвою з вірою в людину, прагнув запалити в ній незгасну іскру, яка б висвітлила їй шлях із чорної прірви зневіри, приниження і знеособлення в безсмертя.

Його життя передчасно обірвалося 25 серпня 1963 року на 56 році. У передсмертному листі митець писав: "… Серце кожного поета і романтика мусить йти на Голготу".

Твори Багряного прийшли до нас із запізненням, але ми маємо змогу відчути їх силу і могутність його таланту.

Це був перший лауреат Національної премії імені Т.Г.Шевченка серед письменників діаспори. /посмертно ("Тигролови" і "Сад Гетсиманський")
Іван Багряний був великим Бунтарем, Поетом, прозаїком, громадським діячем, борцем за Людину, за Україну, справжнім гуманістом.

  
 
Література та джерела:

1. Багряний І. Вірю!..: Хрестоматія [Текст] . - Детройт-Харків, 2000. - 544 с.
2. Багряний І. Листування 1946-1963: Т. 1, 2 [Текст]. - К.: Смолоскип, 2002. - 706 с.

3. Багряний І. Людина біжить над прірвою [Текст] . - К.: Укр. письменник, 1992. - 320 с.
4. Багряний І. Під знаком скорпіона [Текст]. - К.: Смолоскип, 1994. - 240 с.
5. Багряний І. Публіцистика [Текст]. - К.: Смолоскип, 1996. - 856 с.
6. Багряний І. Сад Гетсиманський [Текст]. - К.: Час, 1991. - 509 с.
7. Багряний І. Тигролови [Текст]. - К.: Молодь, 1991. - 264 с.
8. Дзюба І. Громадська снага і політична прозорливість: (До 90-річчя від дня народження Івана Багряного) // Дивослово. - 1996. - № 10. - С. 3-8.
9. Жулинський М. "Я хочу бути тільки людиною…" // Багряний І. Тигролови. - К.: Молодь, 1991. - С. 246-261.
10. Лавріненко Ю. Іван Багряний - політичний діяч і письменник // Українське слово: Хрестоматія. Кн. 2. - К.: Рось, 1994. - С. 612-617.
11. Іван Багряний Хронологічна таблиця життя і творчості [Електронний ресурс]. - Режим доступу:  http://dovidka.biz.ua/ivan-bagryaniy-hronologichna-tablitsya/
12. Параскевич П. К. Іван Багряний і його літературна, публіцистична, політична діяльність [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://prosvita-ks.co.ua/books/vtf/2vyp/vtf2-6.htm

Немає коментарів:

Дописати коментар