Завітавши до нашої бібліотеки, Ви зможете більш детально ознайомитись з
виданнями, які пропонуються Вашій увазі:
Книга
історико-кулінарне дослідження
Лильо І. Львівська кухня [Текст] / І. Лильо. - Харків : Факт, 2016. -
253 с.
ЛИЛЬО ІГОР
МИКОЛАЙОВИЧ БІОГРАФІЯ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://old.clio.lnu.edu.ua/Pracivniki_kafedri_istorii_serednih_vikiv_ta_vizantinistiki/Zapisi/2012/3/28_LILO_IGOR_MIKOLAJOVIC.html
Відомий знавець міста Лева - Ігор Лильо - автор цієї книги, познайомить вас
із деякими цікавими людьми, що залищили слід в історії Львова та Галичини. А
рецепти, які передавалися у львівських родинах з покоління в покоління сучасні
господині охоче їх готують і сьогодні.
Львівська кухня - як складова частина галицької - це напрочуд дивна суміш
української, польської, єврейської та вірменської традицій. Тому ця кухня
неповторна. Але попри свою витонченість та оригінальність, львівська кухня і
далі намагається опиратись на місцеві продукти, традиції та історичну пам’ять.
А це викликає велику повагу.
Тож, гортаючи сторінки цієї кулінарної книги, перед вами відкриється
величезна колекція найрізноманітніших рецептів страв на усі випадки життя. Це і
духмяні борщі та юшки, соковиті запіканки та січеники, апетитні вареники й
деруни, смачні пиріжки та пампушки, а також деякі старовинні методи
приготування кави по-львівськи та спиртних напоїв і наливок.
Рецептурна палітра галицької кухні, попри повне забуття її з 1939 року і аж
до початку нашого тисячоліття, налічує щонайменше кілька сотень збережених
записів, перший з яких — опис приготування борщу на буряковому квасі та
вареному лісовому грибі — датовано ще Х століттям. Так що за всіма параметрами
це одна із найбільш потужних регіональних гастрономічних традицій нарівні зі
знаменитими кухнями Баварії, Ельзасу чи Провансу.
З місцевих продуктів найчастіше згадується різних ґатунків риба, пиво,
хліб, овочі. Через затверджене в XV столітті «право складу» Львів перетворився
на головні східні ворота Речі Посполитої. Сюди найчастіше потрапляли цитрусові
та спеції. «Приїхали греки — привезли цитрини» — приказка, яка свідчить, що
цитрину сміливо можна вважати складовою частиною львівської кухні. Про значення
коштів, що надходили від торгівлі ними, свідчить королівська постанова від 31
січня 1580 року, яка передбачала, що частина грошей, отриманих від продажу вина
та цитрин, мала бути передана на відновлення міських оборонних укріплень. Вино
користувалось величезною популярністю. Його транспортуванням займалися
переважно греки. Про обсяги цього імпорту свідчать звіти митниць.
Під час І міжнародного форуму «Галицька кухня» історик Ігор Лильо розповів,
що суто галицькою стравою є яворівський пиріг, але це є сільська страва. А
львівська міська кухня була повністю втрачена і збереглася тільки в якихось
окремих родинах. Євреї винищені, поляки звідси поїхали, а Львів заселяють
українці, які привезли сільську кухню. Адже міської української кухні практично
не було. Суто галицькою стравою історик назвав бурячки з хріном. «Це пробували
робити в Берліні і виявилося, що німецький буряк не підходить, бо дає зовсім
інший смак», - зазначив він.
Галицькими продуктами є риба, хліб, каші. Ігор Лильо розповів, що поляки
вважають кутю суто українською стравою: «Поляки кажуть, що кутя з додаванням
меду, горіхів є суто українською стравою і вони такої страви не готують».
З
рецептів:
«Яворівський
пиріг з грибною мачанкою»
Дріжджовий пиріг із картоплею та гречкою – візитівка Яворівщини, де
народився Аполінарій Тарнавський. Однак ця страва вже давно поширилася на всю
Галичину, і львівські господині залюбки готують смаколик, який так і
називається «Яворівський пиріг». Без цього пирога в Галичині не обходиться ні Різдво,
ні Великдень. Його знають навіть у Парижі, Він іде зі шкварками, картоплею,
гречкою, все замішується гарною начинкою на дріжджове тісто, кладеться на
братванку і запікається у печі», — так розповідає про яворівський пиріг
львівський оратор Олесь Дзиндра.
Цей пиріг може бути доповненням до холодцю і бурячків з хроном. Також його
ставлять у холодильник, аби затвердів, після чого підсмажують до хрусткої
скоринки. Деякі господині подають яворівський пиріг зі сметаною, деякі — зі
шкварками. А от у піст до нього прийнято робити грибну мачанку — густий соус на
основі білих грибів. Саме так його подавали в санаторії, яким керував Аполлінарій Тарнавський.
Складники
Тісто
1,5 склянки води
550—600 г пшеничного борошна
З0 г свіжих дріжджів
40 мл олії
0,5 чайної ложки солі
1 столова ложка цукру
Начинка
150 г крупи гречаної
2 цибулини
2 столові ложки олії
сіль, перець
Мачанка
Складники
100 г сухих білих грибів
60 г борошна
70 г часнику
100 г цибулі
перець, сіль — за смаком
40 олії
Спосіб приготування
Змішати теплу воду з дріжджами, цукром, сіллю. Додати борошно, замісити
м'яке тісто, після чого долити олії. Дати тісту двічі підійти. Поки тісто
підходить, почистити картоплю, і відварити до готовності. Цибулю порізати,
засмажити на | олії. Картоплю пом'яти в пюре, додати засмажку, запарену гречку
(залиту кип'ятком на декілька хвилин), посолити, поперчити. Тісто розкачати.
Покласти начинку Защипити краї пирога. Форму для випікання змастити олією,
пиріг перевернути. Розрівняти і поколоти виделкою, щоб вийшло повітря. Поверхню
змастити чаєм або водою з цукром. (Непісний пиріг змастити жовтком.)
Для мачанки гриби вимочити протягом 2—3 годин. Варити до повної готовності.
До відварених грибів додати злегка підсмажене і розведене водою борошно і ще
раз проварити. Цибулю накришити дуже дрібно і підсмажити окремо на пательні до
отримання золотистого кольору Заправити розтертим часником, меленим перцем,
сіллю та підсмаженою цибулею.
Десерт «Аркас»
Улюблений десерт найулюбленішого
короля поляків за всю історію — вишуканий на смак, однак доволі простий у приготуванні.
Зрештою, такою є переважно польська кухня: щось справді складне до готування у
Галичині пішло переважно не від поляків, а радше від українців, угорців,
австріяків, вірмен чи інших народів.
Складники
2 яйця
0,5 склянки вершків
1 склянка молока
1 столова ложка цукру
Спосіб приготування
Розбити яйця у глибоку посудину і
збивати віничком, доки не розпушаться та
не побіліють. Тоді додати до них вершки. Молоко посолодити та закип'ятити. До
молока, що кипить, влити яєчно-вершкову мішанку. Коли вона перетвориться на
грудки, перелити через дуже густе сито, марлю або мішечок із тканини. Відцідити
та охолодити. Готовий аркас перекласти на тарілку чи відразу на кілька
маленьких тарілочок та декорувати збитими вершками чи фруктами.
Читати книгу:
Книга-оберіг
Стафійчук О. Книга порад карпатського мольфара [Текст] / Орест СтафійчукІ. - К. : Самміт-Книга, 2014. - 200 с.
Цю книгу присвячено українській магії. В ній розповідається про унікальне
явище в культурі народів Західної України - мольфарство, його історію та
сьогодення. Орест Стафійчук є практикуючим мольфаром, тому книга насичена
великою кількістю практичних порад, які Ви можете з користю використовувати в
повсякденні. Велика кількість примівок, прикмет, забобонів, вірувань, практичне
пояснення ворожіння по долоні людини, практикум по вмінню розпізнавати за
рисами обличчя характер людини, виготовлення та правильне використання мольф та
амулетів - ось не повний перелік тих знань, які Ви отримаєте, якщо прочитаєте
цю книгу.
Автор ділиться з читачами рідкісними способами, ритуалами, таємними
словами, котрими володіє сам і які використовує у своїй практиці. Завдяки книзі
ви зможете докорінно змінити своє життя на краще, побороти зло, виплутатися з
тенет нещасть і злиднів, потрапите у чарівний світ магії, станете володарями
спадку наших предків. Відгуки до книги про автора написали: екстрасенс Олена
Курилова, кінорежисер Любомир Левицький та письменниця Анна Владимирська!
Сподіваємось, що видання стане Вашим другом та порадником, яке оберігатиме Вас
у життєвих труднощах!
Поради від мольфара:
Порада перша: Не підбирайте з землі
грошей та й взагалі нічого цінного, бо з цими грошима та предметами Ви
ризикуєте підняти чужу долю й забрати її собі ( так спеціально роблять, аби
зняти з себе наговір, погану карму чи примівку та передати їх іншій людині ).
Мені відомі випадки, коли люди піднімали чужі золоті хрести, після чого вони
втрачали все, що здобули у житті.
Порада друга: Якщо Вас прокляли,
ніколи не повторюйте слів прокляття вголос. Так Ви можете дати йому енергетичну
підживку, і воно знову запрацює не на Вашу користь.
Порада третя: Колись наші бабусі
забороняли спати нам при заході сонця. Пригадуєте? А не робилось це тому, що,
за повір'ям, той, хто " заспить " сонце, не зможе спати цілу ніч.
Порада четверта: Гадання на воду. Дуже
цікаве та правдиве гадання. Звечора загадайте бажання та налийте у склянку
шість ложок води. Зранку поміряйте воду - якщо води прибавиться, то задумане
здійсниться, а якщо ні, то й бажання не збудеться.
Мольфа. Спеціально замовлений оберіг
Мольфа — це спеціально замовлений предмет або якась річ, котру людина може
носити з собою, зберігати вдома, в автомобілі, використовуючи як оберіг від
вроків і нещасть. Мольфи використовують для насилання як позитивної енергетики,
так і негативної, тож мольфи бувають «білими» та «чорними».
Електронні
ресурси:
Орест Стафійчук Карпатський мольфар [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://stafiychuk.com/
Орест Стафійчук на каналі "112 Україна". Знай більше. [Електронний ресурс] . – Режим доступу:
https://www.youtube.com/watch?v=FWQuyIuc-K0
ПРИЄМНОГО
ЧИТАННЯ!!!
Підготувала: Л.Даниленко
Немає коментарів:
Дописати коментар